Vasyl
Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Синельников прочитав лекцію для студентів Державного податкового університету. Він наголосив на важливості комунікації суддів зі студентами, які здобувають освіту в галузі права, що дає змогу визначити правильний кар’єрний шлях, залучити спеціалістів у судову систему.
Суддя розповів студентам про основні виклики в діяльності Верховного Суду та судової системи в сучасних умовах, актуальну судову практику.
Детально лектор зупинився на таких видах правочинів, як договір дарування, договір довічного утримання (догляду) та договір ренти.
Суддя проаналізував кілька постанов КЦС ВС, у яких зроблено висновки щодо істотного порушення умов відповідного договору як підстави для його розірвання. Зокрема, у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц суд вказав, що платіжні документи про придбання продуктів харчування та медичних препаратів, на які посилається відповідач, не свідчать про передання вказаних товарів позивачу. У постанові від 25 червня 2018 року у справі № 357/18084/15-ц зроблено висновок, що факт надсилання грошових коштів відповідачем не свідчить про те, що він належним чином виконував умови договору довічного утримання, оскільки позивач не мав можливості отримувати кошти на пошті, тому що не міг самостійно пересуватися. А в постанові від 28 жовтня 2019 року у справі № 536/2258/17 КЦС ВС зробив висновок, що обов’язок оплачувати комунальні платежі не може бути підставою для розірвання договору довічного утримання (догляду).
Євген Синельников порушив питання про розмежування спадкового договору та договору довічного утримання. Так, у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 564/308/18 КЦС ВС дійшов висновку, що позивач, який оскаржував спадковий договір, не довів, що на момент укладення договору він помилявся щодо правової природи укладеного ним правочину, вважаючи, що підписував договір довічного утримання. А в постанові КЦС ВС від 13 липня 2022 року у справі № 643/744/20 зроблено висновок, що позивачка довела, що під час укладення спадкового договору вона помилилася, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання, за умовами якого відповідач буде доглядати за нею, тобто помилялася щодо правової природи правочину.
У постанові від 9 листопада 2020 року у справі № 522/3958/19 КЦС ВС розглянув питання щодо підстав для визнання договору недійсним за ст. 233 ЦК України (правочин, який вчинено під впливом тяжкої обставини). А в постанові від 30 червня 2021 року у справі № 310/5175/15-ц суд зробив висновок, що для розірвання договору довічного утримання з підстав невиконання або неналежного виконання набувачем обов’язків за договором достатньо встановлення факту неналежного виконання набувачами умов договору. Вина, тобто підстави, з яких набувачі неналежним чином виконували умови вказаного договору, значення не має.
Лектор звернув увагу на правовий висновок Великої Палати ВС, зроблений у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, який застосовується КЦС ВС у спорах, пов’язаних з укладенням, розірванням та визнанням недійсним договору дарування. ВП ВС вказала, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для годиться, знають заздалегідь, що він не буде виконаний; така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем для того, щоб приховати це майно від конфіскації, чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином; фіктивний правочин може бути визнаний судом недійсним.
Також Євген Синельников навів постанову Об’єднаної палати КЦС ВС від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц, в якій зроблено висновок, що договір дарування майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, укладений без згоди іншого з подружжя, є недійсним у цілому. У постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 464/1509/17 КЦС ВС зробив висновок, що на момент пред’явлення дарувальником позовної вимоги щодо розірвання договору дарування обдаровуваний має бути власником майна (дарунка), а дарунок має бути збереженим. Отже, якщо річ була відчужена третій особі, то її повернення не є можливим. А в постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 643/12994/16-ц КЦС ВС вказав, що несплата комунальних послуг на утримання будинку, що є предметом договору дарування, небажання обдаровуваного проживати в цьому будинку не є тими обставинами, що свідчать про загрозу безповоротної втрати дарувальником свого дарунка за ч. 2 ст. 727 ЦК України та не можуть бути підставою для розірвання договору дарування.
Джерело:
https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1753950/
Коментарі
Loading…