СУДОВА ПРАКТИКА: ПОКУСАЛИ БЕЗПРИТУЛЬНІ СОБАКИ – ХТО ЗА ЦЕ МАЄ ВІДПОВІДАТИ ?

Вимушене співіснування людей і безпритульних тварин у місті досить часто стає причиною конфліктів, становить загрозу безпеці людей. Тварини захищають територію, яку вважають своєю, керуються природними інстинктами. Люди мають право на захист свого здоров’я і життя, керуються при цьому законами. На практиці виникає слушне питання – а хто конкретно несе відповідальність за безпеку оточуючого нас середовища ?

Наведена проблема стала предметом розгляду у постанові Верховного Суду України (далі – ВСУ) від 21.01.2019 у справі №503/361/17.

Обставини справи:

30 травня 2017 року позивачка відвідувала місцеве комунальне підприємство. Коли поверталась додому, на неї напала зграя агресивних бродячих собак, які повалили її на землю і почали кусати за ноги. Самостійно відбитись від собак позивачка не могла і напад собак був припинений лише завдяки працівникам комунального підприємства та небайдужим перехожим. Викликали сина постраждалої і він доставив її в лікарню. В лікарні позивачці було надано першу медичну допомогу та поміщено на стаціонарне лікування, після якого вона ще близько трьох місяців знаходилась на амбулаторному лікуванні. Діагноз – укушені рани обох стоп та гомілок, що підтверджується медичними довідками

Позивачка звернулась до суду з позовом до Кодимської міської ради Одеської області, на території якої відбувся вищевказаний напад собак. В позовній заяві зазначалось, що цим нападом позивачці була спричинена матеріальна шкода, яка полягає у здійсненні витрат на лікування, в розмірі 2 337,00 грн. Йшлося про витрати на придбання медичних препаратів за призначенням лікаря, що підтверджується наявними у справі фіскальними чеками аптечних закладів.

Також потерпіла зазнала моральних страждань, які полягали в тому, що на момент нападу вона перебувала в шоковому стані, пережила реальну загрозу своєму життю, а також три місяці була практично прикута до ліжка, що порушило її звичний спосіб життя. Моральна шкода виразилась у тому, що позивачка дуже злякалась тварин у момент нападу на неї і усвідомлення того, що не може самостійно чинити їм опір, оскільки, будучи людиною поважного віку, на момент нападу їй виповнилось 88 років, не мала достатньо фізичних сил для опору. Змушена була терпіти фізичний біль, була обмежена у можливості вільно пересуватись та потребувала стороннього догляду. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює в 5 000,00 грн.

Вказані суми позивачка просила стягнути з Кодимської міської ради Одеської області

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що встановлено факт заподіяння позивачу тілесних ушкоджень спричинених укусами собаки, проте,  позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами, що її покусала саме безпритульна собака, а не собака, яка перебуває у чиїй-небудь власності. Також, на думку суду, не доведено, що шкода заподіяна з вини відповідача або внаслідок його незаконних рішень, дій чи бездіяльності, а тому відповідач не повинен нести відповідальності за заподіяну позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням апеляційного суду апеляційну скаргу позивачки було задоволено, скасовано Рішення районного суду та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Кодимська міська рада Одеської області подала на рішення апеляційного суду касаційну скаргу до ВСУ,

Правова позиція ВСУ:

ВСУ розглянув касаційну скаргу відповідача і дійшов таких висновків.

За частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз’яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

ВСУ зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є правильним, оскільки органом місцевого самоврядування – Кодимською міською радою Одеської області була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоров’я жителів територіальної громади, унаслідок якої позивачка зазнала тілесних ушкоджень.

ВСУ дійшов висновку, що розмір завданої матеріальної шкоди в сумі 2 337,00 грн судом апеляційної інстанції вирахувано правильно та підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями. Стягуючи моральну шкоду в сумі 5 000.00 грн, суд апеляційної інстанції врахував характер та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, врахував стан здоров’я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

На думку ВСУ доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з’ясовані права та обов’язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Далі ВСУ послався на практику Європейського суду з прав людини і вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі вищевказаного та відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України ВСУ залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду про стягнення з Кодимської міської ради Одеської області на користь  позивачки 2 337,00 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди – без змін.

докладніше у книзі Сергія Тенькова “ПОМИЛКИ В ЮРИДИЧНИХ ДОКУМЕНТАХ: ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА УНИКНЕННЯ. КОМЕНТАР, РОЗ’ЯСНЕННЯ, СУДОВА ПРАКТИКА”, ЮРІНКОМ ІНТЕР

https://yurincom.com/book/pomylky-v-iurydychnykh-dokumentakh-poperedzhennia-ta-unyknennia-komentar-roz-iasnennia-sudova-praktyka/