Судова реформа: що покаже фініш?

Розпочну з цікавої події, що випадає із загальної тенденції судових перетворень. Судді В’ячеслав Наставний та Сергій Слинько, які перемогли в конкурсі до нового Верховного Суду, свого часу підтвердили законність і обґрунтованість вироку щодо нинішнього Генерального прокурора Юрія Луценка. На цей казус вказав член Громадської ради доброчесності, адвокат Роман Маселко в своєму блозі. Він констатує: прийнято вважати, що ув’язнення Юрія Луценка за часів Віктора Януковича є політично вмотивованим, а судове рішення — незаконним і несправедливим.

Однак, зауважує адвокат, Вища кваліфікаційна комісія суддів вважає служителів Феміди, які раніше засудили Луценка, «професійними, доброчесними, незалежними й такими, що повністю відповідають вимогам, встановленим до суддів Верховного Суду». «Отже, одне з двох — або Юрій Луценко дійсно був справедливо засуджений чесними суддями і є злочинцем, або ж процедура, по якій, зокрема, сам Юрій Луценко пропонував обирати антикорупційних суддів дає збій і дозволяє обирати дискредитованих та керованих служителів Феміди, які виносять політично обумовлені та незаконні рішення», — резюмує юрист. Водночас, мабуть, важливо не забути про ймовірну причину такого казусу — прагнення влади мати «ручних» і «підвішених» суддів в «оновлених» судах.

Можливо, це і є справжньою метою створення палат на контрольованому конкурсі. Тому знову й знову звертаємося до питання про суть судової реформи і як конкурсний відбір суддів вплине на якість правосуддя.  Адже зміни до Конституції викликають багато резонансу, а основним рушієм судової реформи є саме новий Закон «Про судоустрій і статус суддів». Щоправда, без змін до Основного Закону працювати він би не зміг. Загалом згідно з новоприйнятими документами суддівська система має стати більш незалежною, а судді — менш схильними до корупції та хабарництва. Трирівнева судова система повинна стати на заваді саме суддівському заробітчанству.

Як відомо, структурні зміни в судових інстанціях зводяться до ліквідації вищих спеціалізованих судів. Слід додати, що створення за новою процедурою і в оновленому складі Верховного Суду відбувається значною мірою саме завдяки конкурсному відбору суддів. Завдяки цьому на посади суддів прийдуть не лише колишні служителі Феміди, а й юристи чи науковці — для всіх них відбір мав проходити на однакових засадах. Проте саме в колі останніх спостерігається найбільший «відсів» під час конкурсу. Не знаю випадковість це чи ні, але факт залишається фактом.

Головне завдання Верховного Суду із відповідними функціями — це дотримання єдності судової практики і застосування закону. Адже на  сьогодні корупція в системі судочинства ґрунтується на тому, що кожна зацікавлена сторона може отримати своє необхідне їй рішення. При тому нерідко обидві сторони одного процесу в одній палаті мали протилежні рішення. І все йшло по новому колу, завдяки якому живилася корупційна складова суддів, прокурорів, адвокатів. За словами народного депутата Леоніда Ємця, завдяки новій процедурі, коли Верховний Суд і його палати будуть узагальнювати судову практику, кількість судових спорів зменшиться, бо вони стануть непотрібними. Моніторинг єдності судової практики та правозастосування якраз і був би  ефективним, якби більше науковців та аналітиків увійшло до нового вищого судового органу. Адже судові рішення, прийняті чинними суддями, часто суперечать не просто здоровому глузду, вони руйнують наше уявлення про державу. Останній приклад — рішення харківського суду щодо сепаратистки Штепи — це маркер, який показує неспроможність держави себе захистити. Так, у ній є всі необхідні реквізити й ознаки державності. Є чиновники, олігархи, бізнес, правоохоронці, судді, громадянське суспільство, армія тощо, а держави не видно. Бо вчинюються рішення, що руйнують її. І в ній ми існуємо як би окремо один від одного, без віри в спільне майбутнє і без розуміння єдиної мети. Варто прослухати або продивитися як іде голосування в Верховній Раді по тій же судовій реформі, то питання зникає.

Перемога Штепи над Українською державою показала відсутність у держави імунітету щодо зради державотворенню, відповідальності перед законом. От це як раз і має дати нам судова реформа — відчуття небезпек і розуміння того, що в нас є майбутнє. Адже саме надія на майбутнє робить світлішим сьогодення. А цієї надії, з кожною такою Штепою, стає все менше й менше. Тому завершення конкурсного відбору на посаду суддів Верховного Суду у Вищій раді правосуддя має впевнити українців, що новообрані судді є справді достойними і судитимуть по праву і закону, захищати і саму державу, і права людей, які її створили й боронять.

Віктор Ковальський, шеф-редактор газети «Юридичний вісник України»

Джерело: ЮВУ