Судові зигзаги справи про єдиний внесок, або чому фіскальна служба програла справу приватному нотаріусу

16 квітня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову, якою завершив доволі складний чотирирічний спір між приватним нотаріусом і податковим відомством стосовно сплати єдиного соціального внеску самозайнятими особами.

Відправною точкою даного процесу послужила перевірка правильності сплати податків протягом 2013–2014 років з боку одного з приватних нотаріусів, яка була проведена на початку 2016 року Кам`янець-Подільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області. За її наслідками, викладеними в акті перевірки, було констатовано порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» які полягали в наступному.

Заповнюючи декларацію, нотаріус написала, що в охоплений перевіркою період вона щороку отримувала чистий дохід в сумі близько 90 тисяч гривень. До вказаної цифри у податківців претензій не було, але їх здивувала нестабільність отримання цього доходу в розрізі місяців. Так, потягом перших 11 місяців жінка нібито отримувала 1,1–1,2 тисяч гривень щомісячно, відраховуючи з цієї суми єдиний внесок за визначеною законом ставкою в розмірі 34,7 відсотків. Тобто близько 400 гривень. Зате в грудні їй «капало» вже по 70–80 тисяч гривень, з яких вона відраховувала внесок у передбаченій законом максимальній сумі 7,184 тис грн. В підсумку цей приватний нотаріус з отриманого нею чистого доходу 180 тисяч гривень заплатила до державного бюджету єдиний внесок у сумі 23 тисячі.

Фіскали вирішили, що жінка, бажаючи зекономити на сплаті податків, замилює їм очі. Бо якби вона, скажімо, написала в декларації, що протягом цих двох років з місяця в місяць отримувала стабільний рівномірний дохід, то вона їй би довелося заплатити до бюджету не 23 тисячі гривень, а на 40 тисяч більше. Виходячи з таких міркувань, Кам’янець-Подільська ОДПІ, по-перше, винесла вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску в зазначеній вище сумі, по-друге, прийняла рішення про стягнення з штрафу в сумі 5 тис грн.

Нотаріус подала позов до Хмельницького окружного адміністративного суду, який задовольнив його в повному обсязі, проте Вінницький апеляційний адміністративний суд повністю переінакшив результат справи, скасувавши рішення суду першої інстанції й ухваливши нове, яким позивачці було відмовлено в задоволенні її позовних вимог. І ось зовсім недавно Касаційний адміністративний суд відновив, так би мовити, статус-кво: його постановою було скасовано постанову Вінницького ААС й залишено в силі рішення Хмельницького ОАС.

Як бачите, в цьому доволі непростому питання сформувалися дві протилежні точки зору, одну з яких розділили приватний нотаріус, а також судді Хмельницького ОАС і Верховного Суду, іншу ж податкова інспекція та судді Вінницького ААС.

Остання полягає в тому, що фіскали діяли правильно: приватний нотаріус у своїй Книзі обліку доходів і витрат відображала тільки суму доходу за рік, але не відображала помісячні суми доходу, що свідчить про заниження єдиного внеску. Крім того вона не подала первинних документів з яких можливо встановити помісячний дохід, тож за таких обставин контролюючим органом було обгрунтовано здійснено розрахунок єдиного внеску, виходячи з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців.

Однак Верховний суд вирішив, що така логіка є помилково. На його думку, відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування», приватний нотаріус самостійно визначає суму свого доходу з якої розраховується єдиний внесок. При цьому, обов`язок ділити дохід, отриманий нею протягом року в рівних частинах на кількість місяців, у яких такий дохід отримано, для визначення доходу, на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений. Тож здійснений позивачкою розподіл річної суми чистого оподатковуваного доходу аніяк не суперечить вимогам чинного законодавства.

Юрій Котнюк