Судово-експертна діяльність повинна мати краще регулювання.

Законопроєкт «Про судово-експертну діяльність» являє собою  не міф. Але є питання чи здатен він здатен змінити на краще судово-експертну діяльність у державі.

Розмову веде директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Олександр Олійник.

“Частково ми вже дали відповіді на ці питання і у попередніх статтях.   Та все ж, продовжуючи розмову у цьому напрямку, звертаємо увагу на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності як складової конституційного принципу верховенства права”.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував на необхідності додержання принципу юридичної визначеності як складової конституційного принципу верховенства права, з якого випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005; від 29.06.2010 № 17-рп/2010; від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

У зв’язку із зазначеним, звернемо спершу увагу на дефініції. Важливим є те, щоб для визначення одних і тих же понять застосовувалися одні й ті ж терміни.

Чи забезпечено сьогодні у сфері судово-експертної діяльності ясність і недвозначність правових норм?

«Закон України «Про судову експертизу» фактично не містить  визначень термінів, які застосовуються в судово-експертній діяльності.  Наслідком цього стало те, що юридичні визначення певних понять  або взагалі відсутні, або по-різному визначаються органами, які здійснюють організаційно-управлінські функції у цій сфері. Це створює труднощі не лише для самих експертів, а й для суб’єктів призначення (замовлення) судової експертизи. Застосування різних термінів для визначення понять одного обсягу та змісту призводить до їхнього неоднозначного сприйняття при застосуванні законодавства або ж додаткових спорів», – роз’яснює директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Олександр Олійник.

Також, за його словами, існує розбалансування в діяльності судових експертів різних відомств і приватних судових експертів, оскільки відсутні єдині: порядок проведення судових експертиз, вимоги до методів проведення експертиз, кваліфікаційні вимоги до судових експертів та порядок отримання і позбавлення кваліфікації судового експерта, підстави притягнення судових експертів до відповідальності, система видів судових експертиз та експертних спеціальностей, строки проведення судових експертиз тощо. За таких умов фактично відсутня можливість належної оцінки висновків експертів як рівних джерел доказів у процесі доказування, що є порушенням принципу змагальності судового провадження.

Все це виправляється. Так, законопроєктом пропонується, зокрема:

• визначити поняття, які застосовуються в судово-експертній діяльності. При цьому ми позбавляємося невизначених спірних термінів («криміналістичні» судові експертизи);
• закріпити (вперше) статус приватного судового експерта, судово-експертної установи та її керівника;
• запровадити єдиний підхід доступу до професії судового експерта, визначивши порядок проходження професійної підготовки, присвоєння та підвищення кваліфікації судового експерта;
• визначити на законодавчому рівні підстави притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності та види дисциплінарних стягнень, як того вимагає Конституція України;
• систематизувати та уніфікувати норми, що регулюють порядок організації та проведення судових експертиз;
• визначити на законодавчому рівні строки проведення судової експертизи;
• врегулювати питання створення та діяльності органу самоврядування судових експертів;
• визначити єдині професійні права та обов’язки, обмеження  для приватних судових експертів та судових експертів, які працюють в державних судово-експертних установах.

Прийняття законопроєкту дозволить, зокрема:

• забезпечити системні, єдині підходи до організації діяльності судових експертів незалежно від їх підпорядкування;
• знизити корупційні ризики в управлінні судово-експертною діяльністю;
• забезпечити гарантії та більшу об’єктивність при розгляді питань присвоєння кваліфікації експерта та дисциплінарної відповідальності;
• знизити навантаження на судових експертів державних спеціалізованих установ судових експертиз;
• надати можливість експертам брати участь в організації їхньої діяльності.

«Все це має сприяти забезпеченню правосуддя більш кваліфікованою, об’єктивною та незалежною експертизою. Віримо, що це зможе забезпечити саме законопроєкт, розроблений Міністерством юстиції як органом, якому законодавством делеговані відповідні повноваження з формування державної політики, та який підійшов до підготовки законопроєкту, як показано вище, виважено і системно», – акцентує роз’яснює директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції.

Post scriptum

«Кому вигідна неконструктивна критика законопроєкту? Нам видається, що це вигідно особам, які:

• протиставляють себе Міністерству юстиції, борючись таким чином за лідерські  позиції в професійній спільноті судових експертів;
• хочуть уникати відповідальності, а тому залишити ситуацію із законодавчим врегулювання у сфері в «status quo»;
• просто отримують задоволення від неприязної критики.

Ураховуючи зазначене, просимо всіх, хто насправді опікується сферою судово-експертної діяльності, не вірити неконструктивним, огульним дописам типу «все пропало», а критично сприймати інформацію, формувати свої судження на основі перевірених даних, системного аналізу джерельної бази та теорії права», – підсумовує Олександр Олійник.