Зауваження до законопроекту законопроєкту № 5660 «Про примусове виконання рішень».

Невдовзі Верховна Рада має розглянути законопроєкт № 5660 «Про примусове виконання рішень». Він передбачає, зокрема, зрівняння повноважень державних та приватних виконавців. Останні у короткостроковій перспективі отримають можливість виконувати всі категорії рішень. Разом із тим, проєкт закону має кілька нюансів, які все ще потребують врегулювання задля змін у системі примусового виконання рішень у контексті відповідальності приватних виконавців. Існують питання щодо сфери регулювання цього законопроекту.

По-перше, йдеться про підстави для проведення позапланової перевірки, зокрема, є скарга учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій. Позапланова перевірка діяльності приватного виконавця має розпочинатися, зокрема, на підставі скарги будь-якої особи, право якої порушено його діями.

По-друге, як має здійснюватися перевірка діяльності приватного виконавця. Законопроєктом  пропонується передбачити, що планові перевірки проводяться з метою виявлення типових порушень у питаннях організації діяльності приватних виконавців. Крім того, правками деяких нардепів пропонується передбачити, що предметом планової та позапланової перевірки діяльності приватного виконавця не можуть бути питання законності процесуальних дій приватного виконавця. Проєктом Закону перевірка діяльності приватного виконавця перетворюються на формальну процедуру. Така ситуація є неприйнятною, оскільки держава, наділивши приватного виконавця повноваженнями, не зможе реагувати на певні порушення та зловживання з його боку. Реалізація зазначених положень проєкту Закону призведе до неможливості притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді неналежного виконання професійних обов’язків», – наголошує, зокрема  директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції О. Олійник.

По-третє, якім має бути сам механізм контролю за діяльністю приватного виконавця, тобто він має бути прозорим та оперативним, здійснюваний компетентним органом, що робить подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. За словами Олександра Олійника, в цілому проєктом Закону створені умови щоб розгляд питання притягнення приватного виконавця до відповідальності здійснювався компетентним і незалежним органом. Водночас він не містить критеріїв застосування до приватних виконавців дисциплінарних стягнень. Це у свою чергу сприятиме розбалансуванню дисциплінарної практики та можливим зловживанням членами Дисциплінарної комісії своїми повноваженнями (наприклад, застосовувати до приватного виконавця за незначні порушення законодавства суворе дисциплінарне стягнення чи навпаки).

По-четверте, про рішення за результатом розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності рішення. Законопроєктом передбачається 10-денний термін для набрання чинності рішенням Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, або ж, у разі його оскарження, – одночасно з набранням законної сили рішенням суду. «Зазначені положення проєкту Закону не можуть бути підтримані, оскільки лише створять умови для зловживань. Так, приватні виконавці зможуть необґрунтовано оскаржувати рішення Дисциплінарної комісії з метою затягування введення в дію цих рішень та ухилення від дисциплінарної відповідальності», – переконаний Олександр Олійник.

Таким чином, з огляду на розширення проєктом Закону повноважень приватних виконавців, необхідно чітко врегулювати систему стримувань і противаг і нормативно закріпити ефективну модель механізму контролю за діяльністю приватного виконавця. Для цього Комітету Верховної Ради України з питань правової політики під час підготовки проєкту Закону до другого читання достатньо врахувати відповідні поправки народних депутатів та пропозиції Міністерства юстиції, якими передбачається запровадження ефективного механізму контролю».

За публікаціями у ЗМІ.