Тренд часу — законодавче вирішення безпекових проблем інформаційно-комунікаційної діяльності

Відомо, що за володіння інформацією між країнами, між політичними угрупованнями і в бізнесі завжди велася небачено жорстка боротьба на ураження. Скажімо, інсайдерська (службова) інформація про особисті плани або плани конкурентів, владних структур тощо завжди була бажаним здобутком, оскільки за всі часи інформація була всеохоплюючим багатством — нематеріальним активом. Її оберігали від ворогів і конкурентів, вона була умовою успішного розвитку кар’єри будь-якої людини, і, одночасно, умовою правильної економічної та політичної поведінки.

Про проблему загалом

Про цінність інформації, якою ми володіємо й засвоюємо в процесі життя, в нас мало говориться, а в навчальних планах вітчизняних вищих навчальних закладів дана проблематика майже відсутня. Вона не відслідковується і навіть ігнорується (їй не приділяється належної уваги). Навіть там, де такі знання життєво потрібні майбутнім фахівцям у їх професійній діяльності, скажімо, для роботи в сфері міжнародних відносин, юриспруденції тощо. На сьогодні жоден вуз України не залучений до цієї проблематики належним чином, оскільки не має не лише належної навчальної бази, а й фахівців із цих питань, зокрема обізнаних в питаннях роботи з інформацією в електронному вигляді. Робота з інформацією, в тому числі за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), є поки що турботою лише навчальних закладів спецслужб. Мова не про підготовку фахівців із кібернетики, а про тих, хто здатний осягнути всю проблему інформаційно-комунікаційної діяльності в сучасному світі.

Разом із тим сучасний етап світового суспільно-політичного та фінансово-економічного розвитку, який характеризується небаченими темпами й прагненнями громадян до розбудови принципово нового і вільного інформаційно-комунікаційного облаштування, починає вимагати таких знань на тлі зростаючої кількості постійних правопорушень з боку як споживачів, так і розпорядників інформаційно-комунікаційних послуг та баз змістовної інформації. Некоректне, а почасти й безвідповідальне, поводження, скажімо, нотаріусів із реєстрами інформації про власність, викликає не просто занепокоєння в людей, а збурює суспільство. Інколи ми навіть відчуваємо потребу в поверненні до жорстких регламентів поводження зі змістовною інформацією, коли дізнаємося, що люди, які скоїли найтяжчі злочини (вбивство) по відношенню до інших, адреси й інші особисті дані своїх жертв дізнаються з інтернету. Спонукає до цього й безліч прикладів правопорушень у фінансово-економічній сфері, сфері обслуговування й у багатьох інших інформаційно-комунікаційних відносинах людей із владою й  поміж собою.

Захист інформації й національна безпека

Здається, що лише сьогодні владні кола різних країн світу почали розуміти, що на тлі бурхливого зростання темпів інформатизації й світового науково-технічного прогресу проблеми інформаційно-комунікаційної діяльності, захисту інформації взагалі і при обробці засобами ІКТ зокрема набули ознак національної безпеки, стали більш багатовимірними — соціальними, духовними і взагалі, як здається, природно-економічною надією щодо успішного облаштування нашого нового інформаційно-комунікативного типу соціуму. Час починає вимагати від нас зваженої (поміркованої) відкритості в комунікації і надійно захищати національні й наднаціональні довідкові, фінансово-економічні та всі інші інформаційно-комунікаційні служби в часи, коли відбувається масова заміна людей комп’ютерами в сфері управління й надання послуг.

На процес активно впливають не лише нові глобальні, але й звичні регіональні події, які швидко набувають розголосу й поширюються за допомогою новітніх засобів комунікації. За певних умов всі вони збурюють людей і безпосередньо породжують в суспільстві відчутні загрози та соціальні виклики. Зокрема, політичне насильство, яким ми провокуємо (викликаємо, спонукаємо) навіть війни – політичні, економічні, інформаційні і гуманітарні… Методи і засоби їх ведення активізують протестний потенціал населення, завдають втрат, які підпорядковано меті викликати дестабілізацію в суспільстві, скрити дії спецслужб агресора через масово впроваджені в реальну економіку й повсякденне життя не сертифіковані в країні новітні ІКТ, які постійно стимулюють зростання потреб людини в інформації та інформаційних послугах.

Усе це сьогодні набуває ознак небачено жорсткої інформаційної війни, оскільки всюди відбувається активне «вторгнення» пересічних громадян у сферу інформаційно-комунікаційної діяльності і його масштаб вражає. Дивлячись, скажімо, на мігрантів з Африки, які, долаючи морські простори, втрачаючи сім’ї, своїх дітей, гідність — усе, але попри те намагаються залишити при собі гаджети. (Ми лише можемо прогнозувати катастрофічну неоднозначність ситуації, критичні безпекові ризики й те, що з нами буде, якщо нам, звиклим активно комунікувати й робити бізнес в електронних (соціальних та інших) мережах, в разі форс-мажорних обставин відключать інтернет або електрика раптово зникне — її вимкнуть тим або іншим примусовим способом).

Чому Україна опинилася в активній зоні цього процесу?

Україна стала ареною активної інформаційно-комунікаційної діяльності іноземців і пересічних громадян, світових фінансово-промислових угрупувань і міжнародних інформаційно-аналітичних центрів не випадково. Українські наукові й інженерно-технічні проекти завжди були невід’ємною складовою глобального розвитку людства, а наші громадяни брали активну участь у формуванні засад розвитку нового типу суспільства — інформаційного, його політики, економіки, військової справи, діяльності спецслужб, і, безумовно, науки та освіти. Розвиток останніх завжди був умовою і стимулом успішного опанування знань про природу, промисловість та розвиток людства взагалі, що є виключно важливим, оскільки відомо, що людина протистоїть будь-яким викликам і небезпекам виключно за рахунок освіченості. За таких умов усі провідні країни світу свідомо досягали свого становища, намагаючись усіма силами дати основній масі населення можливість отримати якісну освіту й чіткі уявлення про цінність набутих знань.

Сьогодні, коли в масованому й широкому дискурсі обговорюються методи і цілі гібридних війн, можна впевнено говорити, що саме вони допомогли радянській партійно-господарській номенклатурі і їх нащадкам стати олігархами й спустошити одну із провідних країн світу. Колись війни відбувались в двовимірному просторі — на поверхні моря і на суходолі, потім з’явився третій вимір — війна в повітрі. Народ України не відразу збагнув, що в сучасному світі найважливішим стає четвертий вимір — інформаційно-комунікаційна діяльність. Світ із винаходом комп’ютера  практично живе саме в її вимірах, постійно позначаючи свій шлях інформаційно-комунікаційними кризами й цивілізаційними катаклізмами.

Інформаційно-комунікаційна діяльність громадян в провідних країнах світу завжди відігравала виключно важливу роль. Однак, темпи її стрімкого зростання з винаходом комп’ютера, протягом останнього півстоліття, обумовлені загальними процесами глобального переходу людства від індустріальної до постіндустріальної доби. Внаслідок впровадження комп’ютерної техніки й кібернетичних методів управління в реальну економіку суттєвої корекції зазнали базові компоненти життєдіяльності всіх країн і народів.

Значною мірою вплив ресурсної, виробничої, організаційної і ціннісної компонент ми вже відчули за час набуття незалежності через різноманіття неконтрольованих законодавством методів впровадження ІКТ. Їх «наукове» обґрунтування в сучасних політичних й економічних реаліях стало звичним, але, спід визнати, що про інформаційно-комунікаційну діяльність та інформаційно-комунікаційну функцію сучасної держави ми досі не маємо цілісного уявлення й не можемо свідомо й однозначно тлумачити про багато подій навколо стратегії розвитку України в сучасному інформаційно-комунікаційному середовищі, оцінити здатність українського соціуму протистояти політичним, економічним і науково-технічним викликам сучасного світу. Одна з причин цього, на наш погляд, полягає в тому, що феномени комунікації й інформації по-різному проявляють себе в різних інформаційно-комунікаційних середовищах, тобто в тих конкретних умовах, де відбуваються інформаційно-комунікаційні процеси. Їх вивчає інформатика, як фундаментальна наука та інші науки в різних сегментах предметних знань (технічному, біологічному, соціальному, фізичному). Всі вони, на жаль, аналізують лише певні аспекти прояву феномену інформації або інформаційно-комунікаційних процесів. Так, в технічній інформатиці, скажімо більше, аналізуються різноманітні способи генерації, кодування, передачі, прийому, перетворення й зберігання сигналів. Такий підхід до інформації в технічній інформатиці зовсім не зменшує її ролі і значення як науково-технічної дисципліни, але й вони представляють собою лише зовнішнє відбиття певних форм подання інформації. Протягом ХХ століття інформатика вже дала можливість чітко сформувати певні поняття, зокрема про вимір інформації — біт, створила досить розвинену теорію передачі й обробки сигналів і дозволяє сьогодні досить впевнено виконувати необхідні інженерні розрахунки в ланцюгах передачі та перетворення інформації в системах зв’язку і телекомунікації — оцінювати їх пропускну здатність, стійкість, надійність, захищеність, тобто, вирішувати цілком конкретні й дуже важливі технічні завдання, які було пов’язано із становленням та розвитком засобів сучасної електронної комунікації.

Що робити зі змістовною інформацією?

Історія сучасного технологічного прогресу людства в ХХ столітті продемонструвала справді грандіозні винаходи і приклади надефективного впровадження не лише електронно-обчислювальних комплексів у системах управління, зв’язку і комунікації, які стали підґрунтям інформатизації та створення дивовижних ІКТ. Однак залишилося багато питань щодо роботи зі змістовною інформацією. Під впливом розвитку ІКТ майже все високотехнологічне виробництво поволі перемістилося із США, Канади та країн Європи до Китаю, і тепер Вашингтон воює за те, щоб перебрати на себе хоча б трохи ринку вуглеводнів й експортувати в країни Європи газ і вугілля США, перетворюючись на країну-бензоколонку. Американські товари стають неконкурентоспроможними й витісняються Китаєм і Південно-Східною Азією навіть із внутрішнього ринку Сполучених Штатів. Усе, про що ліберальна пропаганда десятиліттями розповідала про СРСР, виявилося правдою для самих США, а тому, попри все, їм терміново потрібні свої perestroуka й glasnost.

На вимогу часу США в світі було створено нові глобальні за виміром центри для комп’ютеризованих галузей промисловості, науки, бізнесу, банківської справи тощо, але головне, про що в нас і в світі мало говориться, вони змінили своє відношення до змістовної інформації і почали вирішувати величезну проблему створення захищених гігантських сховищ змістовної інформації в електронному вигляді. Саме вони дозволили освіченим людям впевнено дивитись (заглядати) і планувати майбутнє, розвивати й боронити свою країну. За цим стоять вирішені проблеми захисту інтелектуальної власності при створенні високотехнологічних систем, зокрема озброєнь, систем стеження за поведінкою людини та фінансово-економічного управління світом. Сучасні ІКТ об’єднали все це в єдиному ланцюзі, надавши США особливу роль у процесах як розвитку світу, так і ведення сучасних війн.

Інформаційно-комунікаційна компонента присутня сьогодні всюди на різних рівнях управління світом саме через розгалужену мережу ІКТ. Як наслідок, у світі постійно генеруються ідеї щодо розвитку юридичної науки та законів (створення законодавства) для пошуку нових фундаментальних наукових знань і новітніх науково-освітніх систем для потреб виховання широкого кола спеціалістів для всього спектру наук, які через трансфер наукомістких технологій і знань контролюють і стимулюють свій розвиток.

Зростання новітніх загроз

Глобальні зміни в технологіях впливають на все, на винайдення й застосування нових методів злочинності і тероризму зокрема. Все це призводить до стрімкого невідворотного зростання кількості «новітніх загроз» і жодна держава самостійно не може впоратися із таким злом. Час доводить, що не існує національних кримінальних кіберзагроз. Вони здебільшого є загальносвітовими загрозами, а тому конче необхідними стають довіра, партнерство, постійні контакти і співробітництво при створенні загальних норм і правил поведінки.

Усе базується на стрімкому зростанні вагомості законодавчих засад процесів обігу змістовної інформації як ресурсу розвитку в реальних вимірах грошових еквівалентів. Одночасно поціновуються комп’ютерна техніка й ІКТ за здатність надійно та ефективно сприймати, обробляти й зберігати величезні за обсягом інформаційні масиви або бази даних. Вони необхідні для вирішення всіх без винятку фінансово-економічних завдань, військово-політичних, поліцейських і взагалі всіх проблем сучасного суспільства. Проблема всюди набула ознак питань національної безпеки і гідності й випробовує на міцність національні якості народів.. Так, тільки в Сполучених Штатах Америки обсяг вхідних і вихідних даних становить 80 терабайт за хвилину (це, принаймні, у 8 разів більше друкованого контенту бібліотеки конгресу!), що потребує значних витрат фінансів і енергії. До того ж, порівняно з 2005 роком швидкість передачі даних зросла від 5 терабіт за секунду до майже 400, тобто у 80 разів.

Таким чином, якість ІКТ опрацювання і зберігання інформації стала сьогодні реально критичною в структурі не лише національної стійкості. Вона формує, зокрема, індустрію для створення гігантських комплексів серверів, які самі по собі споживають величезну – співставну із виробництвом алюмінію – кількість енергії лише для охолодження.

За сухими цифрами, які мало про що говорять пересічному громадянинові, зануреному в свої побутові проблеми, ховається інформаційно-комунікаційний феномен всесвітнього масштабу — кожна людина в будь-якій країні через ІКТ відкриває для себе й свого оточення неосяжний, без кордонів і держав, віртуальний простір, який сам по собі докорінно змінює наші уявлення про події і явища, до яких ми звикали тисячоліттями, й обумовлює зокрема потребу звернути на це увагу з боку юридичної науки і освіти.

Темпи розвитку можливостей просування новітніх ІКТ і засобів зв’язку вражають. Так, якщо в 2014 році мобільними телефонами користувались 60% жителів планети, то до 2020 року планується, що ця цифра зросте до 90%, зауважимо при цьому, що кожне нове підключення створює нове джерело інформації.

Сьогодні майже половина землян вже має доступ до глобальних інформаційно-комунікаційних мереж, інтернету зокрема, і це робить людей надзвичайно вразливими від негативного впливу процесів передачі й поширення інформації (як від самої інформації, так і від засобів безмежної комунікації). Все це відбувається на тлі того, що в кожного десятого землянина при цьому немає безпечної питної води та їжі. Наразі відчувається, що бурхливий розвиток ІКТ вже призвів до того, що людині часто простіше зв’язатися з іншою людиною, яка перебуває за тисячі кілометрів ніж викликати «швидку допомогу» або отримати пляшку питної води. На думку сучасних аналітиків, явище це проміжне — в перспективі розвиток і ретельне структурування ІКТ допоможе краще розуміти як один одного, так і потреби цілих країн і регіонів світу, створювати таргентовані (орієнтовані) ініціативи в різних сферах її поширення.

Кібергстратегії і кібергвійни

Глобальне стеження в інтернеті, здійснюване спецслужбами різних країн світу, є лише початковою стадією військових кіберстратегій. Наступною фазою є розробка й постійне впровадження через глобальні мережі шкідливих програм, які дозволяють через мережу виводити з ладу, наприклад, об’єкти критично важливої інфраструктури супротивника, або, наприклад, банківських систем, електро- і водопостачання, заводи і аеропорти й інші стратегічно важливі об’єкти інфраструктури. За таких умов головним завданням суспільства, його силових і розвідувальних структур стає підготовка молоді бути здатними протистояти кібервійнам, що потребує докорінної перебудови і юридичної науки та законодавства зокрема.

Правила гри, які встановлює цифрова трансформація в засобах комунікації, є такі, що змін на цьому напрямку нам не уникнути — старі методи і інструменти працювати вже не будуть. Питання лише в нашій готовності брати в них участь. Сьогодні, наприклад, не існує загальноприйнятих визначень щодо цифрової економіки, і багато хто вкладає в цей термін своє тлумачення, не розуміючи суті змін, що відбуваються, а вони лише демонструють методи одночасного управління всіма ресурсами всіх господарюючих суб’єктів за допомогою єдиної апаратно-програмної платформи. На наших очах стара ієрархічна система управління відмирає. Звична структура, яка складається із головного офісу з кількома рівнями керівництва, мережі підлеглих офісів і виробництв зі своїм керівництвом на всіх рівнях, дочірніх компаній тощо, в еру цифрової економіки не виживе — її гублять «проміжні прошарки» управління, де кожен зайнятий перенесенням папірців і захистом своїх інтересів.

Осягнути ситуацію й точно визначати тут коло проблем, які нам сьогодні треба знати й вирішувати, ми, на жаль, поки що не змогли повною мірою. Для цього, крім досягнення відповідного науково-технічного рівня, потрібна постійна відверта і публічна дискусія фахівців із поверненням до витоків самої проблеми щодо методів управління суспільством та інформаційно-комунікаційною сферою держави в сучасних умовах. Саме тому, зокрема, з особливою прискіпливістю ми маємо оглянути зростаючі проблеми роботи наших фахівців із великими масивами інформації, яка накопичується в електронних базах даних. У контексті вирішення проблем розбудови в Україні демократичного й захищеного від спотворення мережевого інформаційно-комунікаційного середовища, в умовах, коли проти нас розгорнута не лише повномасштабна інформаційна і військова агресія, але й затятий супротив власних еліт, це питання не бачиться таким уже легким. Потрібно, аби на всіх рівнях управління вміли й мали можливість приймати рішення та володіли тактичною майстерністю по відношенню до невідомого. Зрозуміло, щоб вони мали відповідне обладнання для швидкого реагування й адаптації до подій, які розвиваються, оскільки так або інакше всіх нас втягнуто в інформаційну війну, яка насправді є психологічною, бо інформаційні потоки спрямовано на отримання ефекту в головах людей, і саме це є метою інформаційної (гібридної) війни. Проблема набуває величезного значення. Зокрема, йдеться про формування в суспільстві нового світогляду на процеси опанування таким явищем комп’ютерної доби як «великі бази даних» (так званих Big Date), створення для них національної нормативної бази тощо. Поняття Big Date поки що ще можна трактувати досить широко, однак просту базу абонентів телефонних мереж (навіть із прізвищами і паспортними даними) вже сьогодні не слід відносити до них. Вони потрібні на більш високих рівнях управління суспільно-політичними й економічними процесами. Проблема стимулює прагнення багатьох структур та організацій, зокрема правоохоронних, розширити поняття «персональні дані», яке вже частково визначено законодавством, однак, щоб персональними даними вважалися не лише прізвище, ім’я, по-батькові, але й певний набір поведінкових факторів, на підставі яких можна було б більше зрозуміти про людину, як то: де купує товари, на які сайти заходить тощо, питання ставити треба значно серйозніше. Розриваючи коло накопичених проблем, Україна, безумовно, має піти на безпрецедентні реформи в законодавстві, а, відповідно, і в науково-освітній діяльності, оскільки розбудова системи набуття знань про захист інформаційно-комунікаційних систем, від яких абсолютно залежить якість інформаційних ресурсів, з якими ми працюємо, стає турботою всіх «акторів» законодавчого і науково-просвітницького процесу.

Необхідність юридичного обґрунтування питань протистояння гібридним впливам сучасності

Проблеми юридичного обґрунтування питань протистояння гібридним впливам сучасності, збереження, захист змістовної інформації постійно поглиблюються, експотенціально зростають, а як адекватно реагувати на загрози, що виникають, ми часто не знаємо. Нам тут постійно не вистачає фаховості і можливостей генерувати якісні і збалансовані в часі сценарії і стратегії, які були б адекватні стратегічним прогнозам і планам розвитку країни, і саме тут сьогодні визріває в нашому суспільстві підґрунтя для нових криз і конфліктів у вимірі соціально-економічного, геополітичного, етнічного розвитку. Ми маємо усвідомлювати, що всі провідні країни світу відкрито прагматично, навіть агресивно, демонструють свої інтереси та спроможності. Сьогодні вже й за межами своїх держав вони розглядають іноземні об’єкти інформаційно-комунікаційної інфраструктури, зокрема науково-освітні, як власні. Оприлюднені останнім часом факти про витоки інформації за допомогою технічних засобів розвідки свідчать про те, що роль технічних засобів захисту інформації буде постійно зростати і стає невід’ємною компонентою в системі міжнародних відносин, тобто, в дипломатії, системах ведення бізнесу й державного управління.

Минуло не багато часу після найбільшої в історії України хакерської атаки, а влада і експерти з кібербезпеки все ще продовжують підбивати підсумки руйнівної діяльності вірусу-вимагача Petya. A та підраховують збитки бізнесу й держсектора (їх оцінюють у $ 8 млрд), а експерти вже передбачають, що нам слід приготуватися до нової хвилі кібератак на мережі, які використовують на банківському ринку і в державному секторі.

Світ не лише збільшив свої багатовимірні потреби в інформації й різноманітних інформаційно-комунікаційних послугах, а виявляє величезні інформаційно-комунікаційні загрози, які постійно генерує глобальна інформаційно-комунікаційна діяльність. Вони унаявили в нашій свідомості такі поняття, як «гібридна війна», «перманентна війна», «універсальна війна», «психологічна війна», доктрини «політичного диктату», «вибухового капсуля», «доктрини реваншу». Сьогодні, скажімо, коли ми говоримо про те, що «гібридна війна», це щось принципово нове, то маємо знати, що вона є оновленим досвідом ведення війн китайськими імператорами, тобто універсальною. Її ведення вимагає створення універсальних методів, воєнних і державних органів, здатних діяти одночасно в когнітивному та віртуальному просторі, підпорядковувати ресурс усього народу і структур державного управління для вирішення завдань управління суспільством в умовах протистояння гібридним впливам. До них відносяться, насамперед, методи створення психологічного, фінансово-економічного та військово-промислового інформаційно-комунікаційних інструментів і, не  в останню чергу, створення за допомогою законодавства умов справедливості у суспільстві й дієвого політичного апарату із необхідним обсягом повноважень та високим авторитетом посадових осіб.

Нові реалії вимагають нових підходів

Безумовно, поняття гібридної війни охоплює собою явища набагато ширше ніж форми ведення сучасних бойових дій, а тому йдеться про оформлення юридичних термінів і правил поведінки в новому стані глобального протистояння в сучасному дестабілізованому з точки зору безпеки міжнародному довкіллі. Гідридна війна — це не повернення людства до стану холодної війни. Вона приходить їй на зміну у супроводі ланцюгів безпекових проблем «гарячих» конфліктів і в процесі інформаційно-комунікаційної діяльності — нової, ускладненої й нестабільної форми політико-правових відносин на міжнародній арені і всередині країни.

Начебто, зрозуміло те, що в світі боротьба колишніх імперій та їх еліт  за свої геополітичні та економічні інтереси подовжується, але головним суб’єктом світової політики все ж таки стають інтереси транснаціональних корпорацій і фінансово-промислових груп, які давно діють у світі й уже створили розгалужену систему інформаційних та аналітичних центрів для вироблення стратегічних рішень для осіб, які приймають рішення, і які безпосередньо впливають на політику держав. Форми цієї боротьби багатогранні, але ми їх повинні вивчати, фіксувати, аналізувати і вживати попереджувальні заходи, розвиваючи і юридичну науку, щоб наша доля не вирішувалася іноземцями у їх владних кабінетах.

Поява й стрімкий розвиток глобальних (соціальних) інформаційно-комунікаційних мереж доводить, що світ уже ніколи не буде таким, яким його бачили наші предки. Під впливом інтернет-технологій у суспільстві формуються нові уявлення людини про світ, відбувається розбудова засад інформаційного і, одночасно, громадянського суспільства. Логічно, що це стало законодавчо визначеною метою розвитку і нашої держави — трендом змін у суспільстві, державотворенні, науково-освітній діяльності.

Наше відставання тут багато в чому обумовлено визначенням юридичних норм і правил використання інтернету та інших глобальних і соціальних мереж, тим, що національна еліта, а, відповідно, вітчизняне законодавство,  як і все науково-освітнє середовище зокрема, своєчасно не помітили, що з появою комп’ютера в світі суттєво змінилися фундаментальні уявлення про інформацію як ресурс розвитку країн світу і науково-освітню діяльність, яка почала визначати темпи розвитку світу. Сьогодні лише за умов усвідомленого розуміння комплексу знань навколо цього в нас з’явиться надія, що не чекаючи дива, не сприймаючи на віру слова популістів й обіцянки політиків, а лише працюючи з надійно захищеною від спаплюження інформацією, тобто в захищеному інформаційно-комунікаційному просторі, ми будемо здатні конкурувати в світі, уникаючи деіндустріалізації, впроваджувати свої й запозичені інноваційні ідеї, тобто будемо здатними вистояти в ХХІ столітті та постійно оновлювати тренди свого розвитку в науці, освіті, промисловості, сільському господарстві тощо.

Олександр  Соснін, доктор політичних наук, професор, академік Академії політичних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, спеціально для ЮВУ

Джерело: ЮВУ