З початку агресії рф проти нашої держави в лютому 2014 року звернення до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) з міждержавними заявами проти уряду російської федерації стало одним із пріоритетних напрямів захисту інтересів України.

У зв’язку з агресією рф проти України, що має своїм наслідком масові порушення прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей, а також інших територіях України, де наразі рф здійснюється військова агресія, Урядом України було подано до ЄСПЛ низку позовів проти уряду російської федерації.

Зокрема, міждержавні заяви охоплюють скарги Уряду України на порушення прав людини, гарантованих статтями 2 (Право на життя), 3 (Заборона катування), 5 (Право на свободу та особисту недоторканість), 6 (Право на справедливий суд), 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя), 9 (Свобода думки, совісті і релігії), 10 (Свобода вираження поглядів), 11 (Свобода зібрань та об’єднання) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), статті 14 (Заборона дискримінації) Конвенції у поєднанні зі статтями 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11 Конвенції, статті 18 (Межі застосування обмежень прав), 38 (Розгляд справи) у поєднанні зі статтею 6 Конвенції та статтями 1 (Захист права власності), 2 (Право на освіту) та 3 (Право на вільні вибори) Першого протоколу до Конвенції, статтею 2 (Свобода пересування) Четвертого протоколу до Конвенції, статтею 1 (Загальна заборона дискримінації) Дванадцятого протоколу до Конвенції.Станом на 21.02.2023 у провадженні ЄСПЛ перебуває 4 міждержавні справи України, а саме:

• «Україна проти Росії (щодо Криму)» за заявами №№ 20958/14 та 38334/18;
• «Україна та Нідерланди проти Росії» за заявами №№ 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22, яка стосується подій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей та порушень прав людини під час повномасштабного вторгнення росії;
• «Україна проти Росії (VIII)» за заявою № 55855/18 щодо захоплених моряків;
• «Україна проти Росії (IX)» за заявою № 10691/21 щодо вбивств опонентів російської федерації.

Останні дві з вищевказаних справ перебувають на стадії розгляду ЄСПЛ питання щодо їх прийнятності.

У зв’язку з повномасштабною війною рф проти України, внаслідок чого російськими збройними силами здійснюються напади на цивільне населення, 01.03.2022 ЄСПЛ розглянув клопотання Уряду України у порядку Правила 39 Регламенту ЄСПЛ та надав російській федерації тимчасові вказівки утриматись від військових атак на цивільне населення й цивільні об’єкти, включаючи житлові приміщення, карети швидкої допомоги та інші об’єкти такі як школи і лікарні, а також гарантувати безпеку медичних установ, персоналу та карет швидкої допомоги на території, яка перебуває під ударом або яка захоплена російськими військовими.

04.03.2022 ЄСПЛ розширив зазначені тимчасові вказівки та зобов’язав Уряд рф надати цивільному населенню доступ до безпечних евакуаційних маршрутів, медичної допомоги, харчів та інших предметів першої необхідності. 01.04.2022 ЄСПЛ зазначив, що такі евакуаційні маршрути також повинні давати змогу цивільному населенню виїхати на більш безпечні ділянки території України.

23.06.2022 Урядом України подано до ЄСПЛ міждержавну заяву проти росії. Уряд України стверджує, що росія вчинила велику кількість найважчих порушень Конвенції.

22.08.2022 Урядом України подано низку нових термінових вимог у порядку Правила 39 Регламенту ЄСПЛ щодо забезпечення права на життя та заборону катування, гарантованих статтями 2 та 3 Конвенції, стосовно українських захисників «Азовсталі», які, самовіддано тримаючи оборону, потрапили до полону російських окупантів.

Україна також вимагала вжиття термінових заходів щодо недопущення використання українських захисників у будь якого роду так званих «трибуналах» та інших показових судових процесах, зрежисованих російськими загарбниками.

23.08.2022 ЄСПЛ, розглянувши у терміновому порядку зазначене клопотання Уряду України зазначив, що у справі «Олійниченко проти Росії та України» ним надано російській федерації термінові вказівки щодо негайного забезпечення закріплених Конвенцією прав, включаючи право на медичну допомогу, що охоплює будь-які запити від імені українських військовополонених, у яких надано достатньо доказів щодо серйозного і неминучого ризику завдання непоправної шкоди їхній фізичній цілісності (стаття 3 Конвенції) та/або праву на життя (стаття 2 Конвенції). ЄСПЛ наголосив, що надані рф вказівки щодо українських військовополонених продовжують діяти, та вказав, що вони також застосовуються і у міждержавній справі «Україна проти Росії (Х)» за заявою № 11055/22 щодо порушення прав людини під час повномасштабного вторгнення росії. Крім того ЄСПЛ терміново поінформував Комітет міністрів Ради Європи про вказане рішення.

Кілька разів Урядом України було подано доповнення до міждержавної заяви «Україна проти Росії (Х)» про порушення росією прав людини в ході повномасштабного вторгнення.

При цьому, враховуючи триваючий характер російського вторгнення в Україну та численні порушення прав людини, про які стає відомо в процесі звільнення захоплених територій, Уряд України продовжуватиме подальший збір доказової бази з метою направлення до ЄСПЛ доповнень до цієї заяви.

У цьому зв’язку та з метою забезпечення верховенства права і колективного гарантування прав та свобод людини у Європі, Міністерством юстиції України було ініційовано питання щодо підтримки іншими державами-членами Ради Європи міждержавної заяви України проти російської федерації за № 11055/22 щодо повномасштабного вторгнення росії та можливості приєднання до справи як третіх сторін відповідно до статті 36 Конвенції.

Станом на 21.02.2023 до зазначеної справи України проти росії у ЄСПЛ виявили намір приєднатися 26 країн та 1 неурядова організація.

17.02.2023 ЄСПЛ повідомив Уряд України про об’єднання двох міждержавних справ «Україна та Нідерланди проти Росії» за заявами №№ 8019/16, 43800/14, 28525/20 (щодо Донбасу) та «Україна проти Росії (Х)» за заявою № 11055/22 (щодо повномасштабного вторгнення рф) в одне провадження «Україна та Нідерланди проти Росії» за заявами №№ 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22.

Варто зазначити, що відповідно до інформації, розміщеній на офіційному сайті ЄСПЛ, станом на грудень 2022 року у його провадженні перебувало близько 8500 індивідуальних заяв, пов’язаних з подіями на тимчасово окупованій території АР Крим та Донецької і Луганської областей.

Щодо рішення ЄСПЛ про прийнятність міждержавної  справи «Україна та Нідерланди проти Росії», яка стосується подій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей

Рішенням від 25.01.2023 ЄСПЛ визнав частково прийнятною міждержавну справу «Україна та Нідерланди проти Росії» за заявами №№ 8019/16, 43800/14, 28525/20, яка стосується подій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, перейшовши до розгляду справи по суті.

За рік до цього, 26.01.2022, у ЄСПЛ відбулися усні слухання щодо прийнятності зазначеної міждержавної справи.

Позиція уряду російської федерації зводилась до такого:

1. Спільна заява України і Королівства Нідерландів подана виключно з політичних мотивів і є намаганням спаплюжити імідж російської федерації на міжнародній арені. Російська делегація стверджувала про неприйнятність визначення «ефективного контролю» (фактичного контролю) за прецедентом справи «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» (№ 48787/99 від 08.07.2004).
2. Збройні сили рф не перебувають на тимчасово окупованій території Луганської і Донецької областей, а збройний конфлікт в України є внутрішнім. Так званим «ДНР» та «ЛНР» з боку російської федерації надається виключно гуманітарна підтримка.
3. Представники рф стверджували, що ні Україна, ні Уряд Нідерландів не надали жодних надійних доказів, які б свідчили про причетність російської федерації до систематичних порушень прав людини на тимчасово окупованій території Донецької і Луганської областей, а більшість наданих доказів спрямовані на поширення політичної пропаганди, навіть якщо ці докази містять доповіді міжнародних організацій, членом яких є росія, та моніторингових місій.

Натомість українська позиція зводилась до:

1. російська федерація має нести відповідальність за систематичні та триваючі порушення прав людини на території східної України, у тому числі за збиття літака рейсу Малайзійських авіаліній MH17, а ЄСПЛ має компетенцію розглядати дану справу.
2. російською федерацією здійснюється фактичний або так званий «ефективний контроль» на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей починаючи з квітня 2014 року.
3. Протягом всього періоду окупації на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей існує «адміністративна практика» російської федерації щодо систематичних порушень Конвенції та Протоколів до неї.
4. Враховуючи існування адміністративної практики, вимога вичерпання національних засобів правового захисту не застосовується.

Уряд Королівства Нідерландів представляв свою позицію в частині їх скарг за заявою № 28525/20 щодо збиття пасажирського літака компанії Malaysia Airlines МН17.

 

*Довідково: у липні 2020 року Королівство Нідерландів подало до ЄСПЛ міждержавну заяву проти російської федерації стосовно збиття у липні 2014 року пасажирського літака компанії Malaysia Airlines, що виконував регулярний рейс МН17, унаслідок якого загинуло 298 осіб. ЄСПЛ зареєстрував справу «Нідерланди проти Росії» за № 28525/20.

На підставі статті 26 Конвенції Уряд України звернувся до ЄСПЛ з клопотанням про залучення до справи як третя сторона.

27.11.2020 ЄСПЛ інформував Уряд України про рішення Великої Палати, яка розглядає міждержавну справу «Україна проти Росії (щодо східної України)» за              № 8019/16 приєднати до неї справу «Нідерланди проти Росії» за № 28525/20, а також справу «Україна проти Росії (ІІ)» за № 43800/14.

 

ЄСПЛ визнав, що український Уряд надав достатньо обґрунтованих очевидних доказів як повторюваності діянь у порушення Конвенції, так і офіційного їх толерування з боку рф.

Він визнав прийнятними скарги про адміністративні практики:

– на порушення статті 2 Конвенції, що полягають у незаконних військових нападах на цивільних осіб та на цивільні об’єкти, включаючи збиття літака рейсу МН17, стрільбі по цивільним особам та позасудові страти і катування чи забиття до смерті цивільних осіб та українських військових, які потрапили в полон чи з інших причин припинили участь у воєнних діях;

– на порушення статті 3 Конвенції, що полягають у катуваннях цивільних осіб та українських військових, які потрапили в полон чи з інших причин припинили участь у воєнних діях, включаючи випадки сексуального насильства та зґвалтування, а також нелюдських чи таких, що принижує гідність, умов тримання під вартою;

– на порушення статті 4 § 2 Конвенції, що полягає у примусовій праці;

– на порушення статті 5 Конвенції, що полягає у викраденнях, незаконних арештах та тривалих незаконних триманнях під вартою;

– на порушення статті 9 Конвенції, що полягає у навмисних нападах та залякуванні різноманітних релігійних громад, що не дотримуються російської православної традиції;

– на порушення статті 10 Конвенції, що полягає у переслідуванні незалежних журналістів та блокування мовлення українських ЗМІ;

– на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що полягає у знищенні приватної власності, включаючи житло та машини цивільних осіб, крадіжки та мародерство приватної і комерційної власності, та незаконне відібрання приватної власності без відшкодування;

– на порушення статті 2 Першого протоколу до Конвенції, що полягає у забороні навчання українською мовою;

– на порушення статті 14 Конвенції, у поєднанні з наведеними вище статтями, що полягає у переслідуванні цивільних осіб українського походження та громадян, які підтримують територіальну цілісність України.

Серед іншого, 25.01.2023 ЄСПЛ встановив, що території на сході України, захоплені російськими окупаційними силами з 11.05.2014 та щонайменше до 26.01.2022, були під юрисдикцією російської федерації. ЄСПЛ послався на присутність на сході України російських військових з квітня 2014 року та широкомасштабне розгортання російських військ найпізніше із серпня 2014. Він також встановив, що держава-відповідач мала значний вплив на воєнну стратегію її маріонеткових адміністрацій; що вона надавала зброю та інше військове обладнання цим окупаційним адміністраціям у значних масштабах з початку їх створення (так звані Л/ДНР) та в подальші місяці й роки; що вона проводила артилерійські обстріли на запит цих окупаційних адміністрацій; та що вона надавала політичну й економічну підтримку зазначеним окупаційним утворенням.

Що стосується скарг Уряду Королівства Нідерландів, ЄСПЛ встановив, що збиття літака рейсу МН17 відбулося повністю в межах території, що була захоплена російськими окупаційними адміністраціями. Він також встановив, що кропітке кримінальне розслідування інциденту, що мало місце в рамках міжнародної спільної слідчої групи (“JIT”), значною мірою прояснило обставини збиття літака рейсу МН17. Не було свідчень зіткнень за встановлення контролю на територіях, які мали відношення до місця запуску ракети чи місця падіння літака, що давало б підстави стверджувати, що подальший контекст хаосу виключав можливість встановлення юрисдикції. Тому скарги підпадають під територіальну юрисдикцію росії.