Українське правосуддя на шляху до ЄС

У лютому 2021 року Європейський парламент у резолюції №2019/2202(INI) оцінив стан проведення українських реформ в контексті виконання Україною Угоди про асоціацію з ЄС. Відзначаючи необхідність активного впровадження та завершення судової реформи, зокрема в частині реформи Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Європарламент рекомендував звернутися до інструменту EU Justice Scoreboard для оцінки прогресу та корегування реформ у сфері правосуддя, які проводяться в Україні. EU Justice Scoreboard — це моніторинговий інструмент, який використовується в ЄС для оцінки ефективності, якості та незалежності систем правосуддя країн-членів задля допомоги у покращенні ефективності національних систем правосуддя шляхом надання об’єктивних, надійних і порівняльних даних про низку показників.

В жовтні 2022 року Центр політико-правових реформ за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» у межах грантового компоненту проєкту EU4USociety презентував власні результати оцінювання української системи правосуддя за методикою EU Justice Scoreboard. Проведене дослідження охоплює різні сфери функціонування українського правосуддя, а тому описати в цій статті всі отримані результати було б неможливо. Саме тому ми хочемо насамперед розповісти про три аспекти українського правосуддя, які за результатами оцінювання показали посередній результат (доступність правосуддя), достатньо високий результат (діджиталізація) та критично низький результат (довіра до правосуддя).

Доступність українського правосуддя

В оригінальному дослідженні EU Justice Scoreboard 2022 доступність є складовою оцінки якості системи правосуддя. Цей критерій охоплює різні сфери і включає в себе показники доступності безоплатної правової допомоги, розміру судового збору, відшкодування витрат на правову допомогу, а також більш комплексні показники — стимулювання розвитку альтернативних методів вирішення спорів, забезпечення доступу до правосуддя для осіб з інвалідністю, втілення стандартів дружнього до дитини правосуддя.

Результати нашого дослідження показали, що за критерієм фінансової доступності українське правосуддя займає одну з перших позицій серед країн ЄС, насамперед через невеликі розміри судового збору. Наприклад, за звернення до суду у цивільній справі з позовною заявою майнового характеру в Україні позивач має сплатити судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, в той час, як медіанне значення для країн ЄС становить трохи менше 5%. Втім така «дешевизна» правосуддя для пересічних громадян має свою негативну сторону, адже тягар покриття основних фінансових потреб судів лежить на державі. У 2021 році надходження від судового збору в Україні становили всього 20% від загальної суми бюджетних призначень на суди першої та апеляційної інстанцій. При цьому, з розрахунку на одного жителя, витрати на суди в Україні майже в сім разів нижчі за медіанне значення у ЄС (12,8 євро порівняно з 83,8 євро у 2020 році), хоча й становлять значну частку ВВП (0,42%). Зважаючи на війну, концепція фінансування судової системи та розподілу коштів між судами вимагає істотного переосмислення, оскільки в перспективі наступних декількох років не варто розраховувати на зміни на краще у цій сфері.

Хоча суди в Україні є одними з найбільш фінансово доступних у Європі, істотні проблеми існують у сфері забезпечення доступності правосуддя для вразливих категорій громадян. Насамперед це стосується осіб з інвалідністю та дітей.

За методикою EU Justice Scoreboard показниками доступності правосуддя для осіб з інвалідністю є вжиття державою низки спеціальних заходів, зокрема: наявність інформації в доступних форматах, включаючи інформації шрифтом Брайля/мовою жестів; впровадження цифрових рішень у судах першої інстанції; процесуальна пристосованість для осіб з інвалідністю; адаптованість процедур альтернативних методів вирішення спорів; дослідження судами рівня задоволеності потреб осіб з інвалідністю тощо. Максимальна кількість балів за цим показником – 7, а медіанне значення серед країн ЄС становить 4 бали. В Україні реалізація вказаних спеціальних заходів знаходиться на дуже низькому рівні (2,3 бали). Наприклад, за даними Державної судової адміністрації України, станом на кінець 2021 року лише у 44% приміщень судів назви основних приміщень і покажчиків руху були продубльовані шрифтом Брайля. Ускладнена також можливість отримання інформації в електронній формі, оскільки офіційний веб-портал «Судова влада України» не має необхідного функціоналу для забезпечення можливості осіб з порушенням зору повноцінно ним користуватися. Існують істотні проблеми з забезпеченням фізичної доступності судів, більшість з яких розташовані в приміщеннях, які не адаптовані під сучасні вимоги.

Не краща ситуація і з побудовою дружнього до дитини правосуддя. В рамках EU Justice Scoreboard цей критерій охоплює два показники в межах яких оцінюється адаптація державою під потреби дітей: процедур загального характеру (наявність адаптованого для дітей веб-сайту про судову систему; адаптація судових процесів, у яких беруть участь діти; проведення спеціальних навчань для суддів з питань правосуддя дружнього до дитини; вжиття спеціальних заходів, які забезпечують особливе поводження з дітьми, які позбавлені волі, тощо); процедур, пов’язаних з кримінальним провадженням, за участю дитини у якості потерпілого/підозрюваного/обвинуваченого (зокрема, забезпечення дітей правовою допомогою, адаптованою інформацією про їхні права та відповідні процедури; заслуховування дітей у спеціально пристосованих приміщеннях; можливість аудіовізуального запису опитування дитини).

З максимально можливих 14 балів за даними показниками, за нашою оцінкою Україна набирає 8,7 балів, оскільки у більшості судів відсутні спеціальні приміщення для заслуховування дітей, діти не забезпечуються адаптованою під їхні потреби інформацією про систему правосуддя, а держава не проводить регулярну оцінку правосуддя під кутом зору доступності для дітей.

Низький рівень доступності правосуддя для вразливих категорій громадян зумовлений несистематичною роботою держави у цій сфері та недостатнім фінансовим забезпеченням. За наявних умов ключовою рекомендацією для влади є проведення аудиту безбар’єрності системи правосуддя, розробка за його результатами комплексної стратегії забезпечення безперешкодного доступу до правосуддя та проведення регулярного моніторингу заходів вжитих у цій сфері.

Доволі перспективною видається позиція України у сфері розвитку альтернативних методів вирішення спорів (надалі — ADR). З 68 можливих балів за цим показником Україна отримала 32, в той час як медіанне значення серед країн ЄС становило 31 бал. За методикою EU Justice Scoreboard в межах цього показника загалом оцінюється 17 індикаторів, які відображають заходи, що вживаються для просування і стимулювання використання ADR. Умовно ці заходи можна розділити на 5 категорій: інформаційні (наприклад, проведення просвітницьких кампаній), організаційні (наявність координатора з ADR в судах), фінансові (відшкодування судового збору у випадку успішного вирішення спору альтернативним шляхом), процедурні (можливість судді виступати в ролі медіатора) та цифрові (забезпечення онлайн-доступності ADR). Водночас слід зазначити, що хоча результат нашої держави кращий ніж в багатьох країн ЄС, що в першу чергу зумовлено прогресивним законодавчим підґрунтям та активною діяльністю громадських організацій та проєктів міжнародної технічної допомоги, основною проблемою є недостатня обізнаність українських користувачів судових послуг про механізми ADR, і, як наслідок, неактивне використання їх для вирішення спорів. Так, за результатами опитування населення, проведеного у 2021 році, 77% респондентів нічого та майже нічого не знали про існування ADR. Таким чином, пріоритетним напрямком у цій сфері має бути активізація просвітницької роботи держави серед населення щодо популяризації ADR та переваг їх використання.

Діджиталізація українського правосуддя

«ІТ повинні бути інструментом або засобом покращення адміністрування судочинства, полегшувати доступ користувачів до судів та укріплювати гарантії, встановлені Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини: доступ до правосуддя, неупередженість, незалежність судді, справедливість та розумні строки розгляду справи» (п.5 Висновку Консультативної ради європейських суддів №14 (2011) від 09.11.2011 «Судочинство та інформаційні технології»)

Значна увага в цьогорічному дослідженні EU Justice Scoreboard була присвячена рівню діджиталізації системи правосуддя, в межах якої оцінювалися:

• онлайн доступність інформації про судову систему для громадськості (оцінювалася не лише доступність інформації, яка необхідна для звернення до суду, але й наявність в країні різноманітних освітніх онлайн програм, мобільних версій спеціалізованих веб сайтів, а також забезпечення доступу до інформації для осіб, які не володіють державною мовою);
• нормативна основа для цифровізації (врегулювання в процесуальних кодексах використання судами цифрових технологій, як то електронних доказів, технологій дистанційної комунікації та ін.);
• рівень використання цифрових технологій судами і органами прокуратури (зокрема, технологій блокчейну, штучного інтелекту, електронних систем документообігу, автоматизованого розподілу справу, відеоконференцій, захищених засобів електронної комунікації);
• онлайн доступ до правосуддя, зокрема, наявність цифрових рішень для ініціювання та участі у судовому провадженні (сплата судового збору, доступ до матеріалів справи, онлайн комунікація між судом та учасниками справи);
• онлайн доступність судових рішень та можливість їх опрацювання з використанням цифрових технологій.

Сукупна кількість балів за вказаними показниками становила 176 балів (це зумовлено тим, що за окремими показниками бали виставляються окремо для різних категорій спорів). За нашими підрахунками, в сфері діджиталізації українське правосуддя набирає майже 140 балів, що в цілому є дуже хорошим результатом. Фактично, щоб звернутися до суду в Україні навіть не потрібно виходити з дому. Те саме стосується сплати судового збору, участі в судовому засіданні та отриманні рішення за результатами розгляду справи. Крім того, на відміну від більшості країн ЄС в Україні забезпечується безкоштовний, цілодобовий онлайн доступ до рішень судів різних інстанцій та в різних категоріях спорів (для порівняння, такий доступ забезпечується лише в 5 країнах ЄС).

Проблеми українського правосуддя за даними показниками лежать не стільки в площині нормативній (оскільки потрібна законодавча база вже прийнята, а ключові стейкхолдери у цій сфері виявляють зацікавленість в подальшій цифровізації), скільки в забезпеченні необхідними ресурсами. Прогресивні нормативні положення про те, що особа може брати участь у судовому засіданні з використанням власних технічних засобів (тобто з дому чи офісу) або ознайомитися в режимі онлайн з матеріалами судової справи, часто на практиці не можуть бути реалізовані в повному обсязі через проблеми в забезпеченні суду технічними чи людськими ресурсами. Водночас програмні документи у сфері проведення судової реформи декларують подальшу цифровізацію українського правосуддя та прагнення впроваджувати передові технології в діяльність судів (зокрема штучний інтелект).

Довіра до українського правосуддя

«Кожен суддя й судова влада в цілому можуть досягнути та підтримувати легітимність, лише завойовуючи й підтримуючи довіру громадськості» (п.16 Висновку Консультативної ради європейських суддів №18 (2015) від 16.10.2015 «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії»)

З поміж інших результатів оцінки правосуддя України за методикою EU Justice Scoreboard найгіршою є ситуація з довірою до судової влади. Показник України у цьому контексті є значно гіршим ніж в багатьох країнах ЄС. Так, за даними опитування 2020 року лише 20% респондентів назвали суддів незалежними, а довіра до судів вже декілька років є однією з найнижчих серед всіх соціальних інституцій. Щодо сприйняття судової системи представниками бізнесу ситуація не краща. Декілька років поспіль іноземні інвестори називають недовіру до судової системи однією з ключових перешкод для іноземних інвестицій, а за даними опитування проведеного Американською торговельною палатою в Україні у 2021 році, 93% компаній зазначили, що впровадження реальної та ефективної судової реформи, верховенства права, справедливого правосуддя та викорінення корупції є стратегічним кроком №1, який український уряд повинен зробити для досягнення економічного зростання, покращення бізнес-клімату та залучення іноземних інвестицій.

На противагу цьому, в 17 країнах ЄС понад 50% опитаних респондентів схильні вважати суддів незалежними (найвищий результат у Фінляндії — майже 90%) і лише в трьох країнах — менше 30% громадян поділяють таку думку. Аналогічно правосуддя країн-членів ЄС оцінюється представниками бізнесу: в 16 державах понад 50% опитаних впевнені в захищеності своїх інвестицій судами і лише в Польщі менше 30% інвесторів схильні вважати, що їхні інвестиції захищені законодавством та судовою системою.

Таким чином, виходячи з результатів проведеного дослідження, довіра до системи правосуддя в Україні є однією з небагатьох сфер, в якій наша держава істотно відстає від більшості країн-членів ЄС. І, зважаючи на те, що довіра до судів вибудовується протягом багатьох років, не варто очікувати швидкого прогресу в цій сфері.

Підсумовуючи загальні результати оцінювання української системи правосуддя за методикою EU Justice Scoreboard можна зробити висновок, що за більшістю ключових показників вітчизняне правосуддя не відстає від систем правосуддя країн-членів ЄС. Водночас є сфери, в яких нас очікує ще багато роботи. Проведене дослідження дозволило ідентифікувати ці сфери та окреслити конкретні цілі на шляху приведення українського правосуддя до стандартів та кращих практик ЄС.

Детальніше з результатами дослідження «Матриця українського правосуддя: оцінка української системи правосуддя за методикою EU Justice Scoreboard 2022» можна ознайомитися за посиланням (дослідження також доступне англійською мовою за посиланням).

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Роман Смалюк, експерт Центру політико-правових реформ