Відтермінування реформи державної служби, або Що ж сталося насправді?

Тиждень тому громадськість збурила шокуюча новина — Реформу державної служби можуть відкласти в шухляду. Чотири народних депутати, представники різних політичних сил, зареєстрували законопроект № 4447 «Про відтермінування набрання чинності Закону України «Про державну службу».

Ось їх поіменний перелік: Сергій Валентиров (БПП), Андрій Шипко («Відродження»), Олександр Пономарьов («Воля народу»), Євген Балицький («Опозиційний блок»). Жоден із цих депутатів до цього інтересу до проблематики державної служби ніколи не проявляв ні роботою в профільному комітеті, ні напрацюванням поправок до закону про держслужбу під час його парламентського обговорення протягом березня–лиcтопада 2015-го.

Експерти, представники громадських організацій та аналітичних центрів, які займаються розробкою та адвокацією законодавчих змін в реформі публічної адміністрації, оперативно підготували відповідну заяву щодо неприпустимості блокування реформи.

Зі своєю заявою виступили й представники міжфракційного об’єднання «Єврооптимісти». Вже за кілька днів на засіданні Нацради реформ на необхідності вчасного набрання чинності відповідного закону наголосив і Президент.

Водночас глава держави наполягав на внесенні правок до тексту, але жодним чином не конкретизував, яких саме. Подібна заява Президента, безперечно, вселила певний оптимізм в середовищі тих, хто щоденно займається цією реформою. Однак цей закон настільки вистражданий, а сигнали з кулуарів парламенту щодо чергових спроб «кастрування реформи» були неоднозначними, що це змусило експертів Реанімаційного пакету реформ (РПР) перестрахуватися й відвідати чергове засідання профільного комітету 20 квітня на випадок, якщо блискуча четвірка вирішить таки спробувати протягнути № 4447.

Драматизм українського парламентаризму і в цьому випадку був витриманий у класичних шекспірівських лекалах. Виявилося, що єдиною метою законопроекту про відтермінування закону про державну службу було відвернення уваги від змістовних речей.

Четвірка законотворців на засідання не з’явилася, але слово взяв Артур Герасимов, народний депутат від фракції БПП, який активно наполягав на включенні до порядку денного законопроекту № 4370/1 про внесення змін до Закон України «Про державну службу» в частині процедури обрання голів місцевих державних адміністрацій. У новому законі, що набирає чинності вже першого травня, передбачена процедура добору таких посадовців комісією з питань вищого корпусу державної служби. На підставі рішення цієї комісії уряд вносить подання Президенту України, той, у свою чергу, призначає (відповідних) представників на посади.

Зазначимо, що комісія з питань формування вищого корпусу державної служби створюється для здійснення конкурсного добору державних службовців категорії «А», тобто топ-чиновників України. Її об’єктивність повинна забезпечуватися широким представництвом інтересів. Комісія із 12 чоловік на третину складатиметься з представників громадськості. Своїх представників до неї делегують також Верховна Рада, Президент, Кабмін, профспілки та асоціація роботодавців. За посадою до комісії також входять голова НАЗК та Національного агентства України з питань державної служби.

У законопроекті ж Артура Герасимова, який за непідтвердженою інформацією готували на Банковій пропонується віддати добір керівників районів спеціально створеній комісії при Адміністрації Президента України. Це прямо суперечить статті 118 Конституції України й може призвести до узурпації влади Президентом. Адже в Конституції чітко вказано, що керівників місцевих державних адміністрації призначає Президент України за поданням Кабінету Міністрів України.

Крім того, зважаючи на досвід «серіалу» з електронним декларуванням, є абсолютно обґрунтовані побоювання, що під час розгляду в сесійній залі з голосу може бути внесена поправка про відтермінування набрання чинності Закону України «Про державну службу».

На засіданні комітету автор мотивував необхідність таких поправок війною в країні, що вимагає особливого контролю за призначенням голів місцевих адміністрацій в зоні АТО, абсолютно не згадуючи, що там діють військово-цивільні адміністрації, голови яких призначаються за особливим порядком. На запитання, для чого АПУ контролювати процес призначення голів МДА на решті території України, депутат відповісти не зміг. Відповідно, члени комітету ВРУ з питань державного будівництва не підтримав внесення цього законопроекту до порядку денного засідання комітету. За внесення проголосувало всього три народні обранці з десяти присутніх.

А от уже 21 квітня сталася цинічна спроба переламати профільний комітет ВРУ через коліно й таки протиснути законопроект № 4370/1. Під час обідньої перерви пленарного дня в телефонно-smsному режимі за 30 хвилин було скликано позачергове засідання вказаного комітету, що мало на меті терміново розглянути № 4370/1 та вже на вечірньому засіданні, в обхід усіх можливих регламентних норм, винести проект на голосування в сесійну залу, тим самим поставивши під загрозу долю надважливої реформи та репутацію новоствореної коаліції.

За нашою інформацією заступник Голови Адміністрації Президента, пан Ковальчук особисто телефонував ряду членів комітету із вимогою терміново підтримати даний законопроект. Лише завдяки активному тиску експертів та представників громадянського суспільства вдалося не допустити засідання цього комітету. Ряд народних депутатів вирішили, що відвідування такого «екстренного» засідання не личить порядній людині і кворум в останній момент розвалився.

Чергова спроба поламати ноги реформі, яку визнають пріоритетною не лише міжнародні донори, але й громадяни України (про що свідчать результати опитувань Фонду демократичних ініціатив ім. Ілька Кучеріва), зазнала фіаско. Але громадянському суспільству та реформаторам у владі не варто розслаблятися – в реформи, яка ламає хребет круговій поруці та багатолітній практиці адмінресурсного раю для політичних еліт, ще буде багато видимих і невидимих ворогів, які чекатимуть свого моменту, щоб залишити все так, як було, так, як зручно.

Микола ВИГОВСЬКИЙ,
експерт Реанімаційного пакету реформ з питань реформи держслужби, УП