Війна проти України та примара глобального голоду.

Багато африканських країн значною мірою залежать від російської та української пшениці.
Частка імпорту пшениці з України та/або України в окремих африканських країнах. Майже 30 африканських країн, включаючи багато найменш розвинених країн, імпортують понад 1/3 своєї пшениці з однієї чи обох країн, а 16 з них — понад половину.

Спочатку пандемія, потім війна Москви проти України: і знову під ударом глобальна логістика, через яку страждають сотні мільйонів по всій Землі. Налагоджені шляхи постачання світу продовольством, паливом та добривами переживають чергову структурну кризу. Ситуація з продовольчою безпекою на африканському континенті та на Близькому Сході близька до критичної, анітрохи не кращої та становище благодійних та гуманітарних організацій, які намагаються допомогти найуразливішим та найслабшим.

На початку 2022 року регіон Африканського Рогу зіштовхнувся із посухою. Це вже третя подібна катастрофа за останнє десятиліття. Свій удар стихія завдала одразу по кількох країнах, які так уже постраждали від навали пустельної сарани, від пандемії Ковід-19, від зростання цін на продовольство і від затяжних політичних та військових конфліктів. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) заявила тоді, що якщо міжнародне співтовариство не зможе оперативно наростити масштаби допомоги регіону, там може початися повномасштабна гуманітарна катастрофа. За оцінками ФАО, зробленими на початку року, протягом наступних шести місяців допомоги потребуватимуть приблизно 1,93 млн осіб в Ефіопії, Сомалі та Кенії.
“Ситуація погіршилася”, – підкреслював тоді Девід Пірі (David Phiri), регіональний координатор ФАО у Східній Африці. Сезон дощів, який триває у регіоні з березня по травень, не дав достатнього обсягу опадів. Ще одна структура, Всесвітня продовольча програма ООН (ВПП), попереджала, що у 2022 році кількість голодуючих у регіоні Африканського Рогу може збільшитись з 15 до 20 мільйонів людей. У Західній та Центральній Африці під загрозою голоду можуть опинитися до 40 млн людей. «До різкого погіршення продовольчої безпеки в регіоні призвело поєднання найрізноманітніших факторів. І все це було ще до війни проти України», — каже Олло Сіб (Ollo Sib), старший науковий співробітник із Західної та Центральної Африки ЗПС ООН.

Зростання цін на хліб
Війна в Україні завдала ще одного удару по звичних шляхах постачання світового ринку продовольством, паливом та добривами. Індекс продовольчих цін ФАО (FAO food price index), що здійснює моніторинг динаміки світових цін на кошик базових продовольчих товарів, досяг у лютому, а потім у березні 2022 рекордно високого рівня. Місячне зростання на рівні 12,6% у лютому-березні було другим за величиною в історії індексу, заснованого в 1990 році.

У квітні цей ціновий індекс більш-менш стабілізувався на рівні трохи нижче за піковий. Основна причина – зростання через війну в Україні відпускних цін на олію. Росія та Україна, як відомо, є провідними світовими експортерами таких зернових культур, як пшениця та кукурудза, а також соняшникової олії. Росія також є провідним експортером добрив. «Руйнування ланцюжків поставок – для країн Західної Африки це справжня катастрофа. Цей регіон критично залежить від продовольчого імпорту та від поставок добрив з України та Росії.

Ціни на хліб у деяких країнах регіону вже зросли на 20%, тому що хліб залишається основним продуктом харчування для найбільш уразливих верств населення, насамперед у містах», — каже Олло Сіб. У цій ситуації фермери Західної та Центральної Африки покладають усі свої надії на уряди та їх втручання. Проте багато країн просто не зможуть платити за зерно та добрива за завищеними тарифами, а це може негативно позначитися на виробництві продовольства вже наступного 2023 року.

Вплив війни
Агентства, організації та інші структури з надання гуманітарної допомоги та розвитку також вже відчули на собі вплив війни. Всесвітня продовольча програма ООН понад половину свого зерна завжди закуповувала в Україні та Росії. Тепер організація змушена витрачати на ці ж цілі додатково 71 млн доларів на місяць. А ці кошти можна було б використати для забезпечення продовольством інших кризових регіонів світу, наприклад, Ємен, де від допомоги міжнародних організацій залежать щонайменше 13 млн осіб.

Як каже Олло Сіб, діяльність ВПП ООН у Західній та Центральній Африці зараз теж уже переживає складнощі. Це агентство підтримує там національні програми шкільного харчування, і деякі уряди, за його словами, наразі звертаються до ООН за додатковою допомогою, бо вони більше не можуть дозволити собі закуповувати певні види продуктів харчування. ВПП зараз навіть почала просто роздавати людям готівку, щоб вони могли самі купувати собі продукти, але зі зростанням цін купівельна спроможність цих сум вже знизилася досить значною мірою.

Продовольчий протекціонізм
Експерти І Девід Пірі, і Олло Сіб побоюються, що в ситуації зростання цін на продовольство міжнародне співтовариство відреагує зростанням схильності до протекціоністських заходів захисту своїх внутрішніх ринків. «Ці дві кризи – я маю на увазі пандемію та війну в Україні – чітко показали схильність багатьох країн реагувати на такі виклики та загрози насамперед за допомогою відгородження від зовнішнього світу», – каже О. Сіб. Деякі країни, включаючи Росію та Україну, вже обмежили чи навіть заборонили експорт пшениці.

Прагнучи заповнити нішу, що виникла через війну в Україні, Індія, другий за величиною виробник пшениці у світі, вже збільшила обсяги свого експорту. Проте аномальна спека, від якої зараз стогне цей регіон світу, може знову негативно вплинути на виробництво пшениці і змусити владу запровадити експортні обмеження. Індонезія, яка виробляє більше половини світового обсягу пальмової олії, у квітні 2022 року просто зупинила його експорт. За даними розташованого у Вашингтоні Міжнародного інституту досліджень продовольчої політики (International Food Policy Research Institute IFPRI), заборони на експорт продуктів харчування, у перерахунку на калорії, що становлять приблизно 12% світової торгівлі продовольством, вже запровадили 19 країн.

Зовнішній контент

У цій ситуації всі ті в ООН, від кого хоча б щось залежить у цій галузі, від Генерального секретаря до керівників Світового банку, Міжнародного валютного фонду (МВФ), ВПП та Світової організації торгівлі (СОТ), нещодавно звернулися до урядів країн світу скасувати свої заборони та обмеження на експорт продуктів харчування та зберегти відкритими світові ринки продовольства та енергоносіїв. Пізніше, 6 травня 2022 року 51 країна із загалом 164 країн-членів СОТ, включаючи Великобританію, США та Європейський союз, виступили із заявою, в якій вони пообіцяли не обмежувати свободу торгівлі. Серед тих, хто підписав цю заяву, однак, не було таких системно-важливих виробників продуктів харчування, як Індія, Індонезія, Бразилія та Аргентина.

Продовольча безпека за умов політичної нестабільності
Наприкінці минулого 2021 року ООН підрахувала, що у 2022 році гуманітарної допомоги потребуватимуть приблизно 274 млн людей по всьому світу. Тепер це число, ймовірно, стане значно вищим. “Ще до того, як вибухнула Україна, глобальні людські страждання вже досягли безпрецедентних масштабів”, – говорить Ян Егеланд (Jan Egeland), генеральний секретар неурядової організації – Норвезька рада у справах біженців (Norwegian Refugee Council NRC). В даний час переглядати свої плани та оцінки змушені і ЗПС, і ФАТ

«У міру погіршення ситуації (з постачанням продовольства) кількість людей, які зазнають нестачі продуктів харчування, продовжуватиме зростати», – говорить О. Сіб. «Наші початкові плани виходили із превентивного формату реагування на можливі загрози. Але зараз ми змушені реагувати на реальну проблему, гострота якої не думає знижуватися», — каже Д. Пірі. Складним завданням залишається акумулювання достатньої кількості коштів на закупівлю продовольства. У квітні 2022 року ООН змогла успішно провести кампанію зі збору коштів для боротьби із посухою в регіоні Африканського Рогу. Але не всі світові кризи користуються порівнянним ступенем підтримки.

Аналогічна кампанія на користь Ємену зібрала менш як третину необхідної суми. «Не можна, щоб країни-донори акумулювали кошти для допомоги України за рахунок фінансування інших проектів та програм, оскільки це матиме найпряміші наслідки для мільйонів людей у ​​всьому світі», — каже Я. Егеланд. І Девід Пірі, і Олло Сіб відзначають, що голод породжує нові конфлікти, і саме тому так важливо не лише реагувати на поточні гуманітарні кризи, а ще й інвестувати кошти у підвищення стійкості усієї світової системи, в даному випадку постачання ринків продовольством. “Однак забезпечувати продовольчу безпеку в умовах політичної нестабільності буде дуже важко”, – резюмує Сиб.