admin
Верховна Рада у другому читанні прийняла законопроект №6232, яким внесено зміни до процесуальних кодексів, вісім інших кодексів і 18 законів. Постараюся пояснити, що не так з одним з головних документів судової реформи в тому вигляді, в якому його відправили на підпис Президенту.
У документі майже 800 сторінок і величезна кількість недоробок. Юридичне співтовариство б’є на сполох — в гонитві за бажанням скопіювати «кращий європейський досвід» законодавець допустив багато невідповідностей, спірних моментів і безпідставних обмежень прав сторін.
Думки експертів розділилися в цікавій пропорції: голоси «за» можна почути, в основному, від лояльних до влади осіб і від юридичної команди Президента, який власне ініціював законопроект. Однак критика нових кодексів превалює, і більшість юристів визнають, що документ досить сирий.
Одна з основних цілей змін до процесуальних кодексах — припинити зловживання правом з боку учасників процесу. У нинішній же редакції закон переписаний таким чином, що тепер своїми правами може зловживати суд: не допускати на засідання, забороняти фото- і відеофіксацію, штрафувати через суб’єктивні причини.
Одним з головних нововведень законопроекту 6 232 став електронний суд, покликаний перевести паперовий документообіг в цифровий. Проте за красивою фразою стоять погано опрацьовані норми. Так, наприклад, електронні версії справ будуть існувати паралельно паперовим, що фактично збільшить і так чималу навантаження на українські суди і внесе плутанину в судочинство. Природно, бюджет на такі масштабні зміни інфраструктури суду не передбачено. Я вже не кажу про те, що доступ в електронні справи дуже слабо захищена від зовнішнього втручання.
Серйозні сумніви викликають нові положення, що стосуються інституту доказування, особливо положення відповідача, якого, по суті, можна буде допитувати як свідка. Тут є важливий юридичний нюанс: до свідка застосовуються чітко визначені законом вимоги, які некоректно застосовувати до відповідача. На практиці цю норму можуть використовувати недобросовісні позивачі, щоб добути потрібну інформацію від відповідача.
З величезною кількістю невідповідностей виписані положення про експертизу. Почнемо з того, що саме визначення експерта в законопроекті прописано недостатньо детально. Крім володіння спеціальними знаннями, як це зазначено в документі, судексперта все-таки необхідно відповідати вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу» та отримати доручення від суду на проведення дослідження. У законопроекті також відсутнє поняття «первинна експертиза», при тому що поняття «додаткової» і «повторної» є. Страждає і формулювання «комплексної експертизи»: в законопроекті зазначено, що вона проводиться двома або більше експертами з різних областей знань. При цьому документ не враховує, що фактично і одна людина може володіти експертизою відразу в декількох областях. І це тільки верхівка айсберга — про проблему з судовою експертизою в новому законі вже була написана не одна стаття в спеціальних юридичних виданнях.
Світові тенденції такі, що все більше господарських спорів передають на арбітраж, але нинішні редакції українських кодексів істотно ускладнюють роботу даного інституту в Україні. Складається таке враження, ніби прийняті нововведення навпаки спрямовані на те, щоб ще більше навантажити суди і ускладнити судочинство.
Реформи не відбуваються за один день і не бувають безболісними, але це не означає, що їх потрібно штучно ставити на милиці і переконувати всіх, що так і треба.
Джерело: LB.ua.
Коментарі
Loading…