Вибірковість застосування закону, або «Прогресивне застосування» КПК по-українськи

«Прогресивне застосування» КПК по-українські  — це коли одним можна, а іншим ні!Саме таку картину ми спостерігаємо останнім часом, а ГПУ, як гарячі пиріжки готуючи один за одним подання на зняття депутатської недоторканності, привернула увагу до певної вибірковості застосування окремих норм кримінально-процесуального законодавства. І навіть вигадала нові процедури, які законом не передбачені. 

Так, 19 травня Генеральною прокуратурою України після перевірки електронних декларацій підготовлено подання до Верховної Ради про надання дозволу на притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів Геннадія Бобова, Євгена Дейдея та Андрія Лозового, які можуть бути причетними до ухилення від сплати податків, декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення.

Але за чотири дні потому до парламенту було надіслано подання лише стосовно Г. Бобова. Чому? Адже термін подачі електронних декларацій був встановлений один для всіх, але щодо одного народного депутата досудове слідство володіло достатніми доказами вчинення суспільно небезпечного діяння, а щодо двох інших — ні.

Уже наступного дня у Верховній Раді було анонсовано, що Геннадій Бобов погодився заплатити понад $ 1 млн податків у держбюджет. Але про інших двох — ні пари з вуст. Чи можна з цього зробити висновок, що Дейдей і Лозовий ще з першого «попередження» усвідомили свої неправомірні дії, покаялися та погодилися на відшкодування збитків? Адже стосовно них подання зовсім не дійшли до Ради. А пізніше з’явилася інформація про направлення їх на «доопрацювання» у САП. Де вони, вочевидь надовго ляжуть під сукно.

26 травня Геннадій Бобов перерахував до державного бюджету майже 38 млн грн. І за півтора тижні до комітету Верховної Ради з питань регламенту надійшов лист від ГПУ «Про відкликання подання про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата» — того ж таки Геннадія Бобова у зв’язку з його сплатою заборгованості перед бюджетом.

Також у листі зазначено, що повнота сплати вказаних коштів, а також їх надходження на рахунки Державного казначейства потребує здійснення додаткових слідчих дій.

Але! Ані Конституція, ані Кримінальний процесуальний кодекс, ані закони «Про статус народного депутата України» та «Про Регламент Верховної Ради України» не передбачають процедури відкликання Подання про притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України. Таким чином, Генеральна прокуратура України та комітет Верховної Ради України з питань регламенту фактично діяли у спосіб, не передбачений законодавством, фактично вигадавши нову процедуру.

Поясню чому. За змістом ч. 4 ст. 212 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Проте звільнити від кримінальної відповідальності, у відповідності до Розділу XII КК України, уповноважений лише суд за наявності відповідних підстав після завершення досудового розслідування стосовно народного депутата, що включає процедуру надання дозволу на притягнення його до кримінальної відповідальності, повідомлення йому про підозру, направлення кримінального провадження до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності.

Крім цього, ч. 5 ст. 212 КК України визначено, що несплата податків, зборів (обов’язкових платежів) не вважається умисним ухиленням, якщо платник податків досяг податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Ці обставини є підставою для закриття кримінального провадження у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 284 КПК України. За таких умов кримінальне провадження може бути закрите незалежно від того, чи повідомлено особі про підозру.

Незважаючи на це, профільний комітет задовольнив «прохання» про відкликання подання на  народного депутата, та направив його до Голови Верховної Ради України для повернення Генеральному прокурору. Хоча, керуючись ч. 1 ст. 220 Регламенту Верховної Ради України, повинен був розглянути це подання та надати відповідний висновок щодо його достатності, законності й обґрунтованості, законності одержання доказів, зазначених у ньому.

Таким чином, в діяльності правоохоронних органів можна спостерігати подвійні стандарти до вирішення одних і тих же кримінальних процесуальних ситуацій. Так, щодо одних народних депутатів, можна, ігноруючи норми законодавства, звернутися до Верховної Ради України з поданням про надання дозволу на притягнення до кримінальної відповідальності, а потім його відкликати, мотивуючи необхідністю проведення додаткових слідчих дій, а щодо інших — звертатися саме з метою надання дозволу для проведення таких процесуальних дій.

Джерело: ЮВУ