Як чиновники, прикриваючись «інвесторами з Харківщини», намагаються відібрати землю в громади

Як чиновники, прикриваючись «інвесторами з Харківщини», намагаються відібрати землю в громади

Микола Різник , голова Опішнянської ОТГ Полтавської області

Децентралізація й економічний розвиток об’єднаних територіальних громад неможливі без права користування земельним ресурсом, який є додатковим джерелом надходження коштів до місцевих бюджетів. Земельна реформа, якраз і гарантує розширення повноважень органів місцевого самоврядування, надання громадянам реального права розпоряджатися землею, врегулювання розвитку земельного ринку. Що ж відбувається на місцях насправді? Думаю, що повинен розповісти, бо переконаний, що проблеми з «віджиманням землі» є не тільки в Опішнянській територіальній громаді. Отже, історія про те, як обласний чиновник хоче стати земельним олігархом, розподіляючи державні кошти.

Кілька місяців тому, точніше 18 березня, мені зателефонував заступник голови Полтавської ОДА Дмитро Лунін і сказав, що до мене, як до прогресивного голови, завітають люди, які мають такі ж прогресивні ідеї. І дійсно через декілька днів зателефонували люди, які сказали, що вони «інвестори з Харківщини». Призначили зустріч, прийшли до мене в кабінет, один з цих «інвесторів» представився Євгеном Павловим, представником кооперативу «Вольф». Спочатку нагадали, що вся земля тепер належить громадам і треба правильно нею розпоряджатися, а правильно — це віддати їхнім людям (фізособам з Харкова) по 2 гектари. Видно, що вони готувалися до розмови, вивчили ресурси Опішнянської ТГ, бо відразу поклали на стіл 500 кольорових викопіювань, зроблених із карти нашої громади на 1000 га землі. Поля, ліси, балки, все підряд. Коли я запитав, кого вони представляють, здивовано перепитали, чи телефонував мені один із заступників голови Полтавської обласної державної адміністрації. Я сказав, що так.

Тоді мій співрозмовник продовжив і повідомив, що якщо я погоджуся віддати всю землю, то можу розраховувати на всіляку підтримку з боку Полтавської ОДА, на всілякі субвенції з держбюджету: Державного фонду регіонального розвитку (кошти на ремонти) та інше. Якщо ж відмовлюся, то буде «по-поганому». Я відмовився, бо роздати землю харків’янам у приватну власність — не моя історія. А далі почалося найцікавіше.

Настав час подачі проектів на ДФРР (кошти з держбюджету). Наш проектний відділ, як зазвичай, подав онлайн-заявку — термомодернізацію опорного закладу (головний корпус школи на вул. Соборній, 18 в Опішні), але допустив помилки, про що чесно повідомив листом і попросив не враховувати заявку цього року.

За деякий час, після подачі документів, до мене зателефонувала знайома людина й запропонувала терміново зустрітися. Я приїхав пізнього вечора в призначене місце, де на мене чекали незнайомці на крутому позашляховику. Ці особи представилися друзями й повідомили: або я даю 100 га землі, або вони заводять кримінальну справу проти селищної ради, за підробку документів під час подачі електронної заявки в ОДА.

Звісно, я знову відмовився. І все б нічого, я навіть було подумав, що можливо, ті люди прикривалися «чесним ім’ям» заступника голови ПОДА, але днями дізнався, що на посадових осіб Опішнянської селищної ради написана заява і підписана знаєте ким? Так, правильно, тим самим заступником голови Полтавської ОДА. Все відбулося так, як і говорили «інвестори», котрі вимагали землю.

Нас багато

Масштаб цієї схеми стає зрозумілий, коли ви дізнаєтесь скільки нас таких голів громад Полтавської області, до кого приходили ці «посланці» з вимаганням землі. Частина з них боїться і мовчить, частина здалася й почала виконувати вимоги та віддавати землю. Є частина, яка не погоджується з подібним станом речей, бо з такими апетитами чиновників і темпами за кілька років Полтавщина залишиться взагалі без землі. Висновки робити вам.

Але переконаний: ми пережили часи Януковича, не мовчали і не боялися, переживемо і це…