Життя з чистого аркуша: банкрутство фізосіб за новими правилами

Банкрутство для звичайного громадянина не є фінансовою смертю, а навпаки стає цілком цивілізований спосіб захисту

Минулого тижня Верховна Рада прийняла Кодекс по процедурам банкрутства, який, на переконання чиновників, повинен підняти Україну у всесвітньому рейтингу Doing Business і залучити в країну додаткові мільярди доларів інвестицій. Найяскравішою новелою нормативно-правового акта стало, безумовно, поява інституту банкрутства фізичних осіб. Що про нього варто знати — спробуємо розібратися.

1. Банкрутство — це не фінансова смерть

Ідея введення в Україні банкрутства фізичних осіб виношувалася не один рік. При бажанні на сайті ВР можна знайти кілька законопроектів, присвячених врегулюванню цього питання. Але, мабуть, до вирішення проблеми руки законодавця дійшли тільки сьогодні.

Девальвація гривні, труднощі з роботою, доступність банківських кредитів і життя невідповідно до своїх достатків — ці та багато інших причин у своїй сукупності і кожна окремо можуть призвести до того, що людина грузне в боргах, втрачає інтерес до життя і опускає руки.

В такому випадку статус банкрута може стати шансом почати життя з чистого аркуша і не обтяжувати своїх спадкоємців додатковими фінансовими зобов’язаннями.

Адже після судової процедури, досить детально розписаним Кодексом, частина боргів погашається за рахунок наявного майна, інші фактично прощаються.

Тобто банкрутство для звичайного громадянина не є фінансовою смертю, а навпаки стає цілком цивілізований спосіб захисту. Безумовно, і в ході самої процедури, і після оголошення банкрутом, людина буде обмежений в деяких правах. Але про це далі.

2. Тільки за власним бажанням

Ні банк, ні інший кредитор не можуть ініціювати питання про банкрутство людини. Подати до господарського суду заяву про неплатоспроможність може лише сам боржник (ст. 116 Кодексу) в чотирьох випадках (ст. 115):

1) Коли борги (прострочені зобов’язання) перевищили розмір тридцяти мінімальних розмірів зарплати. Цей розмір встановлюється щорічно в законі про держбюджет. З урахуванням нормативів 2018 року сьогодні мінімальний борг становить близько $ 4 тис.

2) Якщо боржник припинив платити по кредитах або здійснювати інші планові платежі в розмірі понад 50% місячних платежів по кожному з кредитних та інших зобов’язань протягом двох місяців.

3) Винесено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення.

4) При загрозі неплатоспроможності, коли є інші обставини, що підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання або здійснювати звичайні поточні платежі.

Умови, при яких можна скинути з себе тягар боргів (особливо з огляду на останній підставу) досить «вигідні». Правда, для обґрунтування правомірності отримання статусу банкрута доведеться підготувати і зібрати досить значний пакет документів (ч. 3. ст. 116).

Серед них — пропозиції у вигляді плану по реструктуризації боргів та декларацію про свій майновий стан (майно, доходи і витрати свої і членів сім’ї) за останні три роки.

А ще боржнику доведеться оплатити роботу арбітражного керуючого, який буде реструктуризувати борги, за три місяці вперед. Доказ авансування на депозитний рахунок суду цієї суми також доведеться додати до заяви.

3. Боржникам за валютними іпотекам не пощастило

Якщо ви, прочитавши умови для отримання статусу банкрута, вирішили, що зможете нарешті позбудеться від боргу перед банком за валютним іпотечним кредитом, то поспішаємо вас розчарувати. Не вийде.

З огляду на, що таких нещасних як ви, чий борг за кредитну квартиру після девальвації гривні став в кілька разів більше, ніж вартість самої квартири, досить немало, законодавець вирішив зробити виняток.

У іпотечних боржників, які не можуть обслуговувати свій кредит, немає можливості отримати статус банкрута. Їх змусять домовлятися з фінансовими установами, які в іншому випадку посипалися б через кількість фізосіб-банкрутів.

Відповідну норму спробували заховати в ст. 123, яка регулює питання діяльності зборів кредиторів.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що суд повинен закрити (припинити) виробництво в справі про банкрутство фізичної особи, в тому числі, і за своєю ініціативою, якщо «боржник не має фінансових можливостей виплачувати заборгованість по кредиту в іноземній валюті, забезпеченому квартирою або житловим будинком , який є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, на умовах, передбачених цим Кодексом».

Замість банкрутства у іпотечного боржника єдиний вихід — реструктуризація. Для цього в перехідних положеннях Кодексу передбачено відповідний механізм на 5 років, при якому валютний борг буде конвертовано в гривню за курсом на день відкриття справи про неплатоспроможність.

В рамках реструктуризації буде проведено оцінювання ринкової вартості житла, а сам борг зменшений на суму, пропорційно частині погашеного тіла кредиту.

І хоча такий підхід прямо суперечить ст. 24 Конституції України, яка гарантує рівність прав громадян і неможливість встановлення привілеїв чи обмежень за ознаками, в тому числі, майновим станом, це, мабуть, не сильно хвилює законодавця на даному етапі.

4. Останню сорочку і квартиру не заберуть

Якщо протягом 120 днів з моменту відкриття справи про неплатоспроможність збори кредиторів не узгодять план реструктуризації боржника або ж ухвалять рішення про перехід до процедури погашення вимог, господарський суд повинен винести постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів (ст. 130).

У цьому випадку арбітражний керуючий разом з боржником проводять інвентаризацію майна і визначають його вартість.

Майно, яке буде продано для погашення боргів, називається ліквідаційною масою (ст. 131). У цю масу включається все майно, в тому числі, отримане після початку справи про неспроможність, за деякими винятками.

До таких належать:

— житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратних метрів на кожного члена сім’ї боржника, або житловий будинок, загальною площею не більше 120 квадратних метрів);

— гроші на рахунках у пенсійних фондах і фондах соціального страхування;

— майно, необхідне для задоволення насущних потреб боржника або членів його сім’ї;

— майнові об’єкти вартістю не більше десяти розмірів мінімальної заробітної плати, (сьогодні це 37,23 тис. Грн.), Які є неліквідними або дохід від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів.

Правда останні два випадки (потреби і неліквід) доведеться доводити перед судом, оскільки тільки він може виключити такі об’єкти з ліквідаційної маси.

5. На свободу, але не з зовсім чистою совістю

Борги, які не вдалося погасити продажем майна, вважаються прощення. Згідно ст. 134 господарський суд при винесенні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника і припинення провадження у справі про неплатоспроможність приймає рішення про звільнення боржника – фізичної особи від боргів.

З цього моменту у людини починається нове життя «з чистого аркуша». Втім, є два нюанси. По-перше, банкрут не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, пов’язаних з: 1) відшкодуванням шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи; 2) сплатою аліментів; 3) особистістю самої фізичної особи-банкрута.

По-друге, протягом певного періоду на банкрута накладаються певні обмеження (ст. 135):

— щодо нього протягом п’яти років не може бути знову відкрито провадження у справі про неплатоспроможність;

— перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки або договорів застави банкрут протягом п’яти років зобов’язаний письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів;

— людина позбавляється бездоганної ділової репутації на 3 роки.

Інститут банкрутства фізичних осіб хоча і додасть роботи господарським судам, все ж повинен допомогти вирішити фінансові проблеми багатьох громадян.

Норму про невизнання банкрутами боржників по валютній іпотеці напевно спробують скасувати через Конституційний суд. Наскільки ефективним виявиться запропонований механізм — буде ясно не раніше, ніж через півроку дії Кодексу.

Олександр Скляренко, адвокат, керуючий партнер АО «Скляренко, Сидоренко і партнери»

Джерело: ЕП