Розгляд скарг у сфері державної реєстрації

Андрій ПОТЬОМКІН, заступник директора департаменту, член комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації

Павло МОРОЗ, заступник міністра юстиції, голова комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації

Закінчення. Початок у № 15

Аналіз досвіду

Систематичне вивчення та узагальнення практики розгляду комісією скарг у сфері державної реєстрації, проблемних питань застосування державними реєстраторами норм права є запорукою ефективності й забезпечення єдності практики виконання Міністерством юстиції функції контролю за діяльністю державних реєстраторів. Крім того, такий аналіз забезпечує прозорість та гласність в діяльності комісії.

Ефективно відповідну роботу можуть і зобов’язані виконувати члени комісії, зокрема, й шляхом розміщення публікацій у ЗМІ. На наше переконання, окрім виховного впливу, спрямованого на підвищення правової культури та правової свідомості учасників відносин у сфері державної реєстрації, така робота забезпечуватиме відповідальне ставлення, насамперед державних реєстраторів, до своєї діяльності, виходячи з того, що їх дії та рішення можуть стати предметом розгляду комісії.

Ще одним важливим завданням вивчення та узагальнення практики розгляду скарг у сфері державної реєстрації є виявлення недоліків або прогалин у нормативному регулюванні відповідних правовідносин, що створюють проблеми в практиці державної реєстрації. Інформування про такі виявлені недоліки відповідних органів державної влади, включаючи підготовку проектів нормативно-правових актів з метою усунення таких недоліків та прогалин, є прямим обов’язком комісії та Міністерства юстиції як органу, відповідального за формування державної політики в сфері державної реєстрації.

Методичні рекомендації

Ключовим у контексті підготовки скарги про державну реєстрацію є належне обґрунтування скаржником своїх вимог. Суб’єкт права на подання відповідної скарги повинен навести переконливі доводи на підтвердження незаконності рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора. Не вважається належним обґрунтуванням лише посилання на статті законів № 755 та № 1952 і відтворення їх змісту без чіткої вказівки, в чому саме полягає порушення вимог законодавства, вчинене державним реєстратором.

Нерідко суб’єкти права на подання скарги говорячи про незаконність рішення державного реєстратора, фактично обґрунтовують невідповідність закону не рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, а дії автора реєстраційної заяви, який, наприклад, підробив документи, які були подані для державної реєстрації, про що державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію, знати не міг.

Типові помилки

У цьому розділі публікації розглядаються найбільш поширені недоліки, які допускають скаржники, звертаючись безпосередньо до Міністерства юстиції (питання звернень до територіальних органів Мін’юсту в даному випадку не розглядаються):

1) відсутність дати складання скарги – скарга вважається складеною з порушенням вимог щодо оформлення, якщо скаржник або його представник, підписуючи скаргу не зазначив дати її складання. При цьому будь-які інші дати, наприклад, зазначені на поштовому конверті або реєстрації надходження документів до канцелярії Міністерства юстиції, до уваги не беруться – рішення про відмову приймається на підставі пункту 1 частини восьмої статті 34 Закону № 755; пункту 1 частини восьмої статті 37 Закону № 1952;

2) закінчення встановленого законом строку подачі скарги – рішення про відмову приймається на підставі частини третьої статті 34 Закону № 755; частини третьої статті 37 Закону № 1952;

3) подання скарги на рішення про державну реєстрацію права власності, яке було набуто на підставі рішення суду – рішення про відмову приймається на підставі пункту 9 частини восьмої статті 34 Закону № 755; пункту 9 частини восьмої статті 37 Закону № 1952;

4) відсутність у матеріалах скарги засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав – рішення про відмову приймається на підставі пункту п’ятого частини п’ятої статті 37 Закону № 1952;

5) питання, порушені в скарзі, не стосуються прийняття рішень про державну реєстрацію – наприклад, скаржник просить провести перевірку дотримання строків здійснення державної реєстрації та за наявності складу дисциплінарного чи адміністративного правопорушення притягнути відповідальну особу до відповідальності – оскільки скарга не підлягає розгляду Міністерством юстиції відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1952; та частини другої статті 34 Закону № 755, вона перенаправляється комісією до відділу розгляду звернень та скарг державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту реєстрації прав Мін’юсту для розгляду в порядку, передбаченому законом України «Про звернення громадян»;

6) відсутність обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги – наприклад, скаржник навмисно вводить в оману контролюючий орган, говорячи про протиправність вчинення державним реєстратором реєстраційної дії у зв’язку з порушенням певної процедури. Проте, шляхом перевірки відомостей, що містяться в ЄДР, та на підставі пояснень державного реєстратора, комісією встановлюється, що реєстраційна дія проведена без порушень вимог чинного законодавства – рішення про відмову приймається на підставі пункту 1 частини восьмої статті 34 Закону № 755;

7) скарга не містить реквізитів рішення державного реєстратора, яке оскаржується – наприклад, за результатами перевірки даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно комісією встановлено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером, яке вказане скаржником у своїй скарзі, у вказаному реєстрі відсутнє – рішення про відмову приймається на підставі частини другої статті 37 Закону № 1952;

8) скарга надійшла щодо дій державного реєстратора територіального органу Міністерства юстиції (наприклад, оскаржен-ня бездіяльності по зняттю арешту) – належним суб’єктом розгляду такої скарги є сам територіальний орган. У разі, коли розгляд скарги відповідно до закону здійснюється іншим суб’єктом розгляду скарги, така скарга в строк не більше п’яти календарних днів з моменту її реєстрації пересилається суб’єктом розгляду скарги, яким отримано скаргу, за належністю відповідному суб’єкту розгляду скарги, про що повідомляється відповідному скаржнику;

9) оскарження рішення про відмову в державній реєстрації вчинене державним реєстратором територіального органу – належним суб’єктом розгляду такої скарги є сам територіальний орган;

10) наявність інформації про судове провадження у зв’язку зі спором між тими самими сторонами, з того самого питання, з того самого предмета і тієї самої підстави – рішення про відмову приймається на підставі пункту 4 частини восьмої статті 34 Закону № 755; пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952;

11) прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень державним реєстратором прав на нерухоме майно Міністерства юстиції (службовою особою центрального апарату Мін’юсту) – статтею 37 № 1952 передбачено вичерпний перелік рішень, скарги, на які розглядаються Міністерством юстиції та його територіальними органами в порядку, визначеному цією статтею. Зокрема, передбачено, що скарги на рішення про відмову в державній реєстрації права розглядають територіальні органи Міністерства юстиції, але виключно щодо державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації права, який здійснює діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Якщо комісією при дослідженні матеріалів скарги буде встановлено, що вона подана на рішення про відмову державного реєстратора прав на нерухоме майно Міністерства юстиції, то таке рішення підлягає оскарженню виключно до суду. Оскільки державні реєстратори прав на нерухоме майно Міністерства юстиції при прийнятті такого рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень керувались наказом Міністерства юстиції від 02.04.2013 р. № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», зареєстрованим у Мін’юсті 02.04.2013 р. за № 534/23066 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції від 15.12.2015 р. № 2586/5 «Про впорядкування відносин з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»), яким було передбачено перелік об’єктів, рішення щодо яких приймалися виключно державними реєстраторами Міністерства юстиції (службовими особами центрального апарату Мін’юсту) на всій території України – відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1952 відмовляється в розгляді скарги, про що повідомляється відповідному скаржнику.

Слід зазначити, що найбільш поширеним недоліком складання скарги є оскарження до Міністерства юстиції, а не його територіального органу, рішення про відмову в державній реєстрації, прийняте державним реєстратором територіального органу. На другому місці – закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

Післямова

Скарги, які не відповідають зазначеним вимогам законів № 1952, та № 755, Порядку не підлягають розгляду Міністерством юстиції та його територіальними органами, про що суб’єкту права на звернення з відповідною скаргою надається письмова відповідь.