Telegram: https://t.me/glossema/648

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів.

Касаційний суд особливо акцентує увагу, що при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20).

У справі, що переглядається:

суди при частковому задоволенні позову вважали, що пункт 47 договору №128 від 20 січня 2014 року не містить чіткого механізму із зазначенням алгоритму дій орендодавця. Із позовом щодо тлумачення змісту правочину сторони до суду не зверталися;

в касаційній скарзі ФГ «Садівник-А» наполягає на тому, що орендодавець згідно пункту 47 договору №128 від 20 січня 2014 року набула право на односторонню відмову від договору;

суди не врахували, що при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

тлумачення змісту договору № 128 від 20 січня 2014 року, зокрема, з урахуванням принципу розумності та шляхом порівняння пунктів 39 і 47 як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, дозволяє стверджувати, що орендодавець за договором № 128 набув право на односторонню відмову від договору № 128 після спливу п`яти років оренди (з 28 червня 2019 року);

орендодавець мав право на односторонню відмову від договору оренди на підставі пункту 47 договору оренди землі № 128 від 20 січня 2014 року. Тому очевидно, що суди надали неправильну відповідь на одне з ключових питань всупереч нормам матеріального права. Як наслідок судові рішення підлягають зміні в мотивувальній частині.