Хіба можна продати автомобіль, якщо документів на нього у вас немає, або Шість причин фантомної приватизації

Фонд державного майна та Мінекономрозвитку підготували проект закону про приватизацію, який дозволить щомісяця продати 200 великих підприємств і тисячу малих.

Щороку до держбюджету вноситься рядок про плановий прибуток від приватизації держмайна і майже щороку цей план не виконується на 100%. Наблизитися до цієї позначки кілька разів вдалося завдяки продажу «Криворіжсталі» та «Укртелекому» і то лише за політичної підтримки зверху.

Команда Ігоря Білоуса, прийшовши в ФДМ у 2015 році, також з усіх сил намагалася виконати план — 17,1 млрд грн, який незрозуміло як був встановлений ще у 2013 році й автоматично переносився з одного року на інший. Здавалося, виконати цей план можливо, адже є постанова уряду № 271, яка зобов’язує фонд продати на приватизаційних аукціонах 396 підприємств. Втім є шість причин, чому фонд навіть не може почати готувати до приватизації частину підприємств, а решта знаходяться в такому жалюгідному стані, що навіть «голландські» аукціони часто не дозволяють фонду знайти для них інвесторів.

Перша причина. Заборона на приватизацію. З 396 державних підприємств 105 знаходяться в переліках, приватизація яких заборонена окремими законами. У цьому переліку перебувають об’єкти на загальну суму понад 20 млрд грн.

Друга причина. Затримка з передаванням об’єктів фонду. Із 291 державного підприємства 142 знаходяться в управлінні інших відомств, переважно міністерств. Зволікання з передаванням постійно відкладає їх підготовку до приватизації. За деякими об’єктами затягування з передаванням фонду перевищило 15–20 місяців. У 2016 році ФДМ було передано лише 16 підприємств або трохи більше 10% від плану. Іншими словами, ми не можемо почати продавати автомобіль, якщо ключі й документи від нього у нас відсутні.

Третя причина. Вилучення об’єктів з приватизаційного переліку. Замість того, аби активно передавати фонду державні підприємства для їх підготовки до продажу, відомства просять уряд вилучити їх з приватизаційного переліку. В 2016 році більше половини з майже 60 підприємств були вилучені з переліку саме з цієї причини, тому фонд не має права готувати їх до приватизації.

Четверта причина. Жалюгідний стан підприємств. Із 149 підприємств, що знаходяться в управлінні фонду, у 2015 році лише в 63 об’єктів показник EBITDA (ключовий індикатор, який визначає привабливість об’єкту) був позитивним. У 48 об’єктів він був негативним, у 37 його навіть неможливо було визначити. Навіть там, де EBITDA позитивний, лише в 24 (без урахування 15 обленерго) з 149 він перевищує 1 млн грн, у тому числі в десятьох перевищує 5 млн грн.

Окреме питання — прибутковість. У 2015 році лише 58 об’єктів були прибутковими. Через такий стан підприємств вони майже не користуються попитом. У 2016 році фонд спробував продати майже 80 підприємств, більшість виставлялися кілька разів. Вдалося продати менше 20 підприємств, включаючи частки в АТ.

П’ята причина. Відсутність попиту на неконтрольні пакети акцій. Майже в половини всіх підприємств (64 об’єкти), які ми виставляємо на продаж, ФДМ має в середньому лише 23,7% акцій, решта — вже в руках інвесторів. Тобто в багатьох об’єктах держава навіть не має блокуючого пакета. Оскільки в Україні майже відсутній інститут захисту міноритарних акціонерів, то майже відсутній і попит на державні пакети цих об’єктів, адже ними і так уже хтось керує. У 2016 році ми оголосили понад 600 торгових сесій на різних фондових майданчиках, але більшість пакетів цих акцій так і не знайшли покупців.

Шоста причина. Затримка з прийняттям законів, які б прискорили приватизацію за міжнародними стандартами. Через це, зокрема, не був проданий ОПЗ у 2015 році, коли ще ціни на його продукцію в світі були достатньо високими. Через це у 2016-му ФДМ не зміг виставити на продаж обленерго, бо жоден міжнародний інвестор не подав би заявку. Без цих законів нема зрозумілих правил гри та гарантій окупності інвестицій. Цей перелік можна продовжувати, але й цього достатньо, щоб усвідомити масштаб проблеми.

ФДМ та Мінекономрозвитку підготували проект закону про приватизацію, який спростить продаж держмайна. Він дозволить швидко продати накопичені об’єкти малої приватизації та підприємства-неліквіди, вийти на нові обсяги продажів: 100–200 підприємств та 1 тисячу об’єктів малої приватизації на місяць. Це буде можливо, бо законопроект передбачає відмову від інституту оцінювачів. Вони, як правило, завищують ціну об’єктів, в результаті чого на оголошені приватизаційні аукціони не приходять учасники. Замість того для великої приватизації впроваджується інститут радників з кола інвестиційних банків, які мають досвід і оцінювання об’єктів, і залучення інвесторів, і доведення угод до логічного завершення.

Стартова ціна на об’єкти малої приватизації формуватиметься на підставі заявок бідерів — потенційних покупців. Тут ми сподіваємося на співробітництво із системою «Прозорро.Продажі».

При формуванні річних планів приватизації варто керуватися не ефемерною сумою, а кількістю підготовлених і проданих об’єктів. Із 2016 року фонд так і робить: виставляє підрозділам плани за кількістю об’єктів, які вони повинні продати, а суму від продажу об’єктів встановить сам ринок у процесі торгів.

Щоб сума кожної угоди була максимальною, Фонд держмайна в 2016 році створив прозорі та конкурентні умови проведення кожного аукціону. Тому на 2018 рік ми запропонували Мінфіну більш-менш адекватну цифру доходів від приватизації з урахуванням всіх озвучених вище проблем — 500 млн грн.

Для довідки: у 2014 році бюджет отримав від приватизації 447 млн грн, у 2015 році — 167, у 2016 році — 189. Лише після прийняття нової версії закону про приватизацію та принципової підтримки приватизації всіма учасниками цього процесу можна говорити про плани з дев’ятьма-десятьма нулями.

Андрій ГАЙДУЦЬКИЙ,
заступник голови Фонду державного майна, доктор економічних наук