Суд визнав незаконною чергову газову постанову уряду

13 лютого 2020 року Окружний адміністративний суд Києва ухвалив рішення, яким визнав протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143, котра встановлювала норми споживання газу для тих домогосподарств, які не обладнані побутовими лічильниками. Звичайно, законної сили даний вердикт набере лише після того, як пройде через сито апеляційної інстанції, але можна впевнено стверджувати, що це буде вже четверта справа даної категорії, безнадійно програна урядом. Історія з цими нормами може бути яскравим прикладом того, як найвищий орган виконавчої влади свідомо ігнорує закони держави, але така його поведінка (з точки зору самого уряду) виправдовується її метою – звільнити значну частину населення від оплати додаткових сум за газ.

Нагадаємо, що спірна постанова стосується трьох з тринадцяти мільйонів газифікованих українських домогосподарств. Колись кількість необладнаних приладами обліку квартир була значно більшою, але протягом дев’яностих–двохтисячних років люди активно й за власні кошти встановлювали в своїх оселях лічильники. Даний процес певним чином стимулювала урядова політика. Так, постановою КМУ № 619 від 8.06.1996 р. (в його первісній версії) було встановлено, що безлічильникове домогосподарство, яке використовує газ лише для приготування їжі, має платити за нього з розрахунку 9,8 кубометрів на одну особу на місяць. Люди вважали, що насправді вони споживають палива набагато менше, а тому заради економії не шкодували грошей на «самолічильникізацію». За бортом цього процесу лишилися ті, які слушно вважали, що насправді споживають більше, а тому їм вигідніше платити за фіксованими урядовими нормами.

Але, починаючи з 2015 року почався цікавий процес: уряд, бажаючи догодити цій категорії людей, неодноразово знижував названу вище норму до приблизно трьох кубометрів на людино-місяць. Натомість газорозподільні підприємства (облгази), слушно вважали, що дана категорія господарств насправді споживає набагато більше газу, причому різницю між нормативним і реальним споживанням їм, облгазам, доводиться платити зі своєї кишені, оскільки ця різниця офіційно кваліфікується як втрати, допущені внаслідок неналежного стану мереж, за що, відповідно до чинного законодавства, мають відповідати саме оператори газорозподільних систем й ніхто інший. Керуючись такими мотивами, облгази оскаржували відповідні постанови Кабміну в суді й добивалися позитивних для себе рішень. Будучи змушеним виконувати ці рішення, уряд скасовував свої неправильні постанови, але одразу ж по цьому приймав нові, так само неправильні, бо вони встановлювали приблизно такі ж самі норми. Облгази по-новому успішно їх оскаржували, але КМУ раз за разом повторював свій маневр.

За таким сценарієм рішеннями адміністративних судів були визнані нечинними три постанови КМУ: перша – № 237 від 29.04.2015 р. (справа № 826/16447/15), друга – № 203 від 23.03.2016 р. (справа № 826/2507/18), третя – № 63 від 30.01.2019 р. (справа № 640/2305/19).

Прийняттю четвертої урядової постанови даного типу передували доволі драматичні події. Головною причиною визнання судами нечинними перших двох було порушення з боку Кабміну вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Відповідно до положень останнього проекти таких постанов, які по суті своїй мали статус регуляторного акту, по-перше, повинні бути оприлюднені для загального обговорення не менш ніж за місяць до прийняття, по-друге, бути схваленими Державною регуляторною службою України.

Перед прийняттям наступної за ліком постанови, КМУ ці помилки, начебто, врахував: і проект оприлюднив у визначений термін, і погодження отримав, але при цьому вчинив як останній шахрай. Так, у варіанті проекту, схваленому ДРСУ, було написано, що норми споживання для «споживачів на конфорці» становитимуть 5,8 кубометра на одну людину в місяць в теплу пору року і 8,8 кубометра у холодну. А в опублікованому варіанті постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р. красувалася зовсім інша цифра – 3,29 кубометра газу на одну людину в місяць незалежно від пори року.

Вражені такою підступністю облгази відреагували досить оперативно – одне з газорозподільних підприємств під назвою «Кременчукгаз» подало до Окружного адміністративного суду Києва позовну заяву про визнання урядової постанови нечинною, а крім того – заяву про забезпечення позову, в якій просило зупинити її дію, що й було зроблено ухвалою ОАС Києва від 21.02.2019 р. і що надзвичайно розлютило тодішнього Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Нагадаємо, на носу були президентські вибори, тож усім політикам при владі вельми хотілося догодити електорату. Наслідком цього стало прийняття урядом четвертої за ліком постанови – № 143 від 27.02.2019 р., яка на виконання рішення суду скасовувала попередню норму споживання й одночасно встановлювала іншу, ще меншу – 3,28 кубометрів на одну людину в місяць. Виступаючи на засіданні Кабміну, прем’єр попередив облгази, що в разі зупинення судом і цієї постанови, буде прийнята нова, в якій норми будуть знижені до 3,27 м³, й так триватиме безкінечно.

Зрозуміло, що під час прийняття цієї постанови ні про яке дотримання передбачених згаданим вище законом процедур не могло бути й мови, а тому вона, так само, як і попередні, рішенням ОАС Києва від 13.02.2020 р.  була визнана неправомірною й нечинною. Цього разу в ролі позивача виступило Акціонерне товариство «Миколаївгаз», хоча на його місці могло бути й будь-яке інше із сорока наявних у країні газорозподільних підприємств.

Як бачите, така турбота про потенційних виборців не принесла тодішньому уряду перемоги на виборах, але, судячи зі змісту поданих до судів наступних інстанцій скарг, новий уряд вирішив продовжити політику попередників.

Юрій Котнюк