Обов’язки суду апеляційної інстанції щодо дослідження і оцінки доказів (на прикладі справи про прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою)

Юлія Циганюк,

доктор юридичних наук, доцент,

адвокат

Обов’язки суду апеляційної інстанції щодо дослідження і оцінки доказів (на прикладі справи про прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою)

Анотація: Касаційний кримінальний суд Верховного Суду зазначає, що  суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів.

Аналізована справа № 712/48/15-к неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій. Останньою ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2020 року вирок суду першої інстанції скасовано та закрито провадження у справі за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Переглядаючи дану справу у касаційному порядку, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (далі – ККС ВС) в своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 712/48/15-к (провадження № 51-1872км18)  зробив ряд важливих висновків одним із яких є те, що суд апеляційної, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та захисників й ухвалюючи рішення, яке є протилежним за змістом рішенню місцевого суду, обмежився дослідженням меншої сукупності доказів порівняно з тією сукупністю, яку дослідив місцевий суд, а це не дає сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

ККС ВС зазначає, що за приписами кримінального процесуального закону рішення апеляційного суду про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК  має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку, відповідну їх власну оцінку, а також переоцінку цих доказів, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими. Дотримання принципу безпосередності дослідження таких доказів апеляційним судом у цьому випадку є обов`язковим.

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звуко- і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження[1].

Також Суд звертає увагу, що ухвалу апеляційного суду, де обґрунтовуються висновки про наявність підстав до закриття кримінального провадження, коли суд апеляційної інстанції, не дослідивши всіх доказів безпосередньо, зокрема й тих, на які вказує прокурор у касаційній скарзі, надав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ст. 412 КПК  через недотримання принципу безпосередності дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК[2].

У цій же справі прокурор подав касаційну скаргу на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2020 року у якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду відносно засудженого та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Мотивував тим, що апеляційний суд обґрунтував своє рішення на суперечливих, не перевірених належним чином доказах, вибірково дослідив окремі докази, залишивши поза увагою показання свідків, письмові докази, отриману за результатами негласних слідчих дій інформацію, надав, без наведення належних та достатніх мотивів, доказам іншу оцінку, ніж суд першої інстанції [3].  Адже, як зазначено в ухвалі, в ході апеляційного провадження за клопотанням як сторони обвинувачення, так і сторони захисту були повторно досліджені окремі докази[4].

Сам Черкаський апеляційний суд у своїй ухвалі від 05 червня 2020 року визначив, що відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення[5]. Водночас кардинальна зміна вироку яким особа була визнана винуватою у кримінальному провадженні та закриття кримінального провадження в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення при вибірковому дослідженні окремих доказів не є обгрунтованим рішенням суду апеляційної інстанції, яке мало би бути ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих всіх обставин які були з’ясовані судом першої інстанції. А відповідно така ухвала також не може вважатись законною.

Вище викладене підтверджує думку про те, що при прийняття судового рішення у кримінальному провадженні, яке істотно відрізняється від рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має дослідити усі подані в суді першої інстанції докази. А також суд має керуватись положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України  у якій визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями[6]. У випадку невиконання таких вимог відбудеться істотне порушення вимог кримінального-процесуального закону, яке впливає саме та обґрунтованість та законність судового рішення.

Нагадуємо, найактуальніші вакансії на українському ринку праці ви можете знайти на сайті Jooble

[1] Постанова ККС ВС від 21.04.2021 року  справа № 712/48/15-к провадження № 51-1872км18  URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96545086

[2] Постанова ККС ВС від 21.04.2021 року  справа № 712/48/15-к провадження № 51-1872км18  URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96545086

[3] Постанова ККС ВС від 03.04.2019 року справа № 712/48/15-к провадження № 51-1872км18 URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80980353

[4] Ухвала Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2020 року  справа № 712/48/15-к провадження № 11-кп/821/62/20 URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94056964

[5] Ухвала апеляційного суду Черкаської області від 25 травня 2017 року справа № 712/48/15-к провадження № 11-кп/793/6/17 URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/66860452

[6] Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5253