Ковальський Віктор
21 вересня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглянув у касаційному порядку справу, у якій виконавчий комітет Одеської міськради (позивач) оскаржив дії Державної регуляторної служби в Одеській області з проведення планової перевірки додержання виконкомом вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, зокрема, у сфері розміщення зовнішньої реклами, а також просив визнати протиправним і скасувати акт планової перевірки у цій сфері правовідносин.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що повноваження з видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами передані саме управлінню реклами Одеської міськради як виконавчому органу, що є самостійною юридичною особою. Наголосив, що виконкомом Одеської міськради документи дозвільного характеру на розміщення реклами не видаються.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Колегія суддів КАС ВС погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про те, що саме виконком є дозвільним органом у розумінні Закону України «Про рекламу» і Типових правил розміщення зовнішньої реклами (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067). Згідно з цими нормативними актами дозвіл на розміщення зовнішньої реклами видається на підставі розпорядження виконавчого органу міської ради. Відповідно, дозвільним органом є саме виконком Одеської міськради. А робочим органом з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами є управління реклами цієї міськради, оскільки саме на підставі його рекомендацій виконком приймає остаточне рішення.
Також Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість зауважень контролюючого органу до роботи виконкому Одеської міськради у сфері дозвільної діяльності щодо розміщення зовнішньої реклами і, відповідно, правомірність акта перевірки та вимог припису, що є частиною цього акта.
(Постанова КАС ВС від 21 вересня 2021 року у справі № 420/4649/19)
22 вересня Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу про встановлення юридичного факту.
У паспорті громадянина України для виїзду за кордон ім’я заявниці хотіли записати як «Mariia», а в дипломах про вищу освіту та посвідченні водія воно записане як «Maria». Тому заявниця просила суд встановити факт правильності транслітерації латиницею її імені як «Maria».
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, оскільки дипломи та посвідчення водія не є документами, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а з огляду на порядок транслітерації українського алфавіту латиницею немає підстав для задоволення заяви.
КЦС ВС скасував попередні рішення та закрив провадження у справі, роз’яснивши, що заява не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні цивільним судом.
Таблицю транслітерації українського алфавіту латиницею затверджено постановою Кабінету Міністрів України, паспорт видає Державна міграційна служба України, дії якої можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Оскільки вимоги заявниці не підлягають судовому розгляду, суд не зазначає, до якої юрисдикції віднесено їх вирішення.
(Постанова КЦС ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 591/5199/20)
Коментарі
Loading…