Будь які юридичні заходи на ТОТ є юридично нікчемні…

Центральна виборча комісія російської федерації прийняла рішення щодо можливості проведення виборів президента росії у березні 2024 року на тимчасово окупованих територіях України.

Збройна агресія, насильна паспортизація громадян на тимчасово окупованих територіях (далі – ТОТ), проведення виборів на таких територіях та примус громадян брати участь в них є грубим порушенням основоположних норм і принципів міжнародного права, у тому числі Статуту ООН, Декларації про принципи міжнародного права, Гельсінського заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН (прийнята Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 2625 (XXV) від 24.10.1970), Женевської конвенції від 12.08.1949 про захист цивільного населення під час війни, IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі, відповідних резолюцій Генеральної Асамблеї ООН.

Так, відповідно до ст. 2(4) Статуту ООН усі члени ООН утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і якимось іншим чином, несумісним із цілями ООН.

Гельсінським заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 закріплено, що держави-учасниці утримуватимуться від будь-яких дій, несумісних із цілями та принципами Статуту ООН, проти територіальної цілісності, політичної незалежності або єдності будь-якої держави-учасниці та, зокрема, від будь-яких таких дій, що являють собою застосування сили або погрозу силою.

Згідно з Меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 російська федерація підтвердила зобов’язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будьяким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Декларацією про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, закріплено, що територія держави не може бути об’єктом військової окупації, що є результатом застосування сили в порушення положень Статуту. Територія держави не повинна бути об’єктом набуття іншою державою внаслідок загрози силою або її застосування. Ніякі територіальні придбання, які є наслідком загрози силою або її застосування, не повинні визнаватись законними.

Право на участь у загальних, вільних і справедливих виборах гарантоване ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 3 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У Резолюції 72/164 від 19.12.2017 «Посилення ролі Організації Об’єднаних Націй у сприянні проведенню періодичних і справжніх виборів та переходу до демократії» Генеральна Асамблея ООН визнала, що держави-члени несуть відповідальність за проведення прозорих, вільних і справедливих виборів без залякування, примусу та підтасовування результатів голосування і що всі такі дії повинні відповідним чином каратися. ГА ООН також визнала, що держави-члени несуть відповідальність за повагу до волевиявлення виборців, вираженого шляхом проведення справжніх, періодичних, вільних і справедливих виборів, які проводяться на основі загального та рівного виборчого права.

У Звіті Європейської комісії за демократію через право (Венеційська комісія) № 955/20191 , наданого в контексті проведення виборів до державної думи російської федерації на ТОТ АР Крим і м. Севастополь у 2016 р., зазначено, зокрема, що відповідно до ст. 45 Положення про закони і звичаї сухопутної війни, що додається до IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 р. «забороняється примушувати жителів окупованої території присягати на вірність ворожій державі», а відповідно до ст. 51 Женевської конвенції 1949 р. про захист цивільного населення під час війни «окупаційна держава не може примушувати осіб, які перебувають під захистом, служити в її збройних або допоміжних силах». Ці положення чітко передбачають заборону нав’язувати громадянство держави-окупанта громадянам держави, територія якої була окупована; вони також гарантують безперервність громадянства останньої держави.

Також Венеційська комісія у вищезазначеному Звіті констатувала, що за відсутності передумов дотримання принципу вільних і справедливих виборів, організація виборів на анексованій території не тільки не виправляє незаконність анексії, але й не виконує зобов’язання щодо забезпечення реалізації права на вільні та чесні вибори населення анексованої території.

За змістом статей 1, 2, частини першої статті 17 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою; суверенітет України поширюється на всю її територію; складовою державного суверенітету є цілісність і недоторканність території України в межах існуючих кордонів; захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.

Систему органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні, які формуються шляхом проведення прямих демократичних виборів, визначено розділами IV, V, X, XI Основного Закону України, і лише такі органи мають право реалізовувати свої повноваження на території України. А, отже, утворення будь-яких органів влади держави-агресора на тимчасово окупованих українських територіях, зокрема шляхом проведення фейкових виборів, є юридично нікчемним.

Організацію підготовки та проведення виборів на території України до органів державної влади, органів місцевого самоврядування можуть здійснювати відповідно до Конституції та законів України тільки уповноважені законом суб’єкти — виборчі комісії, утворені згідно з вимогами законодавства України. Проте на тимчасово окупованій території України на сьогодні не утворені або не функціонують визначені законодавством України органи адміністрування виборів.

В Україні з 24 лютого 2022 року у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України діє правовий режим воєнного стану, в умовах якого положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та статті 20 Виборчого кодексу України заборонено проведення будь-яких виборів.

Відповідно до статті 60 Конституції України ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази; за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Положеннями статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Будь-які вибори і референдуми, проведені на тимчасово окупованій території, у тому числі за сприяння чи за участю державних органів і органів місцевого самоврядування, утворених відповідно до Конституції та законів України, є недійсними і не створюють правових наслідків.

При цьому слід також враховувати, що частиною п’ятою статті 111¹ Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території.

Враховуючи викладене, громадяни України — виборці, які проживають на тимчасово окупованих територіях України — повинні утриматися від участі в будь-яких заходах, зокрема, формуванні так званих виборчих органів, поширенні інформації чи агітації, спостереженні за псевдовиборами та інших заходах, спрямованих на організацію підготовки та проведення нелегітимних виборів до окупаційних органів влади держави – агресора, тим самим продемонструвати свою громадянську позицію, підтримати територіальну цілісність України та єдність Українського народу.

Також зазначаємо, що згідно із Законом України «Про Центральну виборчу комісію» Центральна виборча комісія є головним органом, який наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів, всеукраїнського і місцевих референдумів (частина перша статті 1 Закону). Зокрема, 07 липня 2023 року Центральна виборча комісія видала постанову № 43 «Про нелегітимність організації підготовки та проведення російською федерацією будь-яких виборів на тимчасово окупованих територіях України», яка оприлюднена на офіційному вебсайті Центральної виборчої комісії.