admin
Я можу констатувати, що нинішня влада вперто не звертає увагу на стан криміногенної ситуації в державі, яка погіршується з року в рік, починаючи з 2014-го. Спочатку вищі посадові особи України пояснювали це війною на Донбасі, потім почали перекладати вину за ріст злочинності, особливо пов’язаної із застосуванням вогнепальної зброї та вибухівки, на Росію тощо. В цьому році керівники правоохоронних органів дещо змінили тактику й стали заспокоювати суспільство тим, що, начебто, зростання злочинності не лише припинилося, а навіть спостерігається деяке її зменшення. За їх доводами навіть розкриття злочинів покращилося станом на листопад місяць цього року в порівнянні із 2016-м.
Більше того, керівництво МВС та Нацполіції договорилося до того, що їх відомству вдалося досягти «небачених» результатів, а саме забезпечення розкриття тих же умисних вбивств майже до 90відсотків! Про те, що це обман і маніпуляція статистикою з тим, аби пропіаритися, свідчить хоча б той факт, що перший заступник міністерства внутрішніх справ на ток-шоу «Народ проти» заявив про такий «високий відсоток розкриття» всієї злочинності в Україні. Ви лише уявіть, 90% розкриття. Фантастика! Йому пощастило, що там був присутній директор департаменту комунікацій МВС України Артем Шевченко, який коректно виправив його (я допускаю) помилкові твердження.
Який же реальний стан злочинності?
Хоча, знову ж таки, на превеликий жаль, глядачам і учасникам цієї телепрограми так і не довелося почути від усіх там присутніх заступників керівників правоохоронних органів нашої держави ні про реальний стан злочинності в державі, ні про причини стабільного погіршення криміногенної ситуації, ні про заходи, які необхідно негайно вжити, аби забезпечити дотримання принципу верховенства права, задекларованого в Основному Законі: що саме людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і головне — утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави!
А що ж насправді? До відома, цього року Україна увійшла до списку країн з найвищим рівнем організованої злочинності і зайняла 113 місце в списку зі 137 країн. Про це свідчать дані рейтингу, складеного фахівцями Світового економічного форуму. Так, для наглядності, в групі країн із найвищим рівнем організованої злочинності Україна опинилася поруч з державами Південної та Латинської Америки і Африки. Про який спад злочинності тоді можна говорити?
Тож я продовжую стверджувати, що наша нинішня влада не хоче виправляти свої очевидні помилки в так званому «реформуванні» правоохоронних органів, що фактично призвело до знищення самої правоохоронної системи, коли прокуратуру в жовтні 2014 року в порушення вимог Конституції України позбавили функцій як нагляду за додержанням правоохоронцями законів по боротьбі зі злочинністю, так і фактичного арбітра та координатора в діяльності тепер уже окремо розкиданих «по хуторах» правоохоронних органів, які розбалансовані, дезорганізовані та очевидно безпорадні перед такою навалою злочинності в обстановці безкарності і вседозволеності, а точніше — повної анархії на цьому напрямку діяльності нашої держави. Й тому не лише в мене одного виникають такі закономірні запитання.
Невже ні в кого із відповідальних за стан боротьби зі злочинністю високопосадовців до цих пір не сформувалося об’єктивної думки про те, що таким «реформуванням» вони підривають основи нашої державності? Невже вони не думають про майбутнє України, коли свідомо позбавили правоохоронців (в першу чергу поліцію і прокуратуру, які завжди перебували на передньому краї боротьби зі злочинністю) всіх до цього існуючих пільг, в тому числі на вислугу років та достроковий вихід на пенсію, на достатній її розмір у майбутньому (нагадую, максимальний розмір пенсії для всіх громадян, а тепер і для правоохоронців, окрім військових, складає приблизно 10 000 гривень, купівельна спроможність якої, в результаті інформації на кінець 2017 р., знизилася до катастрофічної відмітки при сплаті комунальних послуг, на безоплатне одержання житла, на безоплатний поїзд в міському транспорті тощо?
Проблема відсутності професійних кадрів
Ще раз звертаюся до наших можновладців, в тому числі Президента, Прем’єр-Міністра та Верховної Ради, із роз’ясненням, що при такій оплаті праці й прирівненні слідчих, прокурорів і оперативних працівників до всіх звичайних громадян у пенсійному і соціальному забезпеченні, ви не зможете мотивувати йти на службу в правоохоронні органи кращих фахівців і спеціалістів у галузі права, які одержали вищу юридичну освіту та хороші знання, ви не зможете утримати якнайдовше на службі тих досвідчених правоохоронців, які можуть навчити молодь та допомогти їм розкривати й розслідувати злочини!
Про яке розкриття й розслідування злочинів, особливо вчинених в умовах неочевидності, тим більше — в складі організованих груп та, тим більше, злочинних організацій, із застосуванням вогнепальної зброї й вибухових речовин, особливо «по гарячих слідах» і в найкоротші терміни, ви говорите, якщо це досягти можна лише при наявності достатньої кількості підготовлених професійно слідчих, прокурорів і оперативних працівників, які, до того, ж мають відповідний досвід, володіють методикою й організацією роботи по розкриттю й розслідуванню таких злочинів і будуть мотивовано працювати з повною віддачею сил й вміння, не рахуючись з особистим часом, без відпочинку, цілодобово, без вихідних і святкових днів?
Я вже не говорю про те, що позитивного результату в боротьбі із злочинністю ви не досягнете без негайного внесення відповідних змін і доповнень до діючого законодавства, відновлення прокурорських функцій по здійсненню нагляду за додержанням законів всіма правоохоронними органами, в тому числі і НАБУ, з наданням права Генпрокурору і йому підпорядкованим прокурорам проводити у всіх піднаглядних правоохоронних органах перевірки на предмет дотримання законів по боротьбі зі злочинністю, вносити за результатами перевірок їх керівникам документи прокурорського реагування з вимогою усунення виявлених порушень закону та притягнення винних правоохоронців до відповідальності. І ще раз наголошую: без негайного об’єднання зусиль всіх правоохоронних органів під керівництвом Генпрокурора шляхом координації їх спільних дій не вдасться добитися позитивних результатів у боротьбі із злочинністю! Єдине, оговорюся, що це можна дійсно реалізувати лише у випадку перебування на посаді Генпрокурора не політика, а саме досвідченого і професійно підготовленого фахівця, при чому рівновіддаленого від будь-яких політичних сил, який повинен мати достатній досвід роботи на прокурорських посадах, зокрема й адміністративних. Аналогічно таким вимогам повинні відповідати і його заступники, прокурори регіонів та керівники місцевих прокуратур. Але це можливо реалізувати, коли буде припинена ганебна практика застосування квотного (від політичних сил та Адміністрації Президента) призначення осіб на такі посади й негайного скасування ганебних змін до Закону «Про прокуратуру», якими було надано можливість призначення на посади прокурорів будь-яких інших «фахівців у галузі права» без будь-якої спеціальної підготовки, а тим більше в прокуратури регіонів і до центрального апарату — без будь-якого прокурорського досвіду. Окрім шкоди для держави й суспільства від таких змін по комплектуванню прокуратур законодавці породили для ГПУ і проблему, котру намагаються вирішити, на якій підставі присвоювали прокурорські класні чини колишнім міліціонерам, або «іншим фахівцям у галузі права», якими заповнили цілий ряд керівних посад в органах прокуратури за час перебування Ю. Луценка на посаді Генпрокурора?
КПК, який потрібно змінювати
Окрім того, до яких пір наша бездарна, безініціативна і, вибачте за такі слова, аморальна й готова на все, аби продовжити своє існування в такому складі, Верховна Рада буде бездіяти й не ініціювати внесення вкрай необхідних змін до Кримінального процесуального кодексу України, який був розроблений «визначними» юристами Януковича і проголосований уночі 45-ма народними депутатами та фактично «зв’язав по руках і ногах» дії правоохоронців, де було передбачено цілу низку норм, які тепер не дають можливості слідчим, прокурорам і оперативним працівникам об’єднувати зусилля в якнайшвидшому та в короткі строки розкритті й розслідуванні злочинів?
Для прикладу, візьміть хоча б ту ж статтю 214 КПК України, яка зобов’язує слідчих і прокурорів вносити в ЄРДР всі без винятку «заяви і повідомлення про злочини», причому негайно, попри те, що в більшості своїй вони не є такими в дійсності. Незважаючи на те, що такі «заяви про злочини» можуть бути написані тими ж недоброзичливцями, чи на замовлення, чи навіть психічно хворими людьми, ця вимога закону змушує слідчих і прокурорів, замість зосередження зусиль над розкриттям і розслідуванням реальних, очевидних злочинів, в першу чергу тяжких і особливо тяжких, у тому числі й проти особи, відволікатися та проводити формальні слідчі дії з метою перевірки таких «сигналів», а інколи й відвертих «доносів», а після затрат на це значного часу закривати такі провадження за відсутності події злочину. Хіба цього не знають наші керівники держави чи ті ж народні депутати? Допускаю, що знають, бо все кивають на того ж Портнова, хоча з того часу пройшло 5 років, але таких необхідних змін до КПК про скасування цих гальмівних для слідства норм до цих пір так і не внесли.
А хіба не відвертим шкідництвом та фактично усуненням оперативно-розшукових підрозділів правоохоронних органів від розкриття злочинів є введені в 2012 році норми КПК про наділення, ви тільки вдумайтесь, саме слідчих повноваженнями на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, форми і методи проведення яких є таємними, а більшість слідчих навіть такого предмету у вузах не вивчали. В той же час оперативні працівники того ж, наприклад, карного розшуку, які можуть і вміють це робити, бо вони вивчали у своїх навчальних закладах цей предмет, навчалися цьому «ремеслу» в своїх досвідчених наставників і набули відповідний досвід роботи, вже протягом 5 років усунуті фактично від самостійного проведення оперативно-розшукових заходів чи негласних слідчих (розшукових) дій після реєстрації кримінального провадження в ЄРДР, обмежившися лише виконання доручень слідчих і прокурорів!
Завдання оперативних працівників
До відома, в зв’язку із прийнятим нового КПК в такій редакції були внесені зміни і в Закон «Про оперативно-розшукову діяльність», де до повноважень оперативних підрозділів було віднесено проведення оперативно-розшукових заходів, в основному лише з метою виявлення злочинів, які тільки готуються, та осіб, які їх готують. Це — теж одна із причин, чому в нас така катастрофічна ситуація з розкриттям злочинів. Ви можете запитати: а чому ж тоді оперативні підрозділи правоохоронних органів не попереджають вчинення нових злочинів з урахуванням їх нинішньої компетенції? А це вже питання до законодавців та нинішніх керівників правоохоронних органів. Вони про це чомусь сором’язливо мовчать, бо похвалитися нічим, бо оперативні працівники не налаштовані зосереджувати свої зусилля на виявлення й розкриття злочинів, які лише можуть готуватися.
Якщо ви сподівалися, що наші державні мужі (законодавці, Президент, керівники правоохоронних органів) в кінці-кінців прозріють і будуть намагатися тверезо, виходячи, перш за все, з національних інтересів, а не в угоду різним закордонним центрам впливу (як хочете, так їх і називайте), виправити цю ситуацію, то ви помиляєтесь. І поясню чому.
Поліцейські: хто вони?
Замість негайного вжиття врай необхідних заходів до покращення діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, в тому числі і корупцією, нинішня влада продовжує їх фактично доруйновувати. Чого тільки варті обіцянки сьогоднішнього очільника Національної поліції України, якого, на відміну від більшості інших нинішніх керівників правоохоронних органів, я вважаю професіоналом, змінити порядок комплектування підрозділів кримінальної поліції, куди він планує набрати до 80% працівників виключно (ви тільки вдумайтеся) з патрульної поліції! Не мені вам розповідати, яким чином до неї набирали і продовжують набирати кандидатів фактично з вулиці, без будь-якої юридичної освіти, а на підготовку таких «поліцейських» витрачають усього аж 3 місяці, кидаючи фактично цих непідготовлених працівників під кулі і ножі нинішніх злочинців, як правило, озброєних, інколи й тих, які мають навіть бойовий досвід у зоні АТО. І таких трагічних випадків вже достатньо.
І лише приблизно 20–25% кадрів нової кримінальної поліції будуть набирати після одержання спеціальної освіти. Тож виходячи із таких намірів керівника Нацполіції, ви можете уявити собі, хто буде в майбутньому захищати наших громадян від злочинців, хто з таким рівнем підготовки «поліцейських» зможе протистояти справжній лавині злочинності — як правило, озброєній та оснащеній, а головне — організованій і добре проінформованій?
Більше того, замість розробки нових законодавчих норм про повернення оперативним підрозділам Нацполіції повноважень по проведенню оперативно-розшукових заходів із метою розкриття хоча б тяжких і особливо тяжких злочинів, в першу чергу таких, як умисні вбивства, в тому числі й із застосуванням вогнепальної зброї та вибухівки, і після реєстрації таких кримінальних проваджень в ЄРДР, керівництво МВС і поліції проводять, особисто для мене, незрозумілі експерименти зі створення в деяких містах та областях України непередбачених законом для цього відомства «підрозділів детективів», які здійснюють одночасно як негласні слідчі (розшукові) дії, так і слідчі дії. На запевнення керівників Нацполіції, що такі їх нововведення, начебто, знаходять підтримку серед прокурорів та слідчих суддів, можу їх розчарувати, бо суди при розгляді обвинувальних актів по суті у справах, по яких докази здобували такі «детективи», будуть визнавати їх недопустимими з усіма витікаючими наслідками. А щодо прокурорів, які підтримують проведення слідчих дій не уповноваженими на це особами, краще промовчу, бо прокуратура сьогодні фактично зруйнована, прокурорський нагляд за додержанням законів органами досудового розслідування фактично відсутній, як би мені не було сумно це визнавати. Тому не дивуйтеся таким «прокурорам», які підтримують подібні «експерименти». А щоб ви уявили, про яких «детективів» іде мова в повідомленнях Сергія Князева, то він озвучив їх подальші наміри комплектувати такі підрозділи із розрахунку: 70% — із кримінального розшуку і лише 30% — зі слідчих. В зв’язку з цим теж виникає закономірне запитання: ви можете собі уявити, який буде рівень досудового розслідування в Нацполіції в майбутньому, коли цю функцію будуть виконувати такого рівня «фахівці»? Яке тоді покращення протидії злочинності можна очікувати? Одним словом, — жах!
Пропозиції зміни до законодавства
Підтвердженням таких моїх песимістичних прогнозів щодо подальшого погіршення стану діяльності органів досудового розслідування свідчать і наміри уряду ввести до цього часу нікому невідомий так званий «аудит діяльності правоохоронних органів щодо розслідування кримінальних правопорушень». Правда, незрозуміло, хто й на якій підставі буде його здійснювати? І це все робиться замість того, щоб відновити повноваження прокурорів по здійсненню нагляду за додержанням всіма правоохоронними органами законів по боротьбі зі злочинністю, які раніше, до так званих «реформ», здійснювалися шляхом проведення таких перевірок в органах досудового розслідування, за результатами чого вживалися адекватні заходи реагування на відновлення законності в діяльності правоохоронців. Але урядовці, в першу чергу МВС і Нацполіція, відверто бояться прокурорського нагляду, бо в такому разі їм би не довелося так вільно й безтурботно себе почувати при такому катастрофічному стані дотримання законності, в тому числі і в сфері бюджетного законодавства, і злочинності в державі тощо.
Окрім сміху й повного розчарування в здатності нинішньої влади організовувати протидію злочинності свідчить і пропозиція Мін’юсту про створення так званих «комісій із числа громадських організацій, які будуть встановлювати порушення законів правоохоронцями під час проведення ними слідчих дій». Ви тільки вдумайтесь у зміст даної пропозиції: яким чином такі «комісії» можуть бути присутніми на місці проведення процесуальних дій?
Катастрофічна ситуація на автошляхах
А хіба не є свідченням катастрофічних наслідків від так званих «реформ» визнання зовсім недавно міністром внутрішніх справ А. Аваковим того факту, що в цьому році втричі чи навіть у чотири рази більше громадян загинуло в результаті ДТП на автошляхах України ніж за цей же час у зоні АТО?! І в той же час зверніть увагу, що пропонує МВС і уряд з метою покращення ситуації на дорогах: збільшити штрафи за порушення правил дорожнього руху в рази й обмежити швидкість в населених пунктах до 50 кілометрів на годину! Незважаючи на те, що ліквідація тих же підрозділів ДАІ себе не виправдала, а навіть стала основною причиною такої кількості смертей громадян у результаті ДТП, будь-якої реакції щодо відновлення таких чи створення нових подібних підрозділів дорожньої поліції саме для забезпечення дотримання правил дорожнього руху немає. Тобто незрозуміло, хто саме контролюватиме дотримання ПДР, щоб виявити їх порушення, щоб застосувати такі штрафи? На думку вже багатьох експертів (до яких і я приєднуюся), якщо ще рік-два проіснує такий стан безпеки на наших дорогах, то можна буде знімати всі знаки дорожнього руху і їздити, як їздять автомашини в самих низько розвинутих країнах Азії чи Африки. А з цим будуть пов’язані й наступні проблеми в нашій державі та суспільстві: як потім переконати наших громадян-водіїв, які звикли до такої анархії на дорогах, знову дотримуватися правил дорожнього руху? Повірте, це буде дуже складно, бо до «бєзпредєла» дуже швидко можна звикнути, а ось відвикнути від таких «привілеїв» — це проблема. Тому нехай мене вибачать, але я із недовірою ставлюся до запевнень МВС та Нацполіції про зростаючий рейтинг новоствореної патрульної поліції.
Не замінять таких підрозділів дорожньої поліції по забезпеченню виконання ПДР і відеокамери, які нам обіцяють розмістити урядовці вже який рік (мабуть, третій чи четвертий), навіть у кількості кількох тисяч, бо ними неможливо забезпечити всі вулиці в містах і селах, а тим більше — всі автошляхи України. Це — утопія. Тим паче, що при такій кількості завезених до нашої держави з-за кордону (а це кілька сотень тисяч) вживаних автомобілів «на бляхах», по яких неможливо ідентифікувати водія, я вже не говорю про власника, застосування таких відеокамер не принесе жодної користі для наведення правопорядку на дорогах.
Злочинність побороти неможливо, але протистояти їй держава зобов’язана! Правда, не таким шляхом.
Олексій Баганець, заступник Генерального прокурора України (2000-2002, 2005-2006, 2014-2015 рр.), кандидат юридичних наук, адвокат, заслужений юрист України, спеціально для ЮВУ
Джерело: ЮВУ
Коментарі
Loading…