in , , , , ,

Чи може війна, яку Путін розпочав проти України у лютому, прискорити розпад росії?

У своїй книзі «Невдала держава: путівник з розпаду Росії» Януш Бугайськи аналізує можливість розпаду росії в найближчому майбутньому. Виникли питання, зокрема чи може війна, яку Путін розпочав проти України у лютому, прискорити цей розпад?

Світові вже зараз треба готуватися до встановлення відносин з новими суб’єктами, які постануть на уламках РФ, що розпадається.

Таку думку в інтерв’ю провідному мовнику “Voice of America” висловив старший експерт Фонду Джеймстауна, авторитетний політолог Януш Буґайскі.

Він стверджує, що Владімір Путін здійснив серію величезних стратегічних прорахунків, які можуть призвести до незворотних для росії наслідків.

Аналіз того, як такий демонтаж державного утворення під назвою РФ відіб’ється на євроазійському і трансатлантичному просторі, а також, що потрібно зробити багатьом країнам, аби бути готовим до його наслідків міститься у книзі Януша Буґайскі “Невдала держава: путівник з розпаду росії” (Failed State: Guide to Russia’s rupture).

Старший експерт Фонду Джеймстауна вважає, що ресурсна федерація стоїть перед екзистенційним вибором і війна проти України загострила необхідність цього вибору, зробивши його практично неминучим.

«Ця війна зробила явними дві речі. Перша: росія – держава, заснована на імперській концепції. Вона продовжує намагатися захоплювати територію й асимілювати населення, яке там живе. Це стара концепція державності, я сказав би, навіть не XX-го, а XIX-го століття. І друге: війна виявила слабкі сторони росії. Я пам’ятаю, як на початку вторгнення навіть наші провідні військові аналітики звеличували міць російської армії та попереджали про неї.

В Україні ми побачили, що вона не така, як очікувалося. І хід вторгнення в Україну, я думаю, насправді оголив набагато глибші проблеми в російському суспільстві: повсюдну корупцію та обман, приховування фактів тощо. Ми були свідками всього цього у комуністичні часи з усіма їхніми п’ятирічками – тоді приховували цифри, перебільшували виробничі показники… Тож це, звичайно, крім величезних втрат, які росія зазнає, – і нестиме ще більше в міру того, як досконаліша західна зброя надходить в Україну.

А ще є економічні санкції, які тільки починають відчуватися, й ефект від них стане набагато сильнішим уже влітку, і точно протягом кількох місяців до кінця року. Прогнозується, що не лише російський ВВП завалиться досить суттєво, проте санкції почнуть серйозно впливати на показники виробництва, ланцюжки постачань, зайнятість населення тощо. Тож війна прискорила процеси, про які я розповідаю у своїй книзі, про невдачу російської держави з побудовою стабільної країни.

Росія переживає екзистенційну кризу – або вона стане реальною федерацією, з певним рівнем децентралізації, плюралізму, демократії, відкритості для ринкової конкуренції, і покінчить із системною державною корупцією, або вона просто розпадеться, і про це я пишу у своїй книзі. Якщо вона не піде на ці зміни, то збільшення напруженісті усередині російської держави та суспільства, посилена провальною війною в Україні, підведе росію до кризи, яка зачіпає самі основи її існування – не існування самих росіян, звичайно, але їхньої країни», – зауважує Януш Буґайскі.

Водночас авторитетний американський політолог-міжнародник додає, безперечно, в ідеалі всі ми повинні бути готові до такого розвитку подій, хоча адміністрація Джозефа Байдена недостатньо робить у цьому сенсі, відверто саботуючи суїцид росії.

Так, особисто 46-й президент США просуває інститути демократії та парламентаризму, щоби допомогти РФ стати більш демократичною, досягти реальної федералізації тощо, але ми також маємо бути готовими до альтернативи.

«Цілком імовірно, що росія почне сипатися, почнуться виникати нові утворення, будуть революційні ситуації у різних частинах країни. І я думаю, ми повинні готуватися до встановлення відносин із новими суб’єктами, які виникнуть на росії, що розпадається на наших очах. Це не наше рішення, але я думаю, що ми не повинні… ми не повинні бути, скажімо так, непідготовленими, якими були під час промови Джорджа Буша-старшого у Києві 30 років тому.

Не наша справа вирішувати, куди йти росії, але, безумовно, наша справа – підготуватися до наслідків. Адже війна, яку веде росія в Україні й те, що ми стали свідками не лише спроби геноциду у тому вигляді, як його визначають міжнародні організації, а й процесу русифікації, присвоєння української землі та власності тощо – все це призвело до того, що РФ почали звинувачувати у колоніалізмі.

Все те саме роблять виключно колоніальні держави: вони вдираються до сусідніх країн, депортують людей, насильно асимілюють їх (у такій ситуації, здійснюють змосковщення), як ми бачили в Херсоні, Донбасі та інших місцях. Це і викликає нові дебати щодо того, як можна деколонізувати саму росію – як народи, які не визначають себе як “російські”, можуть відновити елементи свого суверенітету, самовизначення та всього іншого. Ось що, я думаю, мається на увазі під деколонізацією», – зауважив Януш Буґайскі.

Старший експерт Фонду Джеймстауна пропонує йти далі й говорив не лише про “неросійські” корінні народи РФ, а й про саме російське населення, яке живе у різних регіонах від Балтійського до Охотського моря – на Далекому Сході, у західному і центральному Сибіру, ​​на територіях Півночі.

«Ось ці люди не живуть, скажімо так, на повну міру можливостей своїх регіонів. Так що йдеться не лише про “деколонізацію” неросійських народів, а й про звільнення самих росіян із-під контролю центру, тобто Москви. Пам’ятайте, що в історії були різні рухи за суверенітет і державність – на Уралі, у Сибіру, ​​а на Далекому Сході навіть була своя унікальна Далекосхідна республіка. Тож я думаю, що ці питання будуть знову порушені, коли почнеться колапс економіки, а регіональні відмінності посиляться. Я не говорю про часові рамках, однак на мою думку, це не станеться за одну ніч, хоча всі пам’ятають, як були здивовані швидкістю, з якою розпався СССР.

Переконаний, що це буде затяжна криза, що розгортається на тлі суперечок. У деяких регіонах це буде помітніше, ніж в інших – думаю, що в таких місцях, як Північний Кавказ, Поволжя, деяких інших ми, ймовірно, спостерігатимемо прискорений рух до самовизначення, набуття суверенітету і розриву зв’язків із Москвою. Але знову ж таки, я б не хотів говорити про якийсь розклад подій, тому що є всілякі чинники, про які пишу у своїй книзі, і які можуть збігтися в різний час. Імовірно, навіть виникне серйозна боротьба за владу у Москві, яка справді може, скажімо так, вибити ґрунт із-під ніг у майбутнього цієї держави. І це не просто вилучення Путіна, а щось ширше – з військовим заколотом чи регіональними повстаннями.

Розмірковую, що ми повинні дуже уважно стежити за цим, і не просто дивитися на події, а реально їх контролювати, і ми повинні дуже тісно працювати з усіма країнами, які межують з росією. Її розвал торкнеться щонайменше дюжини країн уздовж кордонів; деякі можуть мати приховані територіальні претензії, деякі мають споріднене населення в сусідніх російських республіках, краях та областях, – і всі вони дуже уважно стежитимуть за тим, що це означає для їхньої власної безпеки та стабільності.

Ми також маємо розпочати процес встановлення контактів з потенційними утвореннями, що виникають із РФ. Я вже сказав про Північний Кавказ і Поволжя, але треба говорити й про Далекий Схід, про потенційно досить багаті території та місця – Хабаровськ, Сахалін, про які ми не дуже багато говоримо, але які можуть цілком встановити зв’язки з такими країнами, як Японія чи Південна Корея. І тут, звичайно, виникне питання в тому, що від цього виграє комуністичний Китай. Ми повинні готуватися до революційних змін у геополітиці, пов’язаних із розпадом росії та появою нових держав. У моїй книзі про це близько десяти сторінок різних рекомендацій», – висновує Януш Буґайскі.

 

Рейтинг публікації

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Loading…

0

Новини від Forbes

В Ужгородській філії Київського університету права НАН України та в офісах деяких партнерів в м. Ужгороді відбулися урочистості з нагоди завершення навчального року