admin
Подібно генералам, які готуються до минулих війн, політики живуть в очікуванні минулих виборів.
Щодо України, то тут є одвічна проблема: зміна ситуації швидше здатності до неї адаптуватися. Та й чи варто перебувати в напруженому пошуку нових рішень за наявності старого досвіду? Тим більше пайки й конверти до останнього працювали з високою часткою надійності. В такій ситуації від чергових або дострокових виборів не очікують особливих складнощів. Хіба що питання закупівель трохи турбує: літніми бейсболками запастися або осінніми куртками? Але шум інформаційних бульбашок, які лопаються в Києві, заважає розчути те, що відбувається за Кільцевою. А на місцях йдуть процеси, що обіцяють серйозне перекроювання звичних електоральних ландшафтів.
Результат, якого не очікували
Серія проведених соціологічних замірів і результати місцевих виборів 2016–2017 років дають цікавий матеріал для аналізу. Відкривається при цьому картина досить незвичайна. По всій Україні фіксується різке зростання підтримки місцевих органів влади.
За даними третього всеукраїнського муніципального опитування, що охопило обласні центри, Київ та Маріуполь, рейтинг мерів виріс з 14% в 2015 році до 49% в 2017 році. Триразове збільшення рівня схвалення стало повною несподіванкою для експертів. У понад половині міст респонденти вважають, що справи там ідуть у правильному напрямку.
Вторять їм і результати, отримані Центром «Соціальний моніторинг» у березні цього року. Показники тим цікавіші, бо збиралися в населених пунктах Покровського району Донецької області, що входять у зону АТО, і традиційно депресивних.
Однак замість очікуваної деградації, погіршення оцінок добробуту спостерігаються позитивні настрої щодо майбутнього громад та підтримка місцевої влади. Більше двох третин жителів (близько 60%) задоволені роботою своїх мерів. І це незважаючи на постійну військову загрозу, крайню складність економічної та соціальної ситуацій.
Підтверджують наявність тенденції й результати іншого дослідження — індексу соціальної згуртованості і примирення (SCORE), проведеного SeeD за підтримки USAID і презентованого в кінці 2016 року — після армії і поліції найбільшим рівнем підтримки українців користуються органи місцевого самоврядування.
Виникає логічне запитання про причини такої раптової хвилі народної любові. Відповідь — реформа децентралізації. Збільшення доходів місцевих бюджетів із 68 мільярдів у 2014 році до 170 мільярдів гривень у 2017 році дозволяє вирішувати, здавалося б, безнадійні соціальні проблеми. А там, де присутній практичний інтерес, підкріплений, за словами віце-прем’єра Геннадія Зубка, який курирує децентралізацію, повноваженнями і грошима, з’являється потужний стимул до дії.
І все частіше відкриття фехтувальної школи або басейну в селі, селищі з розряду екзотичних прожектів переходить у розряд реалізованих проектів.
Плебісцит про довіру
Своєрідним регіональним плебісцитом про довіру місцевим органам влади є минулі в 2016–2017 роках вибори депутатів і голів сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (ОТГ). З огляду на, що це перша виборча кампанія, ініційована не зверху, а знизу, її результати можна вважати цілком коректно відображають суспільні очікування. Головами ОТГ стали кандидати, які, як правило, вже мають досвід і зарекомендували себе на подібній роботі.
Крім того, вибори голів ОТГ проявили ще одну важливу тенденцію небажання кандидатів прив’язувати себе до якогось партійного бренду. В ситуації, що склалася, приналежність до відомої політичної сили швидше компрометує ніж допомагає. Тому від 60 до 70% кандидатів воліли бути самовисуванцями.
В інформаційній куряві поділу статусу переможця, піднятою «Солідарністю», «Батьківщиною» й Опозиційним блоком, загубився факт втрати довіри до «великих» партій.
Лідери змін
Незважаючи на те, що в ОТГ увійшли лише 25% громад (від максимально можливого), почався процес формування нових центрів впливу. При цьому керівники об’єднань — не колишні голови сіл і селищ, які залежать від милості районних і обласних чиновників. Коли в твоєму розпорядженні виявляється самостійний бюджет, який дозволяє не битися над проблемою покупки рулону туалетного паперу, а займатися плануванням інфраструктурних проектів, відбуваються відчутні зміни в самооцінці й світовідчутті.
А якщо врахувати підтримку людей, то в сумі це дасть розуміння, з ким доведеться мати справу в майбутньому. Партійність, при наявності такої, не повинна вводити в оману — колір цього маскхалата ніколи не мав принципового значення.
Для повноти оцінки ситуації і врахування всіх факторів, що формують всеукраїнський порядок денний, не варто забувати й про своєрідну мікродецентралізаціі на рівні багатообіцяючого процесу об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). На сьогоднішній день їх уже створено 15 тисяч, і ця кількість постійно збільшується.
А що з себе представляють люди, які зважилися на добровільне об’єднання? Це, перш за все, ініціативні громадяни, які не потребують сторонньої опіки й готові до самостійних дій.
Гуляє в ФБ хештег лідеризмін вельми точно характеризує якісний склад керівників ОТГ й ОСББ.
Ризики і перспективи
Виникає питання: яким чином усі ці перетворення можуть бути екстрапольовані на ризики і перспективи майбутніх виборчих кампаній? Складається парадоксальна ситуація, коли успіх реалізації реформи призводить не до зміцнення, а до ослаблення політичних позицій влади та її виборних перспектив. Прикмети позитивних змін, які множаться на місцях схильні заносити у винятковий актив місцевих керівників. Відремонтована ділянка дороги легше піддається позитивній ідентифікації ніж інформація про досягнення Президента або уряду, пропущена через медійне багатоголосся. «Ефект оціночних ножиць» може серйозно «підкроїти» плани очікуваного й отриманого електоральних результатів.
Можна також припустити, що подальший розвиток отримає створення регіональних політичних об’єднань, ще дистанціюватимуться від загальнонаціональних проектів.
При збереженні нинішніх темпів децентралізації та ще напередодні зняття мораторію з продажу землі інтерес регіональних бізнесових і політичних еліт до створення й виборів ОТГ буде рости в геометричній прогресії. Це, в свою чергу, послабить потенціал роботи всеукраїнських партій у регіонах зате дасть можливість місцевим органам претендувати на більш активну участь у виробленні державних рішень.
Чекають неприємні сюрпризи і мажоритарників. Для них «вартість заходу» на округ буде переглянута в бік суттєвого збільшення. Особлива націнка очікує гостей з боку, що може поставити під сумнів рентабельність «мажоритарного туризму».
Спокусити керівника громади покупкою б/у ксерокса або холодильника навряд чи вийде з колишнім успіхом. Ціна підтримки мерів, глав ОТГ може вирости непропорційно цінності самого депутатського мандата але, в той же час, розширить поле можливостей висуванців із місць.
Важелі впливу?
Зростання потенціалу регіонів накладається на перебудований стан державних структур управління, знижуючи їх потенційні можливості впливу. Правоохоронна машина напіврозібрана. Й вирішувати множинність завдань по її апгрейду, функціонуванню та ще й «участі» у виборах вона навряд чи в змозі.
Звичайно, ще залишаються важелі фінансового тиску шляхом скорочення джерел і відсотків доходу до місцевих бюджетів. Однак будь-яка спроба відновлення дореформеного статусу матиме очевидний негативний результат. Спробуйте без наслідків відібрати те, що вже було один раз дано.
Джерело сили
Міські голови, голови ОТГ, керівники ОСББ — люди, які мають реальну підтримку й авторитет на місцях. Ця група, що формується, ще не усвідомила власну політичну суб’єктність, але вже є потенційним джерелом впливів і змін. Питання полягає в тому, хто цим скористається й куди буде спрямована накопичена енергія.
В Японії реформа децентралізації отримала назву «третьої революції» й розтягнулася на 30 років. Українська децентралізація претендує стати «третім Майданом», який просто прийшов не так і не звідти, звідки його очікували.
Джерело: ЮВУ
Коментарі
Loading…