Меркель і Путін: повчальна історія взаємин

Frankfurter Allgemeine Zeitung .

“Нет, все началось не с собаки. Или не с собак. Они были позже. Сначала была история со взглядом, – повествует журналист Маркус Венер. – Это было в феврале 2002 года. Владимир Путин был президентом России уже два года. В то время была надежда, что он приведет Россию не только к порядку, но и к своего рода демократии. Ангела Меркель тогда только что отказалась от выдвижения своей кандидатуры на пост канцлера. Лидер ХДС впервые встретилась с Путиным в Москве. Он сел и уставился на Меркель. Меркель выдержала пристальный взгляд. Вселить неуверенность, запугать? С ней такое не сработает. “Проверка КГБ пройдена”, – сказала она позже своим сотрудникам”.

“Когда четыре года спустя Меркель совершила свой первый визит в Москву в качестве канцлера, Путин устроил первый номер с собакой. Он знал, что Меркель боится собак – после того, как ее однажды укусила, предположительно, соседская такса. Поэтому принимающую сторону заранее предупредили, что канцлер не понимает шуток с собаками. Путин, однако, преподнес ей в подарок большую плюшевую собаку. Можно посчитать это дерзостью или особым чувством юмора россиянина” (а юмор у Путина всегда был либо дубовый, либо сальный – ЭР).

“Год спустя Путин продолжил собачью игру, но уже в менее юмористическом ключе. Когда Меркель посетила его в летней резиденции в Сочи, Путин впустил в комнату своего черного лабрадора Кони. Собака обнюхала канцлера, которая чувствовала себя крайне некомфортно. “Надеюсь, собака вас не испугает”, – сказал Путин. Когда лабрадор повернулся к сопровождавшей встречу прессе, Меркель сказала: “Сейчас собака съест журналистов”. Свою панику Меркель держала под контролем. Второй тест был пройден”, – пишет FAZ.

“Путин любит провоцировать. Меркель любит, когда провокации ни к чему не приводят. Это одно из многих различий между ними”, – отмечает издание.

“Она никогда ни с кем не встречалась так часто, никогда ни с кем не говорила так много по телефону. В статьях об отношениях между ними можно найти некоторые цифры: с лета 2012 года, когда Путин вернулся на пост президента России после четырех лет фиктивного отказа от этой должности, до осени 2020 года они разговаривали по телефону 67 раз и встречались 24 раза. В первой половине 2014 года, когда Путин спровоцировал серьезный кризис в Европе аннексией Крыма и войной на востоке Украины, Меркель и он разговаривали по телефону более 30 раз. Путин был человеком, с которым Меркель постоянно была на связи. И был постоянной проблемой, которая со временем разрасталась”, – говорится в статье.

“Для Путина вступление Меркель в должность канцлера означало новую эру в отношениях с Берлином. Он быстро расположил к себе ее предшественника Герхарда Шредера, можно сказать, обвел его вокруг пальца. Путин, цитировавший Гете и Шиллера в бундестаге в 2001 году, в то время полагался на Германию, надеясь, что с ее помощью Россия встанет на ноги”.

“Для отношений со Шрёдером были и политические причины, например, совместная выступление против американской войны в Ираке, но не в последнюю очередь эти причины были и личными. Путин и Шрёдер оба провели детство в глубокой нищете, мать Шрёдера, воспитывавшая его одна, зависела от социальных выплат, Путин рос в ленинградском дворе, в “не очень эмоциональной семье”, – отмечает FAZ. – (…) Лояльность Шрёдера после окончания его полномочий Путин вознаградил должностями в наблюдательных советах Nord Stream AG, в которой доминирует российская корпорация “Газпром”, и в нефтяном гиганте “Роснефть”.

“Меркель хотела объективных отношений с Россией, а не кумовства. И все же у нее было гораздо больше общего с Путиным, чем у Шрёдера. Ведь не только Путин, который был агентом КГБ в Дрездене, свободно говорит по-немецки, но и канцлер Германии так же свободно владеет русским языком, “прекрасным языком, немного похожим на музыку, немного меланхоличным”, как сказала она однажды. Будучи школьницей, она настолько хорошо владела русским языком, что в награду за победу в олимпиаде по русскому языку получила поездку в Советский Союз. В ее родном городе Темплин был расположен русский военный лагерь; Меркель общалась с солдатами Красной армии уже в детстве и воспринимала молодых солдат не только как превосходящих по силе оккупантов”.

“И на ее личную жизнь повлияла Россия: во время молодежного обмена со студентами-физиками в Москве и Ленинграде в 1974 году она познакомилась со своим первым мужем Ульрихом Меркелем. В 30 лет она путешествовала автостопом по Кавказу с друзьями, ночевала в Тбилиси в привокзальном приюте с бездомными, видела, что там существуют совсем другие разновидности социализма, чем прусский у нее дома. Меркель знакома с русской литературой Толстого и Достоевского, а некоторое время на ее столе стояла Екатерина Великая, русская царица родом из Германии. Еще ни один канцлер ФРГ не был так близок к России”, – указывает автор статьи.

“У Меркель и Путина есть еще кое-что общее: опыт ГДР. Иногда они обмениваются воспоминаниями о нем. (…) Однако конец ГДР показал, насколько по-разному они оценивали мир. Когда демонстранты угрожали взять штурмом резиденцию КГБ в Дрездене, Путин поспешно сжигал документы, их было так много, что “даже печь взорвалась”. Он ждал указаний из Москвы, которые так и не поступили. Для него рухнул целый мир. “У меня было ощущение, что моей страны больше не существует”, – рассказывал он. Для Меркель, наоборот, с окончанием существования ее государства открылся новый мир. Научная сотрудница Центрального института физической химии Академии наук ГДР стала участницей “Демократического пробуждения”, позже примкнувшего к ХДС”.

“Меркель трезво смотрела на Россию. Она понимала советские методы правления, знала о манипуляциях и репрессиях КГБ и культуре недоверия, царящей в большой стране. Она могла видеть Путина насквозь, и с этим, вероятно, связано то уважение, с которым российский президент относится к ней. Кроме того, Меркель хорошо разбиралась во всех темах, чем Путин восхищался и чему подражал. (…) Меркель не допускала полуправды”.

“Однако в личностном плане они как день и ночь, как огонь и вода, – отмечает FAZ. – Путин любит изображать из себя мачо, выставлять себя спортсменом, занимается дзюдо, играет в хоккей, летает на бомбардировщиках и фотографируется с обнаженным торсом верхом на коне на дикой природе или при усыплении тигра. Он носит часы за 40 тыс. долларов и любит распространять в своей роскошной обстановке ощущение неограниченной власти”.

“Меркель рідко говорить про особисте, вона не любить інсценівок. Її розкіш складається з одного-двох келихів червоного вина і щорічного відвідування Байройта. Вона уникає занять спортом, крім піших прогулянок. Навіть в дитинстві вона була фізично неактивною, і коли вона одного разу каталася на лижах на невеликій швидкості, вона отримала перелом кісток тазу. Якщо Путін, як відомо, спеціально спізнюється, щоб його чекали інші, то Меркель – уособлення пунктуальності. вона протиставляє самовладання його пристрасті до демонстрації влади, його імпульсивної натурі, уразливості “.

“Меркель швидко увійшла в звичку відкрито висловлювати свою думку про Росію. Порушення прав людини, нападки на свободу преси, вбивства критиків режиму вона незабаром стала називати прямо. Вона запрошувала російських правозахисників, дисидентів і критично налаштованих журналістів в свою особисту квартиру, щоб вислухати їхні думки . Вона ніколи не розривала діалог з Путіним – занадто важлива ця країна, надто значимі відносини. Їй ніколи б не спало на думку відкинути Росію як “регіональну державу”, яка не має ніякого значення, як це зробив Барак Обама “.

“Меркель зрозуміла, що Путін хоче повернути свою країну в коло великих держав. Вона намагалася переконати його, що за часів глобалізації військова міць, якою володіє Росія, – це неправильний, вчорашній шлях. Але Путін не послухав тої ради. Анексія Криму в початку 2014 року і війна на сході України надовго зіпсували відносини між двома країнами. до цього моменту Меркель вважала Путіна передбачуваним, але тепер ця впевненість зникла “, – йдеться в статті.

“Той факт, що Путін військовим шляхом пересунув кордону в Європі, шокував Меркель. Під час візиту в Москву в травні 2015 року його, можливо, ненавмисно, дала несподівано відверту оцінку анексії Криму: вона назвала її не тільки незаконною з точки зору міжнародного права, але і “злочинної і суперечить міжнародному праву”. Політичним відповіддю Меркель на порушення Путіним табу, на його військову боротьбу за сфери впливу стали санкції. Вона просувала їх в ЄС з рішучістю, яка здивувала Путіна “.

“Потім Обама здебільшого залишив за нею керівництво Заходом в конфлікті на Україні. Таким чином, Меркель остаточно стала глобальним політичним противником Путіна. У той же час вона була затребувана в Вашингтоні, а також в європейських столицях, як людина, що розуміє Росію. Вони хотіли дізнатися від неї, що думає, що планує, що хоче Путін “.

“Майже не приховувана холодна війна Путіна проти Заходу в останні роки все більше затьмарювала відносини канцлера з її російським колегою”, – пише FAZ, нагадуючи про хакерську атаку на бундестаг в 2015 році, холоднокровний вбивстві в серпні 2019 року чеченця, який жив у вигнанні в Берліні , отруєнні опозиціонера Олексія Навального.

“Наскільки ясно вона бачить спроби Путіна розколоти Захід і послабити ЄС, Меркель показала в травні 2020 року, коли відповідала на запитання членів бундестагу. Вона заявила про” стратегії гібридної війни “, яка включає в себе” кібердезоріентацію “і” перекручування фактів “.

“Той факт, що канцлер захищала” Північний потік-2 “і досягла з цього питання угоди з президентом Байденом у Вашингтоні, ймовірно, пов’язаний з тим, що вона хотіла домовитися з Росією, а не зруйнувати відносини повністю”, – вважає видання.

“У п’ятницю – і, таким чином, в річницю отруєння Навального – Меркель, ймовірно, зустрілася з Путіним в Москві в останній раз в якості канцлера. Звичайно, їм обом доведеться говорити і про Афганістан, де у них є спільні інтереси. Але Меркель не має дозволить конфлікту на Україні відійти на другий план. Вона мудро поєднала цю поїздку з перебуванням в Києві “.

“Таким чином, складні і в той же час близькі стосунки підійдуть до кінця. Чи з’явиться після цього у Путіна надія на більш легкі часи? Навряд чи хтось із потенційних наступників Меркель кардинально змінить політику щодо Росії, навіть якщо анналах Бербок описує лінію фронту з Москвою більш жорстко, ніж Олаф Шольц або Армін Лашет. Проте для Путіна догляд Меркель стане проблемою “.

“Ангела Меркель протягом багатьох років була контактною особою Путіна в Європейському союзі, її телефонний номер був сполучною ланкою з Європою. Поки неясно, хто заповнить цю прогалину. Це може бути президент Франції Еммануель Макрон або людина, яка змінить Меркель на посаді канцлера. Єдине , в чому можна бути впевненим, так це в тому, що глибокого розуміння Росії, такого, як у Меркель, буде не вистачати “, – робить висновок Frankfurter Allgemeine.

За публікаціямі у ЗМІ.