Міністерство юстиції програло справу приватному нотаріусу

29 квітня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову у справі за позовом колишнього приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Миколи Стрільчука, в якому він просив скасувати наказ Міністерства юстиції України про анулювання його свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Вказаним вердиктом Касаційного адміністративного суду відомство даний процес програло остаточно й безповоротно, причому, як витікає з тексту оприлюдненого документу, через порушення процедурних вимог.

Постановленню спірного наказу передувала планова комплексна перевірка діяльності цього нотаріуса, проведена ще в 2016 році Головним територіальним управлінням юстиції в Рівненській області, яка встановила численні порушення, викладені потім у поданні до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при МЮУ. Першим пунктом йшло викрадення з офісного приміщення власної контори архіву приватного нотаріуса за весь період його діяльності, другим – здійснення нотаріальної діяльності за межами свого округу, потім ще низка фактів, серед яких найбільш кричущим здавалося посвідчення чотирьох договорів купівлі-продажу квартир за відсутності дозволу органу опіки і піклування, наявність якого обов’язкова при відчуженні житла, на які мають право претендувати неповнолітні особи, в чому вбачалося порушення Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Окремо зазначалося, що за фактом посвідчення нотаріусом М. Стрільчуком фальсифікованих довіреностей на право розпорядження транспортними засобами розслідується три кримінальних провадження за статтею 358 ККУ (підроблення документів).

Таким чином у звичайної людини могло скластися враження, що на цьому персонажеві тавра ніде ставити, але органи юстиції діяли керуючись лише статтями Закону України «Про нотаріат», на яких зупинимось трохи пізніше. Отримавши подання та з ним ознайомившись, відомча кваліфікаційна комісія 16 лютого 2017 року прийняла рішення про анулювання свідоцтва, а Мінюст своїм наказом від 3 березня того ж року, так би мовити, втілив його в життя.

Але по тому в цій історії стався дуже крутий поворот: 5 лютого 2018 р. рішенням Рівненського окружного адміністративного суду, згодом залишеним без змін постановою Житомирського адміністративного апеляційного суду, наказ було скасовано. МЮУ в касаційній скарзі нарікало на те, що при розгляді справи суди зосередили увагу виключно на процедурних моментах у діях органів міністерства, але при цьому не стали обтяжувати себе дослідженням дій самого нотаріуса. Висновки Верховного Суду показали, що так воно, в принципі, й було.

Якщо виходити з положень статті 12 Закону України «Про нотаріат», то існує одинадцять окремих підстав для позбавлення нотаріуса права займатися цим видом діяльності. Те, що було скоєне М. Стрільчуком, підпадало під дві з них: перша – знищення чи втрата архіву, друга – неодноразове або грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави чи її громадян. Є ще в законі така підстава, як винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності, але до нашого героя вона точно не стосувалася.

Так от перша підстава була відкинута суддями через неправильну стилістичну побудову подання ГТУЮ до кваліфікаційної комісії. З його аналізу витікало, що втрата архіву належить до числа грубих порушень закону, в той час як це була окрема підстава. В тексті, мовляв, слід було чітко написати, що просимо анулювати свідоцтво на підставі статті 12 частини 1 пункту 1 підпункту «и». А раз таким чином написано не було, то, виходячи з букви (не духу) закону, обвинувачення за цим підпунктом, образно кажучи, слід вважати не пред’явленим, а санкцію не накладеною.

Попри це лишався ще один підпункт, який у законі йде під літерою «е» і стосується неодноразових або грубих порушень закону, яке завдало шкоди інтересам держави чи її громадян. Однак судді Верховного Суду також не стали з’ясовувати, які там неправильні договори посвідчив нотаріус і яких там дітей він залишив без даху над головою, зробивши визначальним у прийнятті рішення питання дотримання процедури. Так, суд першої інстанції встановив, що під час формування подання про анулювання свідоцтва не було дотримано право тоді ще нотаріуса М. Стрільчука на участь у процесі його прийняття, чим фактично позбавлено його можливості надати пояснення, навести доводи, на свій захист, а відтак на об`єктивну оцінку претензій до нього членами кваліфікаційної комісії. Подання та додані до нього матеріали містили позицію лише однієї сторони, що є безперечним порушенням процедури, а порушення процедури, на думку суддів, є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Такий висновок підтримав спочатку апеляційний, а слідом за ним і Верховний Суд, який своєю постановою залишив без змін усі попередні  по даній справі вердикти.

Юрій Котнюк