НІЖ, ЯК ЗАСІБ САМОЗАХИСТУ – ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 19 СІЧНЯ 2022 СПРАВА № 404/2605/20

(скорочений виклад)

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 124 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

Відповідно до вироку 13 лютого 2020 року близько 20:30 ОСОБА_1 разом з потерпілим ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у кухонній кімнаті загального користування, розташованій на четвертому поверсі в під`їзді № 1 будинку АДРЕСА_2 , де між ними виник словесний конфлікт, що переріс у бійку, в ході якої потерпілий ОСОБА_2 завдав ОСОБА_1 удару кулаком в обличчя. Далі ОСОБА_3 завдав кілька ударів ОСОБА_1 в живіт, від чого останній зігнувся. ОСОБА_1 було завдано не менше чотирьох ударів по тулубу. В цей час ОСОБА_1 , діючи з метою самозахисту і припинення протиправного суспільно небезпечного посягання на охоронювані законом права та інтереси, а також здоров`я, перевищуючи межі необхідної оборони від дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які були не озброєними, взяв зі столу ніж та завдав удару в ліву частину живота ОСОБА_2 , спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.

Кропивницький апеляційний суд скасував вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 січня 2021 року в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 124 КК та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції, засуджений звернувся до ВСУ з касаційною скаргою, в якій висуває вимогу про скасування цього вироку та перекваліфікацію його дій на ст. 124 КК і призначення покарання в межах санкції вказаної статті або призначення нового розгляду в суді нижчої інстанції.

Мотиви ВСУ

Перевіряючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що місцевий суд зробив помилковий висновок про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК, і цей висновок суперечить фактичним обставинам кримінального провадження, не ґрунтується на тих доказах, які були досліджені під час судового розгляду.

Апеляційний суд установив фактичні обставини кримінального провадження, відмінні від тих, що встановив місцевий суд, за результатом чого дії ОСОБА_1 кваліфікував за ч. 1 ст. 121 КК, водночас надав іншу оцінку доказам у провадженні, безпосередньо дослідивши лише частину з тих доказів, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції в наведених мотивах крім іншого вказав, що потерпілий ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначали про те, що бійки на території кухні між потерпілим та обвинуваченим не було, тілесних ушкоджень обвинуваченому ніхто не заподіював, а тілесні ушкодження, встановлені експертизою щодо ОСОБА_1 , могли утворитися під час вибивання ножа з рук обвинуваченого свідком ОСОБА_3 вже після ножового порання потерпілого та після деякого часу утримання обвинуваченого на підлозі. Після заспокоєння ОСОБА_1 та до приїзду працівників поліції обвинуваченого вже ніхто не утримував і він вільно міг переміщатися по території кухні гуртожитку та залишити сліди крові, про що також зазначили і свідки, і потерпілий.

Водночас у провадженні № 51-6185км19 Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано взяли до уваги той факт, що удару ножем з боку засудженого передувала обопільна бійка, під час якої засуджений і потерпілий завдали один одному ударів кулаками та після втручання інших осіб припинили бійку. Обставини тієї справи не свідчать про те, що потерпілий мав намір застосувати більш небезпечне насильство (більшого ступеня), ніж те, що застосовувалося в попередньому епізоді бійки, і, таким чином, не доводять, що засуджений опинився в стані необхідної оборони, навіть якщо припустити, що потерпілий мав намір продовжити бійку.

Отже, належним чином не перевіривши та не спростувавши відповідно до вимог кримінального процесуального закону висновки суду першої інстанції про заподіяння засудженим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про застосування ч. 1 ст. 121 закону України про кримінальну відповідальність щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за вказаною статтею КК, розцінивши доводи обвинуваченого про спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за більш тяжке кримінальне правопорушення.

Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , порушив гарантоване право на об`єктивний, неупереджений розгляд справи в порядку, визначеному ст. 404 КПК, у зв`язку з чим вирок апеляційного суду не можна вважати таким, що відповідає положенням статей 370, 420 КПК. Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вирок Кропивницького апеляційного суду від 14 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обвинуваченого ОСОБА_1 ,звільнити з-під варти.