Пастки фінансового моніторингу

10 грудня 2020 року Національний банк України зазнав остаточної поразки у спорі з акціонерним товариством «МТБ-Банк» щодо правомірності призначеного цій фінансовій установі покарання у вигляді штрафу в сумі 4,35 мільйона гривень за його неприпустиму, на думку НБУ, легковажність під час обслуговування клієнтів, зокрема в частині дотримання вимог Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Підданий стягненню банк, вважаючи, що його покарано несправедливо й надмірно суворо, успішно оскаржив рішення Нацбанку спочатку в Одеському окружному, потім у П’ятому апеляційному адміністративних судах, й ось тепер Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за наслідками розгляду касаційної скарги НБУ залишив їхні вердикти без змін. Дана справа (№ 420/3096/19) цікава тим, що тексти останніх, на думку сторін, міс­тили комерційну таємницю, а тому на їх прохання були приховані від публіки відповідно до положень Закону «Про доступ до судових рішень». Проте рішення суду останньої інстанції в повному обсязі все ж таки було розміщене в профільному Єдиному державному реєстрі, через що платники податків можуть дізнатися про деякі пікантні моменти в стосунках фінансового регулятора з підконтрольними йому ліцензіатами.
Приводом для даного спору стали висновки перевірки, проведеної фахівцями департаменту фінансового моніторингу Нацбанку, щодо надання «МТБ-Банком» фінансових послуг семи товариствам з обмеженою відповідальністю у період з лютого 2018-го по квітень 2019-го років. Вибір, зроблений керівництвом департаменту, не був випадковим, оскільки протягом зазначеного часу правоохоронні органи здійснювали досудове розслідування низки кримінальних проваджень, фігурантами яких були ці сім ТОВ, причому за тими статтями Кримінального кодексу України, які тісно пов’язані з фінансовими махінаціями, зокрема ст. 191 (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем), ст. 205 (фіктивне підприємництво), ст. 209 (відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом), ст. 212 (ухилення від сплати податків). Як бачите, нічого дивного не було в тому, що слідчі попросили НБУ провести їх перевірку ще й по своїй лінії. ЇЇ результати показали, що протягом зазначеного вище часу ці товариства переказали зі своїх рахунків в «МТБ-Банку» на свої ж рахунки в «Банку Юнісон» 1,118 мільярда гривень у безготівковій формі з призначенням платежу «Перерахування власних грошових коштів на власний рахунок, без ПДВ», а потім зняли ці кошти вже готівкою.
У принципі, чинне законодавство не забороняє людям «ганяти» свої кошти з одного свого рахунку на інший, але в даному випадку поведінка клієнтів наводила на думку про те, що вони ганяли не свої власні гроші, а чужі й крадені, і метою цих незрозумілих рухів якраз і було відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом. Така підозра підкріплювалася тим, що окрім цих сумнівних операцій, дані товариства не подавали жодних ознак життя, оскільки перевіркою було встановлено відсутність платежів, пов’язаних із виплатою заробітної плати, сплатою податків, оплатою транспортних послуг, оренди майна тощо.
Усе це дало підстави фахівцям НБУ написати в звіті, що перевіркою встановлено ознаки здійснення ризикової діяльності в сфері фінансового моніторингу, оскільки спостерігалися, по-перше, проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають документального підтвердження очевидної економічної доцільності, по-друге, надання банком послуг у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов’язані з легалізацією кримінальних доходів, по-третє, нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Виходячи з цього 22 квітня 2019 року Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ прийняв рішення, яким за здійснення «МТБ-Банком» ризикової діяльності на нього було накладено штраф у розмірі 4,35 млн грн.
Розглядаючи дану справу, суди всіх трьох інстанцій дійшли висновку, що регулятор переплутав правопорушення, які він виявив у діях підконтрольного банку, із правопорушенням, за яке він наклав на нього стягнення. Зверніть увагу: перевіркою було встановлено «ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу», а штраф накладено за «здійснення ризикованої діяльності». Звучить, начебто, схоже, але це не одне й те ж саме. Щоб збагнути різницю, почати треба здалеку – із Закону «Про банки і банківську діяльність», статтею 48 якого банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Разом із тим зазначений закон не розшифровує, що таке ризикова діяльність і не перелічує її ознак, а відсилає до підзаконного акту, яким є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 р. № 346. А от уже в ньому якраз дуже детально розписано, що таке «ризикова діяльність», а що таке «ризикова діяльність у сфері фінансового моніторингу». Тож за обставин, коли фахівці НБУ в мотивувальній частині свого рішення написали один вид порушення, а в резолютивній зовсім інший, розбиратися з кваліфікацією дій, вчинених «МТБ-Банком», довелося суддям адміністративних судів.
Зробити це було неважко, якщо уважно вчитатися в пункт 3 згаданого Положення. Ним перелічені сім ознак здійснення банком ризикової діяльності, серед яких, зокрема, проведення операцій, що не мають очевидної економічної доцільності, операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності, а ще одноразове грубе або систематичні порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу. Саме такі дії становлять потенційну загрозу вкладникам і кредиторам банку, але те, в чому було обвинувачено «МТБ-Банк», під жодну з цих ознак не підпадало. Разом із цим у тому ж пункті того ж Положення наводиться перелік десяти ознак ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, під які якраз і підпадають ті три пункти порушень, виявлені перевіркою НБУ: тут тобі і проведення клієнтами банку сумнівних фінансових операцій, і надання банком послуг у їх проведенні, і нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Таким чином, суди встановили, що в діях «МТБ-Банку» могло мати місце порушення вимог законодавства, але не з питань банків і банківської діяльності, а з питань фінансового моніторингу, за яке накладається штраф у розмірі не більше ніж 400 тисяч гривень. Але на цьому історія не скінчилася, оскільки «могло мати місце порушення» й «мало місце порушення» – це також не одне й те ж саме. Так, головним козирем Нацбанку, який, на його думку, доводив винуватість свого ліцензіата, був той факт, що його клієнти фігурують у кримінальних провадженнях за ознаками вчинення кримінальних правопорушень. Але відповідно до статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи є обов’язковими лише вирок або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. А лише фігурування в кримінальних провадженнях осіб, які були засновниками підприємств, кот­рі, в свою чергу, були клієнтами банку, не має будь-якого правового значення для визначення в даному випадку порушень «МТБ-Банком» законодавства у сфері фінансового моніторингу. Слід зазначити, що в матеріалах, наданих Нацбанком судовим органам, був один вирок, який набрав законної сили, але він стосувався контрагента клієнта банка, а не безпосередньо клієнта банку. Що ж стосується перелічених регулятором клієнтів «МТБ-Банку, то згідно з наданими останнім витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони як юридичні особи не перебувають у статусі припинених.
Виходячи з цього, суди вирішили, що працівники оштрафованого банку виконали все, що від них вимагалося чинним законодавством у сфері проведення фінансового моніторингу, а тому рішення Нацбанку про накладення стягнення на цю фінансову установу підлягає скасуванню.