Подвиги не засекречують – засекречують злочини

Є таке загальне правило, сенс якого зводиться до того, що вже одного разу досліджені судом докази, визнані достовірними, надалі можуть піддаватися дослідженню, а прийматися одночасно і є. Нещодавно в РФ якраз і відбувся дуже цікавий суд, який ухвалив не менш цікаве рішення. Якщо коротко і без зайвих подробиць, суть справи полягає в наступному.

Один із правозахисників вирішив встановити коло осіб, причетних до незаконного засудження та розстрілу у 1937 році громадянки Тетяни Кулик. Вона була визнана японською шпигункою і страчена.

Пізніше перед розвалом совка комісія з реабілітації визнала вирок сфабрикованим, а розстріл – незаконним. Але в такому разі постає питання про те, ким були ті, хто сфабрикував цю справу? Адже ці злочинні дії спричинили тяжкі наслідки.

І коли питання постало у цій площині, то виявилося, що прізвища цих осіб засекречені та отримати дані про них – неможливо. При цьому режим таємності встановлено відповідно до чинного законодавства.

Йдеться про указ від 30.11.1995 № 1203 «Про затвердження Переліку відомостей, віднесених до державної таємниці», підписаний Єльцином і внутрішньою, теж закритою інструкцією ФСБ, яка заснована на цьому указі.

І ось тоді правозахисник подав позов до суду на президента РФ для того, щоб скасувати дію указу щодо справ про репресованих осіб, які отримали реабілітацію. До суду з боку відповідача прибули співробітники ФСБ, де заявили про те, що розкриття даних про осіб, які брали участь у репресіях, а отже, і в знищенні та ув’язненні мільйонів людей, може «завдати шкоди обороноздатності країни».

Розглянувши доводи сторін, суд першої інстанції, а потім і решта судів, аж до верховного суду, вирішив відхилити позов, оскільки вважав позицію відповідача (ФСБ) обґрунтованою, а факти, покладені в її основу – достовірними, належними та достатніми для винесення такого рішення . Таким чином, суд встановив пряму залежність обороноздатності РФ від приховування особистості тих, хто не лише стратив невинних людей, а й займався фабрикацією самих справ, тобто донощиків, слідчих та інших осіб, які оформляли справу на «вежу».

Їхній власний суд встановив, що їхня держава та їхня армія, коли вже йдеться про обороноздатність, не може існувати без стукачів, псевдо-слідчих, як би судів і звичайно ж – катів. Держава катів має армію катів і тому стоїть на їх сторожі. Насправді, Росію можна спокійно перейменовувати в «катастан» і в такому разі назва буде повністю відповідати тому, що вона позначає.

Ну і для тих, хто згадає про смертну кару в США, просто нагадаємо про те, які там скандали стоять досі про те, наскільки дієві компоненти смертельної ін’єкції. Проблема там виникла в тому, що засудженому спочатку вводяться сильні седативні препарати, а лише за цим – отруйна речовина. Суть цієї процедури в тому, щоб страта була безболісною для засудженого.

А в мережі є докладний опис того, як відбувалися страти м. Мінусинк, красноярського краю. Подробиці описувати не станемо, але просто помітимо одну деталь, для порівняння з тим, як це відбувається у США.

Там, у 37-38 роках, як і по всьому совку, стояло змагання за максимальну продуктивність страт. Якщо вірити статистиці, у якийсь момент там було поставлено рекорд розстрілу однією групою катів понад 300 людей за ніч.

Там куди не копни – кат на ката і катом поганяє. І біда буде тому, хто пустить цю банду до свого дому.

ANTI-COLORADOS

Чекісти засекретили архіви Другої світової, бо розстріляли радянських солдатів більше, ніж убили фашисти.
Подвиги не засекречують – засекречують злочини