Потрібен доброчесний реформований суд

2022 рік приніс позитивні надії щодо судовій системи. В кінці року вперше за значний період часу практично все політичне керівництво держави зібралося у Верховному Суді на Пленумі Верховного суду, присвяченого 5-й річниці від дня початку його роботи. З виступом на Пленумі президента Володимира Зеленського фактично заснований новий вимір відносин у гілках влади. Можна сказати, що має розпочатися відхід від державного популізму до прагматичних відносин між судом, суддями та всіма іншими гілками влади.

Не мирний час, так війна обумовила покращення роботи судової системи, її адаптацію до воєнного стану. Як зазначається у ЗМІ голови судів у Василькові, Борисполі, Макарові, десятках інших районних і обласних центрах та в столиці проявили винахідливість в умовах розгубленості перших днів війни. Про те казати, що судова гілка влади цілком зберігла свій потенціал та працює належним чином, зарано. Знадобився цілий рік, щоб розпочати роботу ВРП, Етичної Ради,  ВККСУ. І практично до всіх кандидатів на посади є претензії щодо доброчесності персон. Здається, що втрачено те єдине джерело, яке надає стабільної роботи судової влади, а саме, доброчесність кандидатів. Більшість із них не позбавлені  меркалнтільних інтересів. Постає питання:  чи вирішить у довгостроковому вимірі проблему якості правосуддя значне підвищення суддівської винагороди (на що сподівався законодавець під час реформи), моніторинги і звіти не надають відповіди. Така винагорода за європейськими статистичними даними складає  на початку кар’єри у 2020 р. еквівалент 30 619 євро, а в найвищій інстанції — 97 838 євро. Безумовно навантаження на кожного суддю є такж високими, особливо враховуючи незаповненість штатних місць суддів у судах. Статистика потреб у суддівських мантіях вираховується за коефіцієнтом у кожній країні окремо. У середньому 22 судді на 100 тисяч населення. При цьому, як зазначає відомий авторітет у цій сфері С. Козяков кількість судів у Європі зменшується, а розвиток спеціалізації судів триває.

Сьогодення поставило користувачів суддівських послуг у центр системи правосуддя, створивши  нові способи комунікації та надання цих послуг і, як вже зазначалося,  прискорення цифровізації правосуддя. Йдеться не лише про користувачів суддівських послуг, а також і систему управління в судах, прийняття та отримання судових рішень, легітимність судової системи. З останнього питання треба уважно передивитися на рішення влади про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва.  Це рішення є  прикладом виклику європейськім принципам незалежного функціонування гілок влади, принципу стримування і противаг, Конституції України і законів України. У цьому випадку як казав авторитетний експерт у цих питаннях Олексій Баганець: навіть благими намірами не можна виправдати це беззаконня. І з ним важко не погодитися. Органи державної влади та їх посадові особи, в тому числі і Президент України, і народні депутати України, повинні діяти на підставі, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Основним  та іншими законами нашої держави. Варто нагадати, що про протиправні витівки голови цього суду нам усім стало відомо з кримінального провадження, яке розслідувалось Генеральною прокуратурою. Юристи наслухалися і навіть надивилися аудіо-відеоматеріали, зібрані детективами НАБУ, які були оприлюднені. Йшлося про зміст перемовин Голови ОАСК з іншими особами в його службовому кабінеті, які явно компроментували його. Впевнений, що в  європейській державі в такій ситуації політичне керівництво забезпечило б проведення ефективного досудового розслідування у встановлені законом терміни, з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, особливо враховуючи, що в якості підозрюваних в цьому провадженні виступають спеціальні суб’єкти-судді, тобто, представники іншої незалежної від нього гілки влади. Про те винуватити Голову ОАСК  у блокування роботи ВРП та ВККСУ це вже занадто. Адже розвал роботи цих державних органів пов’язаний з провиною влади, яка протягом скількох років не забезпечувала обрання і функціонування ВРП та ВККСУ, фактично блокуючи справжню реформу судової системи. Лише ліквідація Верховного Суду України, конституційного органу чого варта. Про доброчесність та довіру до судової влади вже варто помовчати, адже самі гілки влади мають показати цьому приклад. І можливо війна нас всіх навчить як берегти те, що є і наблизити те, що має бути.

Віктор Ковальський