ПРО П’ЯТУ КОЛОНУ В СУДДІВСЬКИХ КОЛАХ

ПРО П’ЯТУ КОЛОНУ В СУДДІВСЬКИХ КОЛАХ

_________________________________________________

Оглядаючи історію суддівського самоврядування пригадую, що лише перші з’їзди проходили в діловій та спокійній обстановці. В останні роки такі заходів більше нагадують спроби хоча б якось повернути довіру до суду. На останньому суддівському форумі багато про це йшлося. А сам з`їзд суддів до того ж супроводжувався протестами громадських активістів, які вважають хибним його проведення до вироблення прозорих правил формування ВРП та обрання суддів КСУ.

Якщо говорити про результати роботи, то є певні показники повернення довіри до суду. Так, у минулому році судовою системою було розглянуто 3,5 мільйона справ і матеріалів. І хоча це дещо менше, ніж у 2019 році, але це, зрозуміло, досить велика цифра. Безліч фахівців та просто людей було прийнято у стінах судів і всім було надані відповіді на поставлені питання. З цієї величезної цифри лише кожне шосте рішення було оскаржене в апеляції. Як на мене, це – непогана статистика, яка свідчить про те, що переважна більшість рішень суддів сприймаються суспільством й люди довіряють судовим рішенням. Водночас багато питань залишилися відкритими. Про це також йшлося з трибуни суддівського форуму, у виступах суддівських авторитетів. Чого лише варті слова голови Верховного Суду Валентини Данішевської, яка закликала делегатів з’їзду суддів обрати гідних представників до органів судового управління та самоврядування. Водночас вона додала: «Звісно, і в судовій системі є своя «п’ята колона», але я впевнена, що ті люди, які забули про присягу, або ті, хто вважає нашу присягу тільки фарсом, рано чи пізно підуть від нас, або силами наших органів, або силами громадськості, але судова система з часом гідно виглядатиме серед інших державних органів й отримає належну повагу». Що конкретно мала на увазі очільниця ВС сьогодні навряд чи хтось вгадає. За її словами, торік у Верховний суд надійшло на розгляд 79 тисяч справ, тобто показник кількості звернень до Верховного Суду залишэться стабільно високим. При цьому дещо зменшилася кількість справ цивільної та господарської юрисдикцій. А в кримінальній юрисдикції надходження справ, навпаки, збільшилося. Надходження справ в адміністративній юрисдикції – на рівні 2019 року, однак саме тоді в КАС ВС кількість звернень різко зросла. Сьогодні, попри кадровий судовий «голод» варто говорити про якість судочинства, єдність судової практики та підвищення довіри громадян. Адже в цілому навантаження на суддів дещо зменшується, що дає можливість приділяти більше уваги якості рішень та тому, щоб люди відчували надійний судовий захист.

На нинішньому з’їзді заголовними були питання виборні – про обрання членів Вищої ради правосуддя, Ради суддів України, про обрання судді Конституційного Суду. Фактично заради цього з`їзд і збирався. Безумовно був заслуханий звіт Ради суддів, а виконувачка обова`язків голови Державної судової адміністрації Любов Гізатуліна доповіла про фінансове та матеріально-технічного забезпечення діяльності органів судової влади. Одне питання – обрання судді КСУ з’їзд не зумів вирішити. Й воно так і лишилося ще з попереднього з’їзду відкритим. Причина цієї явно негативної події – значна кількість пошкоджених бюлетенів та явний недолік голосування по кандидатах на суддю КСУ. Жодна з погоджених кандидатур не набрала необхідної кількості колосів. Помилки суддівського самоврядування за державний кошт є явно неприпустимі.

Нам же залишається можливість переконатися в професійності та доброчесності суддів, виходячи з прийнятих ними рішень по судових справах. Бо якщо відверто, то прикладів дивних судових рішень, що обумовлюють наші сумніви в професійності або доброчесності судді, є чимало. Не стану наводити конкретні приклади – рішення по резонансній справі Сергія Стерненка лише одне з таких. Ну, а враховуючи те, що в юридичних колах один про одного все знають, то де варто шукати причини «дивовижних» рішень особливих складнощів не являють. Але це вже предмет роботи для інших органів.

Наостанок хочу знову повернутися до порядку денного з`їзду, а саме обрання «достойників» до складу судових органів, зокрема ВРП. Як не крути по всіх обраних персонах лишаються питання – в кого через земельні ділянки та нерухомість, а в кого через сімейне оточення. І таких питань є багато.

Повернуся й до слів голови Верховного Суду Валентини Данішевської про «п`яту колонну» в суддівському середовищі. Вона є й працює явно не на державні українські інтереси. Тому розмови про судові реформи треба закінчувати. А певні компетентні органи мають не працювати, а пахати. Хоча всі ми бажаємо бачити суддів патріотами, людьми достойними і доброчесними. Бо скільки вже можна чекати.