admin
За головною юридичною перемогою України минулого місяця — рішенням Стокгольмського арбітражу в справі про контракт між Нафтогазом та Газпромом про постачання газу — лишилися непоміченими три інших рішення. Вони були схвалені в Страсбурзі Європейським судом з прав людини. І хоча лише в одному з них є побіжна згадка про Україну, насправді вони дуже чітко пов’язані з майбутніми вердиктами ЄСПЛ щодо окупованих росіянами українських територій.
Отже, маємо дві новини — добру та гіршу. Добра новина полягає в тому, що тепер ми маємо значно більше підстав стверджувати: найближчими роками ЄСПЛ визнає Росію винною в порушенні прав людини не лише в Криму, але й на Донбасі. Страсбурзький суд вирішив, що відсутність юридично оформленого управління Кремля в самопроголошених «республіках» не скасовує того факту, що Росія є їх реальним керівником або принаймні куратором.
А не дуже добра новина — те, що українцям не варто занадто сподіватися на фінансову компенсацію від Росії за рішенням ЄСПЛ. Росіяни обрали тактику ігнорування таких позовів, накопичуючи проблеми в своїй роботі в Раді Європи і поступово крокуючи до свого виходу або виключення з організації.
Ув’язнені з Придністров’я
Три справи, за якими Європейський суд з прав людини виніс рішення 31 травня стосуються долі трьох засуджених, котрі, як стверджується, скоїли злочини на території Придністровського регіону Молдови. Як відомо, Придністров’я ще на початку 1990-х років оголосило про свою «незалежність» від Молдови. Доля регіону до певної міри схожа на створення «Л/ДНР». Там так само йдеться про індустріальний регіон країни, що мали значну частку російськомовного населення. Йому так само допомагала російська армія; спершу неофіційно, потім — не надто приховуючи цього.
Жодна держава світу, включаючи навіть саму Росію, досі не визнала незалежність Придністров’я, але де-факто ця «незалежність» тримається виключно на російській допомозі. Для ілюстрації: Придністров’я має стабільне постачання газу з РФ, але цей газ придністровці отримують… безкоштовно! До того ж, «Газпром» вимагає, щоб за нього сплачував офіційний Кишинів.
Та повернемося до суті страсбурзьких рішень. ЄСПЛ оприлюднив вердикти за трьома скаргами: «Варданян проти Молдови та РФ»; «Апцов проти Молдови та РФ», а також «Сойма проти Молдови, РФ та України». Ці прізвища читачеві не знайомі. Йдеться не про політиків чи селебрітіз, а про звичайних громадян.
Перший опинився за ґратами через те, що працював журналістом, а в Придністров’ї це прирівняли до «шпіонажу»; другий взагалі не долучався до політики й був затриманий за звинуваченням у крадіжці; третій опинився за ґратами через звинувачення у вбивстві, а згодом помер в ув’язненні; справу виграла його матір. Україна опинилася в останній справі випадково — через те, що Сергій Сойма був громадянином нашої держави; його скарги на Україну були визнані судом неприйнятними й не вивчалися.
Ці три справи, на перший погляд, дуже різні. Але рішення та аргументи ЄСПЛ у них — ідентичні. Страсбург вважає, що Росія відповідальна за будь-які судові рішення, ухвалені маріонетковим Придністров’ям.
Разом із тим указані рішення продемонстрували: в ЄСПЛ тепер є алгоритм, як обґрунтовувати, що Росія є відповідальною за всі порушення прав людини в Придністров’ї. Для цього суд посилається на два своїх «пілотних» рішення, ухвалених у 2004 та 2012 роках («Ілашку проти Молдови та РФ» і «Катан та інші проти Молдови та РФ»), наводить коротку аргументацію про те, що без російської підтримки не існувало би самопроголошеного Придністров’я й на базі цього робить висновок, що справу можна розглядати, навіть якщо Росія проти.
Причому байдуже, про що йдеться в справі, яку вели придністровські правоохронці. Європейський суд з прав людини не став розбиратися в деталях жодного з процесів: чи то людину ув’язнили в Тирасполі з політичних мотивів, чи, можливо, вона справді скоїла там вбивство. В Страсбурзі вважають, що придністровські «суди» створені незаконно, вони не є органами правосуддя й не дотримуються мінімальних стандартів ведення процесу. А отже, сам факт того, що людину позбавили волі за рішенням такого «суду», для ЄСПЛ є достатнім доказом, що мало місце позасудове, незаконне покарання, за яке Росія має заплатити ув’язненому чималий штраф.
Так за трьома вказаними рішеннями ЄСПЛ РР має заплатити 41 тисячу євро, 43 тисячі євро та 21 тисячу євро відповідно.
Заплатити за Донбас
Станом на початок року в ЄСПЛ було понад 3 500 скарг стосовно України (велика частина з них подані одночасно проти України та проти Росії) через події, пов’язані з російсько-українським конфліктом. Жодних сумнівів, що з часом їхня кількість лише зростатиме. Йдеться й про незаконне затримання та ув’язнення людей органами самопроголошених «ДНР» та «ЛНР», і про обстріли, і про конфіскацію майна сепаратистами.
Звісно, що чимало українців цілком резонно забажають отримати від РФ компенсацію за шкоду, яку завдали її маріонетки в так званих «республіках». І нині можна бути впевненим: якщо до Страсбурга надійдуть докази того, що шкоду завдала «влада» самопроголошених «республік», суд зобов’яже Росію компенсувати ці втрати.
У ЄСПЛ діє принцип прецедентного права. В разі, коли справи стають «типовими», тобто з’являється стандартне рішення для скарг такого типу, то кожне наступне рішення з такої справи дублюватиме попереднє, за винятком сум та унікальних деталей справи. Нині йдеться саме про перехід справ у розряд «типових».
Ми недарма почали текст зі згадки про паралелі між ситуаціями, за яких були створені сепаратистські утворення – Придністров’я та «ЛДНР». Ті аргументи, якими керувався суд у рішеннях за придністровськими скаргами, в українському випадку навіть більше виражені та підтверджені міжнародними органами, а отже, Росії не уникнути рішень ЄСПЛ проти себе.
Та на цьому добрі новини закінчуються. По-перше, розгляд забере певний час. Європейський суд з прав людини нині перевантажений, тому винесення рішень швидше ніж за 6–7 років, здійснюється лише в пріоритетних справах. У випадку Придністров’я рішення за скаргою журналіста було винесене за 7 років, за двома іншими — за 10 років після подання скарги.
Але найголовніше інше. Так, виграти у Росії реально, але отримати компенсацію — ні. У придністровських скаргах РФ зайняла однозначну позицію: не брати участі в комунікації із судом (окрім першого повідомлення про те, що РФ не вважає себе причетною) й не сплачувати рахунки, виставлені зі Страсбурга.
Через це в пілотній справі «Катан та інші проти Молдови та РФ» рішення ЄСПЛ лишається невиконаним із 2012 року, повідомили «Європейську правду» в Раді Європи. З великою імовірністю Конституційний суд РФ невдовзі винесе рішення про те, щоби уряд РФ просто ігнорував його — так само, як і перші «серійні» придністровські рішення.
Жодних сумнівів, що точно така тактика ігнорування буде обрана й щодо скарг про відповідальність Росії за події на Донбасі.
Сергій Сидоренко, редактор «Європейської правди»
Джерело: Європейська правда
Коментарі
Loading…