ВЕРХОВНИЙ СУД ПРО ПОКАРАННЯ СУДДІВ ЗА ВІДСУТНІСТЬ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

ПОСТАНОВА ВСУ ВІД 30.09.2021 ПРОВАДЖЕННЯ № 11-98 сап 21

Інспектор праці Головного управління Держпраці провів інспекційне відвідування районного суду , про що склав акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю. Згідно з указаним актом у районному суді заведено «Журнал реєстрації приходу на роботу і виходу з роботи працівників суду». Облік робочого часу працівників суду здійснюється відповідно до вказаного журналу, в якому кожен працівник суду щоденно власноруч ставить час прибуття на роботу та виходу з роботи. Відповідно до даних журналу заступник керівника апарату суду складає табель обліку робочого часу.

Голова суду особисто акцентував увагу судді ОСОБА_1 на порядку ведення цього журналу. Проте суддя категорично відмовилася вказувати в журналі час прибуття на роботу та час виходу з роботи.

Як зазначив заступник керівника апарату суду, суддя ОСОБА_1 не дотримується регламенту роботи суду, а саме: «З`являється та йде з місця роботи коли їй заманеться. Працює за власним графіком, який розпочинається з 09:00-10:00 та закінчується з 12:00-15:00». Враховуючи те, що мали місце випадки відсутності судді   ОСОБА_1 на робочому місці без повідомлення причин відсутності, а також те, що за останні роки ця суддя жодного разу не була на роботі повний робочий день, головою відповідного суду прийняте рішення вказувати в табелі робочого часу фактичний час перебування судді    ОСОБА_1 в приміщенні цього суду. Після закінчення календарного місяця складається остаточний табель обліку робочого часу тільки стосовно судді  ОСОБА_1 , в якому проставляється фактично відпрацьований нею час, та для повного розрахунку надсилається в перший робочий день кожного місяця до відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку Управління Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України).

Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 03 липня 2020 року № 2033/1дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді  районного суду  ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів

При цьому ВРП дійшла висновку, що дії судді ОСОБА_1 утворюють як склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів, так і склад істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев`ятої статті 109 цього Закону. Відтак застосування до  ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади судді відповідає принципу пропорційності, викладеному у частині другій статті 109 Закону про судоустрій і статус суддів, частині п`ятій статті 50 Закону про ВРП.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

 Щодо допущення прогулу судді як підстави для дисциплінарного проступку

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством (стаття 57 КЗпП України).

Фактично за змістом пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України прогулом визначається відсутність особи на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

78. Відповідно до оскаржуваного рішення ВРП скаржницю притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 2 та 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів. Разом з цим ці нормативні положення не включають в себе безпосередньо поняття «прогулу» (відсутності на робочому місці без поважних причин упродовж всього робочого дня або значної його частини) як окремого дисциплінарного проступку. По факту істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, передбаченим частиною дев`ятою статті 109 Закону про судоустрій і статус суддів, є не прогул без поважних причин сам по собі як підстава для звільнення, передбачена, наприклад, пунктом 4 статті 40 КЗпП України, а його наслідки, які зводяться до невиконання суддею своїх обов`язків, передбачених законодавством.

79. В силу специфіки своїх обов`язків суддя здійснює власну діяльність в умовах ненормованого робочого дня і самостійно має розподіляти свою роботу протягом дня з метою належного виконання покладених на суддю законом обов`язків. На практиці судді доволі часто виконують власну роботу далеко за межами робочого часу суду як установи і навіть в неробочі дні.

82. ВРП слушно зазначило, що трудове законодавство не містить окремих положень щодо обліку робочого часу суддів. Перебування судді протягом якогось визначеного періоду часу у конкретно визначеному приміщенні не може бути ані суттю його роботи, ані частиною суті його роботи.

83.        Графіки робочих процесів судді, визначення робочого місця, закріпленого за суддею, не є змістом його роботи, а є лише елементами організації його роботи, які враховуючи вимоги статті 142 КЗпП України, мають реалізовуватись в межах суддівського самоврядування, зокрема шляхом узгодження суддями на їх зборах в межах конкретного суду.

Голова суду не має права одноосібно заміняти орган суддівського самоврядування. Голова суду не є керівником судді, відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону про судоустрій і статус суддів він забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду.

Інспектор праці Головного управління Держпраці не наділений Законом про ВРП повноваженнями щодо встановлення підстав дисциплінарної відповідальності судді або належної реалізації суддівського самоврядування. Отже ВРП досліджуючи питання дисциплінарної відповідальності судді може використовувати матеріали перевірок інспектора праці але має самостійно перевіряти факти, які випливають з такої перевірки та на підставі яких вона робить висновки про дисциплінарну відповідальність судді. В іншому випадку будуть виникати сумніви щодо вмотивованості відповідних висновків.

88.        Водночас до посадових обов`язків керівника апарату суду, його заступника чи іншого працівника апарату суду також не віднесено здійснення контролю за організацією суддею власного робочого часу.

89.        В матеріалах дисциплінарної справи відсутні затверджені зборами суддів відповідного суду правила внутрішнього трудового розпорядку суддів або регламент їх роботи, чи інший аналогічний за своєю суттю документ та підтвердження ознайомлення з ним скаржниці.

90.        Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що не можна ставити у вину працівникові невиконання певних обов`язків та притягувати його за це до дисциплінарної відповідальності, якщо він про ці обов`язки не був проінформований належним чином (дивитись, наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, провадження № 14-157 цс 19).

91.        Разом з тим, фактичне перебування судді на певному робочому місці та протягом певного проміжку часу, узгодженого в межах реалізації суддівського самоврядування, не може саме по собі свідчити про виконання чи невиконання суддею покладених на нього обов`язків. Мають досліджуватись результати його роботи та їх відповідність вимогам закону.

На підставі здійсненої вище оцінки висновків ВРП та аргументів сторін Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20.