ВЕРХОВНИЙ СУД ЗАЦІКАВИВСЯ ГОНОРАРАМИ АДВОКАТІВ: ЗВІДКИ ЩО БЕРЕТЬСЯ …

Оплата праці адвоката є результатом відповідних домовленостей між адвокатом та його клієнтом і визначається договором про надання правової допомоги. Регульовані або фіксовані ціни на такі послуги встановлюються Кабінетом Міністрів України лише для тих адвокатів, які працюють на підставі Закону України «Про безоплатну правову допомогу» і отримають оплату за рахунок держбюджету. Усі інші самостійно визначають свій гонорар відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Якихось обмежень розміру оплати тут немає, вказано, зокрема, що «гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час». Але якщо сторона судового спору, яка витратилась на адвоката, хоче отримати відшкодування за рахунок свого процесуального супротивника, то ступінь «розумності» цих витрат буде визначати вже суд.

Постанова ВСУ від 21 січня 2021 року, справа N 747/839/18

провадження N 61-17439св19

Постанова ВСУ від 30 вересня 2020 року, справа №201/14495/16-ц

постанові ВСУ від 11.06.2018 у справі № № 923/567/17.

КОМЕНТАР і РЕКОМЕНДАЦІЇ

До головних причин зменшення судом заявлених витрат на професійну правову допомогу можна віднести:

1) Відсутність прийнятного для суду визначення і обґрунтування обсягу роботи адвоката саме у касаційній інстанції, з урахуванням того, що цей же адвокат вже брав участь у суді першої інстанції.

Специфіка і межі розгляду справи касаційним судом визначені у ст.300 ГПК. Так, цей суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції також не допускається.

ВСУ звернув увагу на незмінність правової позиції та аргументів обох сторін у наведеній справі протягом її розгляду усіма інстанціями. Через це, на думку ВСУ, відзив відповідача на касаційну скаргу був аргументований тими самими доводами, що і відзив на позовну заяву. А це відповідно значно скорочувало час, необхідний для підготовки адвоката до касаційної інстанції.

Судячи з усього, у подібних ситуаціях до відзиву на касаційну скаргу варто вносити якісь нові елементи, наприклад, включити посилання на судову практику того ж ВСУ (п.4 ст.236 ГПК), Європейського Суду з прав людини (п.4 ст.11 ГПК) тощо. Така робота потребує додаткових витрат часу і відповідної оплати.

Аналіз адвокатом законодавства під час підготовки до судового процесу – дійсно важлива і необхідна складова професійної правової допомоги. Якщо йдеться про окрему оплату цієї роботи, то, виходячи з позиції ВСУ, її слід у звіті деталізувати. Наприклад, дати перелік назв науково-практичних монографій, коментарів, публікацій, які вивчались. Можливості сучасного інтернету значно полегшують пошук необхідних матеріалів.

2) Відсутність документального підтвердження витрат адвоката під час відрядження (добові). У реальному житті зазвичай йдеться про касові чеки із закладів громадського харчування, витрати на проживання тощо.