Як суд справу про Bitcoin судив

Прийдешні події вже відкидають перед собою тіні.

А. Кемпбелл

Сучасний технологічний прогрес у сфері розрахунків нарешті дійшов до України. Однак за блискавичною швидкістю розвитку відносин між контрагентами не встигає наше законодавство.

Хоча важко сказати, що українське законодавство аж таке вже стале, але на жаль, це не стосується сфери фінтеху (новітніх фінансових технологій) та врегулювання й законодавчого закріплення відносин у сфері розрахунків за допомогою криптовалюти.

Станом на сьогодні Bitcoin є одним із найзручніших та найбезпечніших способів розрахунку в світі, а його курс у порівнянні до долара США просто вражає:1 BТС – 1049.93 USD (дані приблизні).

Що ж таке Bitcoin, і який його статус в Україні? Отже, Bitcoin — це електронна валюта (криптовалюта), гроші, розміщені в мережі інтернет. Аби заробити бодай декілька Bitcoin центів потрібно постаратися. Адже процес отримання таких грошей нелегкий. Для того, аби отримати Bitcoin, потрібно комп’ютеру, або цілій групі комп’ютерів, об’єднаних в одну мережу, виконувати певні складні математичні операції за допомогою спеціального програмного забезпечення.

В багатьох розвинених країнах світу ця криптовалюта зайняла своє місце поруч із традиційними способами оплати: банківськими картками, Paypal, WesternUnion, MasterCard тощо.

Формально Bitcoin ніким не контролюється, лише учасниками мережі, які проводять транзакції всередині неї. Цікавою умовою є те, що операції повністю анонімні, тобто не потрібен ні паспорт, ні ідентифікаційний код, ні кредитна історія, ні довідка про доходи або будь-які інші особисті дані.

На загальнодержавному рівні в Україні про Bitcoin було згадано вперше Національним банком України (надалі — НБУ/Регулятор) ще 10 листопада 2014 року. Регулятор, незнаючи як відреагувати на нову валюту, а відповідно, і новий спосіб розрахунку, та аби убезпечити себе від можливих ризиків з її використання, назвав Bitcoin сурогатом. А точніше це звучало так: «Національний банк України розглядає «віртуальну валюту/криптовалюту» Bitcoin як грошовий сурогат, який не має забезпечення реальною вартістю й не може використовуватися фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це протирічить нормам українського законодавства.

Крім того, під час використання «віртуальної валюти/криптовалюти» Bitcoin є фактором підвищеного ризику, пов’язаного з цією послугою, операцією або каналом постачання, зокрема анонімність операції (які можуть включати готівку), децентралізованість операції».

Через місяць (Лист НБУ від 08.12.2014 р.), Нацбанк вдруге згадав про Bitcoin уже з наступним формулюванням: «Вважаємо, що діяльність з купівлі-продажу Bitcoin за долари США або іншу іноземну валюту має ознаки функціонування так званих «фінансових пірамід» та може свідчити про потенційну залученість у здійсненні сумнівних операцій відповідно до законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму».

Тобто Нацбанк офіційно заявляє, що всі ризики з використання в розрахунках «віртуальної валюти/криптовалюти» Bitсoin несе учасник розрахунків за ними, оскільки відсутні будь-які законодавчі акти та норми, якими можна було б урегулювати такі відносини.

Як виявилось на практиці, така скептична позиція НБУ була прийняття нашими суддями до уваги та застосована при вирішенні судових спорів, в яких фігурує Bitcoin. Яскравим та поки єдиним прикладом є рішення Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/599/16-ц від 24.03.2016 р. Як вбачається з історії даного спору, сторони (А — позивач і Б — відповідач) уклали договір обміну товару на роботи, згідно з яким стороною А взято зобов’язання на власний ризик виконати роботи з розробки та створення програмного забезпечення відповідно до технічного завдання з передачею їх результатів стороні Б, а остання взяла на себе зобов’язання передати визначену договором кількість цифрової продукції Bitcoin, об’єктивно вираженої за допомогою комп’ютерного програмування у формі цифрових записів (товар) на загальну суму 10 000 гривень в обмін на виконані роботи.

Сторона А виконала умови договору – розробила та створила програмне забезпечення відповідно до технічного завдання та за актом прийомупередачі виконаних робіт передала його стороні Б, проте останньою зобов’язання щодо передачі товару в обмін на виконані роботи не виконано.

У своєму договорі сторони визначили, що таке «товар»: «Відповідно до п. 1.4 договору товар — визначена договором кількість цифрової продукції Bitcoin, що є предметом господарського обігу, виробленої в процесі майнінгу та об’єктивно вираженої за допомогою комп’ютерного програмування в формі цифрових записів, облік якої ведеться колективно в публічній базі Blockchain невизначеною кількістю учасників по чітко завданому алгоритму».

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачає покладення зобов’язання на відповідача передати йому у власність товар у вигляді цифрової продукції Bitcoin загальною сумою 10 000 гривень, тобто віртуальні речі, які не мають ознак матеріального світу.

У зв’язку з тим, що діяльність із приводу використання Bitcoin при оплаті послуг в Україні є інноваційною, то відповідне законодавче врегулювання та чітке визначення статусу криптовалюти, як такої, повністю відсутнє.

Суддя, дослідивши матеріали справи та, головним чином, посилаючись на листироз’яснення НБУ, при вирішенні даного спору погодився з тим, що Bitcoin є річчю з невизначеним на законодавчому рівні статусом та дійшов до власного висновку, зазначивши наступне: «Як вбачається з умов договору сторони погодили його виконання на безгрошовій основі (п. 2.3 договору), тобто предметом якого є лише роботи, товар (майно/річ).

При цьому сторони, визначивши предмет договору, який має ознаки віртуального — цифрова продукція Bitcoin, погодили, що він не є предметом матеріального світу, який не має індивідуальних ознак, а тому, оскільки такий предмет договору не можна ідентифікувати, визначити його ознаки матеріального світу, такий предмет не може бути об’єктом судового захисту». Тому, враховуючи загальні положення про способи захисту порушеного права, суд дійшов висновку, що судове рішення не зможе зобов’язати відповідача передати позивачу речі, які не мають ознак матеріального світу.

Розглянувши справу по суті, повністю та всебічно дослідивши матеріали справи, Дарницький районний суд м. Києва констатував, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права і на цій підставі відмовив у задоволенні позовних вимог.

У продовження даного спору (по справі № 753/599/16-ц) позивачем була подана апеляційна скарга. Однак Апеляційний суд міста Києва у своїй ухвалі від 12.11.2016 р. залишив рішення суду першої інстанції без змін, вказавши аналогічні підстави для відмови: «Виходячи зі змісту листа Національного банку України та умов договору, можна дійти висновку, що Bitcoin не є річчю та не має ознак матеріального світу. Також Bitcoin не є продукцією, а порядок обігу віртуальної валюти/криптовалюти Bitcoin нормативно не врегульовано».

Якщо проаналізувати Цивільний кодекс України (надалі — ЦК України), то відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати права та обов’язки. Згідно ст. 192 Цивільного кодексу законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території країни, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Навіть, якщо шукати в законодавстві й надалі, нам аж ніяк не вдасться знайти положення чи норму, яка б визначила, або хоча б надавала, бодай якийсь правовий статус новій валюті Bitcoin.

У зв’язку з такою ситуацією, Верховна Рада та НБУ спільно могли б виступити регулятором відносин із приводу питань використання Bitcoin на території України аби убезпечити осіб, які на власний розсуд та ризик визначили спосіб розрахунку за допомогою Bitcoin, від можливих випадків шахрайства або невиконання умов подібних договорів.

Замість висновків. На сьогодні наша країна займає одне із лідируючих місць за якісними і кількісними показниками криптовалютної спільноти. У ЗМІ публікуються повідомлення, що готуються перші спроби легалізувати криптовалюту Bitcoin в Україні, зокрема, планується підготовка відповідного законопроекту.

Моя особиста думка з цього приводу така, чим швидше, тим краще, адже давно пора відходити від застарілих методів розрахунків, варто рухатися вперед, розвивати технології, а разом із цим суспільство та законодавство.

Випадок, описаний у даній статті, наразі перший в Україні. Тому поки судові спори з приводу неоплати послуг «сучасними грошима» ще рідкість, можливо нашим законотворцям або й самому НБУ, який має право законодавчої ініціативи, все ж таки варто замислитися та легалізувати Bitcoin?

Адже майбутнє вже так близько, а відносини розвиваються так стрімко.