За новий Кримінальний кодекс України замовимо слово…

Будь якій  фундаментальний документ на кшталт кодексу завжди проходить горнило експертних випробувань. Наприкінці червня місяця поточного року група вчених за участі суддів, в тому числі і суддів КСУ обговорювали філософію нового Кримінального Кодексу України (далі ККУ). Загалом вийшла продуктивна і цікава розмова, яка мала б стати у нагоди для всього юридичного товариства. Всі параметри, всі плюси і мінуси проекту ККУ викладені на сайти Робочої групи (див.  https://newcriminalcode.org.ua/about-us). Тому, гадаю не варто на сьогодні зосереджуватися цими нюансами. Варто лише звернути увагу на те, скільки разів ККУ піддавався змінам. Так, упродовж 23 років чинності у нього внесено 1 469 змін і доповнень, з них: 280 змін і доповнень — до Загальної частини і 1 189 — до Особливої частини ККУ. Власне від системи чинного ККУ, колись закладеної у нього розробниками, не лишилося навіть спогадів. Адже він сам має всього біля п’ятисот статей, вміщує біля восьмисот складів кримінальних правопорушень. При чому до деяких статей зміни вносилися кілька разів. На думку академіка НАПРНУ Олександра Костенка за своєю “філософською основою” Кримінальний кодекс України має бути таким, щоб не стати інструментом маніпулювання з боку влади, щоб не бути інструментом вирішення політичних проблем. Інакше у влади буде спокуса і можливість усі політичні питання вирішувати з допомогою внесення змін до Кримінального кодексу.                                                                                     Тому між стабільністю й динамізмом у чинному ККУ є явний ухил на користь стрімкого динамізму. Усе це призводить до порушення системних зв’язків, виникнення колізій між окремими його нормами, створює певні прогалини, навіть включення відверто помилкових законодавчих положень. Слід зазначити, що і зараз деякі гарячи голови домовилися до того, що чинний КК України концептуально не відповідає Конституції України, оскільки побудований на концепції встановлення заборон для потенційних суб’єктів злочинів під загрозою застосування до них засобів кримінальної відповідальності! Щоб уникнути плутанини, а як має працювати охоронна функція кримінального права, як і інших галузей права – шляхом формування певних правових обмежень щодо потенційних правопорушників, треба ще раз задуматися на предметом правового регулювання. Робоча група визначила  предметом регулювання нового КК України суспільні відносини, у яких притаманними йому правовими засобами, регламентують взаємини, які виникають між державою та особами, які вчиняють кримінальні правопорушення або інші протиправні діяння, що передбачені КК України.  Новий КК України має на меті врахувати сучасні тренди в суспільному житті, зокрема нові реалії в стані злочинності, пріоритети європейської кримінально-правової політики, вимоги цифровізації, юридичної визначеності тощо.                                                                                                            Ідеалізуючи проект ККУ, члени Робочої групи не шкодують  різними порівняннями та визначеннями. Хоча і чинний ККУ і новий проект мають своїм предметом суспільно-правові відносини (об’єкти кримінально-правової охорони), які мають бути надійно захищені. Рівень і надійність цього захисту має стати в центрі уваги юридичного товариства. І тут мова має йти не про філософію ККУ, а про його праксеологію, тобто про те, що з документом відбудеться після його прийняття. Автор добре пам’ятає з яким ентузіазмом члени Робочої групи чинного ККУ виказували про його позитив у порівнянні зі старим радянського ККУ. І вираз одного з ідеологів цієї групи (на жаль покинувшего наш буремний світ) – «новий український Кримінальний кодекс незалежної України має бути надійним як автомат Калашникова» врізався у пам’ять мабуть цілого покоління українських юристів. На сьогодні це порівняння сприймається дещо образливо, але на той момент, у 1995 році, весь зал зустрінув ці слова оваціями… Історію важко обманути, тим більше, коли над нею особливо і не замислюються, чи не вчать її уроків.  Так серед уроків з розробки нового ККУ потрібно відзначити низку позитивних нюансів, а саме його чіткішу термінологічну визначеність, формування принципів (хоча головним принципом лишається принцип – економії карної репресії), виважена  структура та уніфікація термінологічного апарату тощо. Проте і викликів цей документ несе чимало. Варто вказати на важкість у сприйнятті викладу законодавчого матеріалу в новій формі;  труднощі у викладенні санкцій і складанні формули кваліфікації тощо. Але головна вийклик – це  відсутність механізму захисту ККУ від свавільних рішень законодавця. Всі негативні явища в чинному ККУ як раз і є проявом таких рішень. Йдеться, зокрема про  декриміналізацію контрабанди й перевищення влади, про «закон Савченко», про руйнування КСУ антикорупційної системи  тощо). Так, у новому КК України мають бути передбачені  правові механізми, які б унеможливлювали створення правової невизначеності, внесення спекулятивних змін у правовий контент ухваленого Кримінального кодексу України.

Віктор Ковальський