in ,

Забудьмо про успіх й ейфорію

Двадцять третій рік українські юристи відзначатимуть День юриста. Нагадаю, він святкується відповідно до Указу  Президента «Про запровадження в Україні «Відкриття Року Права» від 17 жовтня 1994 року з відповідною зміною.

Запровадження щорічного відзначення Дня юриста стало доброю прикметою відновлення історичного зв’язку між поколіннями, носіями тисячолітньої української  культурно-правової спадщини, що сприяє формуванню високої правосвідомості громадян, утвердженню принципу верховенства права. Таким днем обрано 8 жовтня. Відтак починаючи з 1994 року святкування це відбувається за участі  громадських юридичних організацій, які влаштовують урочисті заходи з цієї нагоди. За приклад тут були Союз юристів України та Асоціація правників України, що вміло організовували такі свята з масовим представництвом правників, зокрема молодих. Адже на таких заходах відбувається те, чого так не вистачає в повсякденному житті, а саме — позапрофесійного спілкування. При цьому урочиста церемонія супроводжувалася нагородженням почесними відзнаками, які вручалися один раз на рік визначним правникам за вагомий внесок у розвиток юридичної професії в Україні. А для молодих юристів це була нагода  засвідчити свою належність до провідних діячів юридичного товариства країни, поспілкуватися з гостями, серед яких і відомі українські політики та видатні особистості нашого часу.

Для будь-якого суспільства професія юриста дуже важлива, а для українського — тим паче, адже саме на правниче товариство  покладаються надії з удосконалення вітчизняного законодавства, посилення правових гарантій захисту різних верств населення й підвищення правосвідомості та правової культури українців. Цивілізоване суспільство прагне регулювати всі свої внутрішні і зовнішні взаємини, керуючись загальноприйнятими правилами, порядками та нормами, тобто законами, яких стає дедалі більше. Й розібратися в цьому всьому «порядку» простій, не пов’язаній з юриспруденцією людині стає дедалі важче. На допомогу мають прийти  кваліфіковані юристи.

Будемо відверті в тому, що сучасна Україна абсолютно молода в правовому сенсі. Однак неухильно дотримуючись основних принципів побудови цивілізованого суспільства й підхопивши естафету творення сучасного правового поля, наша держава продовжує формувати новий правовий простір. Він має базуватися на максимальному дотриманні прав і свобод людини. Це важке завдання для молодої держави, але від його вирішення залежить життєздатність будь-якого цивілізованої суспільства. Тут наші юристи в постійному боргу перед суспільством. Адже вони  покликані для вирішення цього завдання суспільством, яке щоденно стикається з найрізноманітнішими проблемами. В першу чергу вони мають забезпечити правові гарантії на практиці, що вимагає багато зусиль й ерудиції, якісної професійної кваліфікації та великого досвіду юридичної роботи.

Водночас ми маємо багато фактів наявності професійної непридатності. І про це також треба говорити в День юриста. Адже всі юридичні професії — від адвоката і до юрисконсульта, слідчого, прокурора, нотаріуса, юриста-вченого чи викладача — мають захищати свого клієнта, стояти на сторожі інтересів закону. Тому відзначаючи в черговий раз День юриста, ми не повинні створювати штучну ейфорію, самозахоплюватися від «запаморочливих успіхів», яких, на жаль, не так багато, а говорити й про наявні проблеми, кількість і масштаб яких подекуди затьмарюють все світле, що тільки є в нашій роботі. Ми маємо бачити ці проблеми, адже пожинати плоди своєї безпечності доведеться всім, незалежно від колишніх заслуг, нагород і досягнень.

І тим не менше, з Днем юриста всіх вас дорогі колеги, друзі, спілчани. Якщо не ми, то хто ще зможе здолати ці проблеми й вибороти краще майбутнє для наших співвітчизників.

Віктор Ковальський, голова Київської міської організації Союзу юристів України, доктор юридичних наук, шеф-редактор газети «Юридичний вісник України»

Джерело: ЮВУ

Рейтинг публікації

Written by admin

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Loading…

0

Законодавчий спам

Олександр Лавринович: «Я відмовився свідчити на замовлення»