Злочин без покарання: банкіри-шахраї досі не відповіли за банкопад

Із ринку виводяться понад 90 банків, однак до суду передана мізерна кількість справ проти топ-менеджерів та власників цих установ. Причини — саботаж силовиків та відсутність політичної волі.

Попри бурхливу діяльність НБУ і Фонду гарантування вкладів фізосіб із виведення з ринку фінустанов та попри закон про відповідальність акціонерів за доведення банку до банкрутства, терміну у в’язниці поки не отримав жоден власник. Ба більше — значну частину справ, порушених за матеріалами перевірок НБУ та ФГВФО, правоохоронці просто закрили. У фонді прямо вказують на саботаж силовиків, проте не все так однозначно.

На початку вересня я як голова парламентського комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності направив до НБУ та ФГВФО запити з проханням надати інформацію про стан справ з кримінальною складовою «банкопаду». Ми хотіли з’ясувати, скільки матеріалів отримали правоохоронці, коли в банках-банкрутах були виявлені схеми з виведення коштів, скільки кримінальних справ порушено, скільки доведено до суду, скільки акціонерів і топ-менеджерів відповіли за те, що ледь не кожен другий українець став жертвою банківської кризи. Відповіді надійшли і з НБУ, і з фонду. Результати за три роки невтішні.

Нацбанк

Хоча з ринку виводяться понад 90 банків, за даними НБУ, до правоохоронних органів було подано всього 19 листів щодо ознак організованої злочинності в діяльності їхніх власників, за наслідками яких порушено кримінальні справи. Крім того, силовим структурам було передано близько 290 відомостей про ознаки відмивання коштів та фінансування тероризму. Це всі випадки, а не лише ті, що стосувалися проблемних і згодом виведених з ринку банків.

За цей рік НБУ понад сто разів надавав доступ до інформації, пов’язаної з діяльністю банків-банкрутів, Нацполіції, СБУ, Генпрокуратури, НАБУ, ДФС. Інформацію про хід проваджень Нацбанк не розголошує, посилаючись на те, що її розпорядниками є силові органи.

НБУ також не надає інформацію про можливі провадження, відкриті внаслідок проведення заходів банківського нагляду, тобто прямих обов’язків регулятора. Щоразу, коли з чергового банку зникали мільярди, в НБУ розповідали приблизно однакові історії. Мовляв, ми пішли додому, прийшли наступного дня, а з банку вже все вивели. Або так: «Щоб побачити реальну картину, потрібен глибокий аудит».

Утім, ще навесні 2016 року на засіданні нашого комітету представники Національної поліції відверто говорили, що НБУ має всі можливості для стеження за операціями з виведення коштів. Він може скасовувати їх, а також бачити інші зловживання ще під час роботи банку на ринку, а не тільки після втечі власників. Чому він цього не робить, питання риторичне. Навіщо тоді інститут кураторів?

Ми в комітеті добре бачили, як підозріло швидко, іноді без реальних підстав, закривали одні банки, які можна було врятувати, і роками тягнули з іншими, які вже не виконували свої зобов’язання. Ніхто з працівників НБУ за це не покараний.

Саме про відповідальність за якість виконання функцій йдеться в запропонованих нами законопроектах про Нацбанк та про систему гарантування вкладів.

Ми в комітеті готуємо й направлятимемо відповідні листи в правоохоронні органи щодо цих проваджень, аби дізнатися, на якій стадії перебуває кожне з них. Це важливо, оскільки, як виглядає за три роки, розмов про переслідування банкірів-шахраїв в рази більше ніж реальних результатів.

Фонд гарантування

Інформація Фонду гарантування вкладів більш детальна. За три роки до правоохоронних органів скеровано 4 529 звернень про вчинення кримінальних правопорушень у ліквідованих банках, порушено 2 136 кримінальних проваджень, з яких 265 закрито, і всього за 33-ма скеровано обвинувальні акти до суду.

Із загальної кількості звернень 479 або 22% стосуються пов’язаних із банками осіб, з них до суду скеровано лише дев’ять актів, порушено 378 проваджень, 18 закрито. Про підозру у вчиненні правопорушення повідомлено 48 особам.

Цей перелік виглядає так: банк «Михайлівський» — три особи, банк «Стандарт» — одна, «Київська Русь» — одна, «Порто-франко» — одна, Інтеграл-банк — три, «Національний кредит» — три, «БГ банк» — дві, «Імекс банк» — одна, «Дельта банк»— три, «Фінанси та кредит» — п’ять, Південкомбанк та «Терра банк» — по сім. «Банк «Контракт» — дві, Брокбізнесбанк — сім, «Радикал банк» — одна, «Старокиївський банк» — дві, «Надра банк» — три, «Юніон стандарт банк» — три.

Утім цієї інформації недостатньо, аби зрозуміти, які строки можуть отримати ці банкіри. Ми будемо просити фонд і правоохоронні органи деталізувати стадії, на яких перебувають провадження щодо акціонерів банків, причини, за якими вони закриваються, а також причини, через які так мало проваджень потрапляє до суду.

Непокоять і труднощі, які виникають у ФГВФО при взаємодії з правоохоронцями. Так, у відповіді фонду на мій запит йдеться, що «методи та форми проведення досудового розслідування викликають занепокоєння і сумніви у всебічному, повному та неупередженому дослідженні обставин кримінальних проваджень».

«Мають місце факти неефективності проведення досудового розслідування, передчасного закриття кримінальних проваджень, процесуальна тяганина, яка полягає, в тому числі, у невжитті своєчасних заходів щодо допиту свідків, призначенні та проведенні експертиз, збору доказів», — говориться у відповіді.

Перекладу доступною мовою. Йдеться про саботаж силовиками своїх обов’язків — захисту держави та її громадян. Кошти, які фонд намагається повернути через кримінальні провадження, — це гроші, які йому позичив кожен платник податків. Не кажучи вже про те, що покарання винних і відшкодування збитків та повернення виведених з банків коштів могло б суттєво поліпшити ситуацію з постраждалими вкладниками — і громадянами, і бізнесом.

Я вдячний Фонду гарантування за докладну відповідь, проте ми будемо просити надати подробиці і факти неефективних розслідувань та інших прикладів халатного або навмисне недбалого ставлення силових структур до своєї роботи. Потім будемо направляти запити до правоохоронців для належного реагування. Маємо покласти край безладу і корупції в цій сфері. Бо виглядає так, що за мільярди, втрачені через «заплющені очі» банківського нагляду і правоохоронців, ніхто не відповість. Натомість сили для тиску на чесний бізнес, який платить усі податки, фабрикацію фейкових кримінальних проваджень та проведення обшуків, які потім визнаються незаконними, знаходяться.

Саме про це ми говорили під час моєї недавньої поїздки до США із сенаторами, конгресменами, представниками МВФ та відомими журналістами: корупція, в тому числі в силових структурах, — основна перепона для інвестицій і розвитку. А повна відсутність результатів розслідувань фінансових махінацій і зловживань — яскраве свідчення некомпетентності окремих представників силових органів та загальної відсутності політичної волі до вирішення цієї проблеми.

Джерело: Економічна правда