Правові засади забезпечення миру і безпеки у сучасному світі

Правові засади забезпечення миру і безпеки у сучасному світі

Петро БІЛЕНЧУК,

професор Національного авіаційного університету

Олександр КРАВЧУК, начальник відділу Управління стратегічного аналізу і прогнозування Міністерства внутрішніх справ України

На даному етапі цивілізаційного розвитку нашої країни назвичайно актуальними є питання вдосконалення правових засад залучення безпекових органів України до координації міжнародного співробітництва та участі в спільних операціях з підтримання миру і безпеки. Відомо, що відповідно до частин другої та третьої статті 4 Закону України «Про Національну поліцію» органи правопорядку залучаються для забезпечення координації міжнародного співробітництва, а тому можуть направлятися до міжнародних організацій, а також до іноземних держав і, відповідно, залучатися до участі в міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки.

Законодавче регулювання

Разом із тим  згідно з положеннями Закону «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» до складу національного персоналу включаються працівники безпекових структур (абзац тринадцятий статті 1, стаття 6), у зв’язку з цим вони направляються в розпорядження органів, які визначаються рішеннями про проведення міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки.

Слід зазначити, що таке направлення здійснюється шляхом відрядження працівників безпекових структур до міжнародних організацій, закордонних дипломатичних установ України, в розпорядження органів, уповноважених проводити міжнародну операцію з підтримання миру і безпеки, яке врегульовано частиною сьомою статті 60, статтею 121 Кодексу законів про працю України, статтею 18 Закону України «Про дипломатичну службу».

Крім того, Законом України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» однозначно передбачено, що працівники безпекових структур, які включаються до складу національного персоналу повинні мати необхідну професійну і психологічну підготовку (ч.1 ст. 5), а також попередньо пройти спеціальну підготовку у відповідних навчальних або спеціальних безпекових центрах. Сьогодні в Україні єдиний сертифікований спеціальний миротворчий безпековий центр, який уповноважений здійснювати підготовку персоналу ООН в галузі безпеки, функціонує лише  в структурі Національної академії внутрішніх справ.

Важливо акцентувати увагу ще й на тому, що в Положенні про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 р., чітко вказано, що до безпекових функцій МВС віднесено:

1) забезпечення міжнародного безпекового співробітництва (підпункт 6 пункту 4);

2) здійснення заходів щодо безпекової інформаційної взаємодії з іншими державними органами, правоохоронними органами іноземних держав та міжнародними організаціями (підпункт 18 пункту 4);

3) організація та здійснення відбору, підготовки і навчання кандидатів для направлення до складу національного контингенту та національного персоналу з числа працівників безпекових структур Національної поліції, військовослужбовців Національної гвардії та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а також забезпечення їх участі у складі національного контингенту та національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (підпункт 27 пункту 4).

Отже, для реалізації вказаних вище безпекових функцій у ряді статей Закону України «Про Національну поліцію» (п. 2 ч. 1 ст. 67, статті 71, ч. 8 ст. 82, ч. 4 ст. 94, абзац 3 ч. 3 ст. 100) передбачено спеціальний інститут відрядження працівників безпекових структур до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції.

Разом із тим визначення сутності терміну «відрядження» в чільних законах України відсутнє. Водночас у положеннях Кодексу законів про працю України, Податковому кодексі, Законі України «Про дипломатичну службу», постанові Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (в якій регулюються й питання направлення працівників дипломатичної служби України у довготермінове відрядження до закордонних дипломатичних установ України) використовується терміни «відрядження» та «службове відрядження» як ідентичні за своїм змістом.

Слід зазначити, що такий зміст відображено і в абзаці першому пункту 1 розділу I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 р. № 59, відповідно до якого службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця — за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі — підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Наявні колізії

Однак положення інституту «відрядження працівників безпекових структур поліції» суперечать зазначеним вимогам законодавства, оскільки не узгоджуються з іншим положенням Закону «Про Національну поліцію», а також створюють інші колізії у чільному законодавстві України. Так, незважаючи на те, що «відряджені працівники безпекових структур» залишаються на службі в поліції у частині першій  статті 17 згаданого Закону «Про Національну поліцію» визначено, що працівник безпекових структур поліції проходять службу лише на відповідних посадах у поліції.

Слід зазначити, що на практиці виникають колізії й стосовно соціального захисту «відряджених працівників безпекових структур поліції», зокрема з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності відрядженим персоналом (статті 97, 100 Закону України «Про Національну поліцію»), звільнення зі служби в поліції, обчислення вислуги років для призначення пенсії, а також обчислення її розміру за посадою, яку обіймав поліцейський в іншому державному органі.

Водночас за своїм змістом інститут «відрядження працівників безпекових структур поліції» тактично врегульовує питання проходження служби в іншому державному органі, установі чи організації.  Так, зокрема в Указі Президента України від 9 грудня 2015 року № 691/2015 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях» передбачено заміщення поліцейськими  посад в органах, установах, організаціях МВС України. Однак посади докторантів, ад’юнктів, слухачів, курсантів, працівників миротворчих підрозділів у вищих навчальних закладах МВС України зі специфічними умовами навчання, які здійснюють спеціальну безпекову підготовку працівників безпекових структур поліції, а також фахівців дипломатичної служби, до таких не віднесені.

Необхідність змін до закону про Нацполіцію

З огляду на викладене вище вважаємо за доцільне ініціювати внесення змін у Закон України «Про Національну поліцію» з метою удосконалення правових засад залучення працівників безпекових органів до координації міжнародного співробітництва та участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

У зв’язку з цим пропонуємо доповнити Закон України «Про Національну поліцію України» такими новаціями:

1) дати чіткі визначення  категорій посад у державних (міждержавних) органах, установах та організаціях, і тих, які віднесені до сфери управління МВС України, що укомплектовуються працівниками безпекових органів;

2) законодавчо сформулювати визначення порядку направлення працівників безпекових органів Національної поліції в державні (міждержавні) органи, установи та організації для укомплектування зазначених посад та проходження ними подальшої служби;

3) передбачити зарахування часу перебування на вказаних посадах у інших державних (міждержавних) органах, установах та організаціях до стажу служби у поліції, в тому числі часу навчання та відрядження працівників безпекових органів поліції  для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а також довготривалого відрядження до закордонних дипломатичних установах України відповідно до статті 23 Закону «Про дипломатичну службу».