Чи потрібна згода батьків при засвідченні підпису неповнолітньої особи?

Відповідно до статті 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність  людини.

Із пункту 3 частини першої статті 32 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) випливає право неповнолітніх без згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника вчиняти правочини щодо заснування юридичних осіб та здійснення прав (виконання обов’язків) засновника (учасника) юридичних осіб (а не тільки право бути їх засновником чи учасником, здійснюючи ці права через представника).

Щодо правової природи статуту, то в пункті 14 постанови пленуму Верховного Суду України (далі – ВСУ) «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 зазначається наступне: «Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб’єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, бо затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у 3/4 голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону України «Про господарські товариства»).

У зв’язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів».

Аналогічна позиція викладена в пункті 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 р. № 4: «Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦКУ. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦКУ, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦКУ.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин».

Отже, під час звернення до нотаріуса неповнолітнього для засвідчення справжності його підпису на статуті юридичної особи вимагати згоду батьків на вчинення неповнолітнім такої нотаріальної дії не потрібно з огляду на те, що статут не є правочином. При засвідченні справжності підпису неповнолітнього на статуті варто звертати увагу на обмеження та/або заборону в установчих документах юридичних осіб чи законодавчих актах неповнолітнім виступати їх учасниками чи засновниками (наприклад, стаття 12 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»: засновниками благодійних організацій можуть бути дієздатні фізичні особи).

Джерело: Нотаріальна палата України