in

Коли держава одною рукою дає, а другою забирає…

Цього року, як ніколи, спостерігається досить складна ситуація на ринку видання та розповсюдження книжкової продукції. Й хоча, останнім часом держава робить вигляд, що намагається підтримати видавництва. Мова про запровадження «єПідтримки» з можливістю використати її для придбання книжок, а тепер прийняттям 25 січня за основу Верховною Радою України проекту Закону № 6287 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку українського книговидання і книгорозповсюдження».

Однак, відповідно до вказаного законопроекту: «Держава надає підтримку суб’єктам видавничої справи, створює сприятливі умови для розвитку книговидання шляхом відшкодування фактичних витрат розповсюджувачів видавничої продукції (книжкової продукції) на оренду нерухомого майна, що використовується суб’єктом видавничої справи як спеціалізований магазин для торгівлі книгами, а також в інший спосіб, передбачений законодавством». Підтримка розповсюджувачів видавничої продукції (книжкової продукції) здійснюється Українським інститутом книги шляхом надання державної субсидії на відшкодування витрат на найм (оренду) нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень, а також їх окремих частин), що використовується як спеціалізований магазин для торгівлі книгами (далі – витрати), в порядку та на умовах, встановлених цим законопроектом.

Відповідно до нього граничний розмір відшкодування витрат на кожен квадратний метр площі об’єкту оренди на календарний місяць та загальна площа об’єкту оренди не можуть перевищувати для міста Києва – 0,3 розміру прожиткового мінімуму та 150 квадратних метрів. Зважаючи, що станом на 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатної особи становить 2 481 грн, відповідно 0,3 розміру – це 744,30 грн компенсації за один квадратний метр орендованого приміщення, але при цьому розмір державної субсидії не може перевищувати 20 відсотків від загальної вартості книговидавничої продукції, яка реалізована розповсюджувачем книг через спеціалізований магазин для торгівлі книгами, який розміщений в об’єкті оренди, упродовж кварталу, що передує місяцю, в якому подано заяву про отримання державної субсидії (без урахування реалізації такої продукції через мережу інтернет). Тобто, чим більше книгарня реалізувала книг – тим більшу суму державної субсидії отримає, а маленьким книгарням і надалі доведеться виживати та претендувати на мізер.

З іншого боку запропонований проект закону має на меті підтримку лише розповсюджувачів видавничої продукції (книжкової продукції), при цьому не згадується про видавництва – спеціалізовані підприємства, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ тієї ж видавничої продукції. На тлі відчутного зростання цін на газ та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1209 від 10 листопада 2021 року «Про деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв’язку із зміною ціни природного газу», яка зобов’язує постачальників теплової енергії робити перерахунок ціни на газ для споживачів теплової енергії,  крім населення, бюджетних установ та релігійних організацій. Коефіцієнт, передбачений вказаною постановою почали застосовувати в платіжках з листопада 2021-го. Його розмір коливається від закупівельної ціни газу теплорозповсюджувальною організацією. Так, наприклад, у Києві з 1 листопада по 1 грудня коефіцієнт складав 2,68, а з 01.12.2021 року – 2,22. Застосування такого коефіцієнту призвело до збільшення платежів за теплову енергію майже на 288 відсотків!

Таким чином, видавництвам, які на сьогодні потерпають від надмірних платежів за комунальні послуги, у згаданому законопроекті державна підтримка не передбачена, хоча саме вони вкладають свої обігові кошти у контент (виплата авторської винагороди), у роботу редакторів, верстальників та у друк книжки. Якщо ціни на них збільшити з урахуванням всіх витрат видавництва – то книги стануть недосяжно дорогими, навіть із єПідтримкою.

На мою думку, маючи на меті підтримати розповсюджувачів книжкової продукції, необхідно не забувати про те, що для того, аби продати книжку – її необхідно спочатку підготувати й надрукувати.

Інша проблема, в цьому році, який лише почався,  всі видавництва вже відчули кризову ситуацію, яка виникла на вітчизняному ринку офсетного паперу для друку книжок. Згідно з даних Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів у 2019-му Україна спожила друкарського паперу 79 тисяч тонн, 2020 року — близько 60 тис., а в 2021-му, після введення ембарго на постачання друкарського паперу з Російської Федерації, — менше 40 тис. тонн. Цього року відповідно до виділених зарубіжними постачальниками квот та завдяки власному виробництву Україна може отримати десь близько 25 тисяч тонн офсетного паперу. До того ж, постачальники не дають гарантій забезпечення навіть цих поставок, а також не вказують конкретні строки постачання та кінцеву ціну на папір на момент його постачання. У зв’язку з цим 25 січня громадська спілка «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів» звернулася з листом до Прем’єр міністра з проханням на державному рівні сприяти виходу із ймовірної «паперової кризи».

Наостанок замість висновку скажу: якщо не почати стимулювати видавництва на випуск книжок на державному рівні вже зараз, – то що  продаватимуть книгарні, якщо зникнуть видавництва?!

 

Галина Олійник,

старший юрисконсульт

Рейтинг публікації

Written by admin

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Loading…

0

ВНЕСЕНО ЗАКОНОПРОЕКТ, ЩО ДОЗВОЛИТЬ ЗАЙМАТИСЬ ПІДПРИЄМНИЦТВОМ БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ

Ринок землі активізується