in ,

Кримінологи університету Франца Йозефа у Чернівцях

Чернівецький університет був урочисто відкритий 4 жовтня 1875 року за указом імператора Австро-Угорщини Франца Йозефа від 31 березня цього ж року у складі теологічного, філософського та юридичного факультетів. За свою історію, яку можна поділити на три періоди, університет мав назви: імені Франца Йозефа (Franz Josephs) у 1875–1918 pp. — австрійський період, Universitatea Regele Carol I din Cernаuti (1919–1940 рр.) — румунський період і Чернівецький національний університет, починаючи з 1940 року, — сучасний період.

Одними з творців історії будь-якого університету як освітнього та культурного центру регіону і держави в певний період є його науковці. Саме вони стали творцями так званого «рейтингу» університету, «архітекторами» мислення студентів – майбутньої еліти. Й саме вони є джерелом тих знань, які на практиці застосовують випускники університету.

Сьогодні ми хочемо розповісти вам про кримінологів університету Франца Йозефа у Чернівцях, які працювали на його юридичному факультеті впродовж 1875–1918 років.

Вони – це Карл Гіллер (1875–1898 рр.), Ганс Гросс (1898–1902 рр.), Адольф Ленц (1902–1907 рр.), Константін Ісопеску-Грекул (1906– 1913 рр.), Георг Лелевер (1907–1909 рр.), Франц Екснер (1912–1916 рр.) – відомі всьому світу, але, на жаль, через обставини різного характеру маловідомі в Україні.

КАРЛ ГІЛЛЕР

gillerКарл Гіллер народився 3 листопада 1846 року в Вюрцбурзі (Німеччина, земля Баварія) У рідному для себя місті він отримав середню освіту в гімназії та вищу – в одному з найстаріших університетів Німеччини – Вюрцбурзькому університеті Юліуса Максиміліана (Julius-Maximilians-Universitёt Wurzburg).

У 1868–1871 роках Карл Гіллер проходив підготовчу юридичну практику в земельному суді Вюрцбурга. По закінченню практики склав практичний екзамен, після чого працював юристом та суддею. Проте будучи практиком, він ніколи не полишав своєї мрії займатися наукою. 1874 році Карл Гіллер здобув вчену ступінь доктора права (промоція) в Гайдельберзькому університеті Рупрехта-Карла, де з 1873 по 1875 роки працював на посаді приват-доцента карного та карно-процесуального права. У вересні 1875 року указом цісаря Франца Йозефа Карл Гіллер був призначений екстраординарним професором карного права і карно-процесуального права та енциклопедії і методології правознавства до новозаснованого університету в Чернівцях, в якому він пропрацював до 1898 року. На посаду ординарного професора він був призначений 8 вересня 1880 року. А 10 січня 1885 року за видатні заслуги в професорській діяльності Йому був наданий титул статського радника.

Протягом 1875–1898 років Карл Гіллер викладав такі предмети, як австрійське матеріальне карне право, австрійське карно-процесуальне право, вибрані теорії в австрійському карному праві, енциклопедія та методологія правознавства, тюрьмознавство, злочини проти законних інтересів особистості, історична основа австрійського карного права, енциклопедія право та державознавства.

У 1885–1886 роках він був ректором університету Франца Йозефа у Чернівцях. В наступні періоди обіймав посаду проректора (1886– 1887 рр.), був деканом юридичного факультету (1882–1883, 1887–1888, 1891–1892, 1895– 1896 рр.) обирався членом академічного сенату університету (1880–881, 1890–1991 рр.).

Із 1876 року Карл Гіллер стає дійсним членом державної судової екзаменаційної комісії. Він також брав активну участь у роботі нау-кового семінару факультету. Щодо викладацької діяльності Карла Гіллера, то вона завжди відзначалася керівництвом університету як відмінна. На підтвердження цього свідчить той факт, що в серпні 1882 року він був визнаний гідним представляти (в складі делегації) Чернівецький університет на святкуванні 300-річчя університету Юлія Максиміліана у Вюрцбурзі.

Карл Гіллер провадив свою наукову діяльність, будучи дописувачем різноманітних юридичних газет і журналів. Окрім того із перших років заснування Міжнародного союзу криміналістів він був членом цієї поважної організації. Як науковець Гіллер вважався представником так званої класичної школи карного права, про що свідчать чисельні праці, які грунтувалися на загальному вченні карного права.

Австрійський вчений, професор Карлгайнц Пробст вказує, що Карл Гіллер відстоював точку зору щодо науки карного права, яку слід розглядати не вузько догматично, а широко, в розумінні Франца фон Ліста. Гіллер позитивно ставився до новацій, підтримував заяву професора Ганса Гросса про необхідність викладання криміналістики в університетах, проголошену на Лінцькому конгресі Міжнародного союзу криміналістів у 1895 році. Як відзначав Карлгайнц Пробст, Гросс знайшов у Гіллері свого прихильника, що також дозволяє припускати, що Гіллер як представник дисципліни карного права на юридичному факультеті в Чернівецькому університеті «підготував грунт» для Ганса Гросса (про яскраву постать цього науковця ми детально розповідали в одному з минулорічних ЮВУ).

АДОЛЬФ ЛЕНЦ

lencВін народився 17 січня 1868 року. У 1891 році отримав ступінь доктора права (промоція) в університеті Відня. У 1894 році пройшов процедуру габілітації в цьому ж університеті. У 1900–1901 роках займав посаду декана юридичного факультету університету у Фрайбурзі (Фрайбург у Брайсгау).

Із 1902 року Адольф Ленц розпочав роботу в Чернівецькому університеті на посаді ординарного професора австрійського карного права і карного процесу. На правничому факультеті він викладав австрійське карне право, тюрмознавство, австрійське карно-процесуальне право, та історію філософії права, вів семінари з карного права, а також був членом державної судової екзаменаційної комісії. У 1903–1904 роках Адольф Ленц обіймав посаду декана юридичного факультету Чернівецького університету, був активним учасником юридико-державознавчого товариства в Чернівцях.

У 1910 році А. Ленц став професором Грацького університету. Він був одним із професорів (яких, до речі, було небагато), які запропонували в своїй доповіді до міністра освіти Автро-Угорщини кандидатуру 28-річного Йозефа Шумпетера на затвердження ії цісарем на посаду професора Грацького університету. Після смерті Ганса Гроса продовжував підтримку й збільшення криміналістичного музею в Граці. У 1922-1923 роках Адольф Ленц – ректор університету в Граці.

Будучи фахівцем у сфері ювенального карного права, кримінолог, він став олним із засновників та першим головою «Товариства кримінальної біології» (1927 р.), членами якого в різні роки були такі відомі кримінологи, як Теодор Фірнштайн, Фердінанд фон Нойрайтер, Райнер Фетшер, Ернст Зеєліг, Едмунд Мецгер, Франц Екснер, Ернст Рюдін, Франц Капп, Пауль Ріффель, Луіз Ферваек, Макс Хейгманн, Ернст Кретчмер, Вільгельм Зауер, Йоганнес Ланге, Ганс Люксенбургер, Альберт Кребс.

Водночас А. Ленц проявив себе і як дослідник особистості злочинців (убивць) за допомогою психологічних методів. Він писав: «Біологічний підхід дозволяє побачити в злочині психофізичний феномен. А це означає, що духовне життя розглядається тут не побічно, як у кримінальній психології, а в ії тісній єдності з тілесним життям… Кримінальна біологія – це логічно впорядковане (систематизоване) вчення про особистість злочинця і про його злочин як про індивідуальне переживання… Оточуюче середовище входить до поля зору кримінальної біології лише в тому ступені, в якому вона відображається в індивідуальному житті… Вищою ціллю кримінальної біології являється виявлення взаємозв’язку особистості і злочинного діяння». І Адольфа Ленца досить багата наукова спадщина, яка налічує десятки ґрунтовних праць.

ГЕОРГ ЛЕЛЕВЕР

lleverГеорг Лелевер народився 29 вересня 1872 року у Відні, Австрія. Навчався у Віденському університеті. У1895 році здобув ступінь доктора права. Потому працював військовим судовим слідчим у Семигороді, Істрії, Кракові. В 1913 році габілітувався.

У 1907–1909 роках Георг Лелевер працював на правничному факультеті Чернівецького університету на посаді приват-доцента. Протягом цих років викладав такі предмети, як вступ до військового карного права, повторювальний курс загальної частини Карного права, вибрані розділи з особливої частини Австрійського карного права. У 1913-му був призначений екстраординарним професором Віденського університету. В 1939-му емігрував до Великобританії, де помер 3 квітня 1960 року в Лондоні.

В історію кримінології він увійшов як знаний фахівець з військового карного права. Георг Лелевер, член Міжнародного союзу криміналістів, також відомий як дописувач до всесвітньо відомої праці Франца Екснера «Війна і злочинність». Як і Адольф Ленц по собі він залишив велику наукову спадщину.

КОНСТАНТІН ІСОПЕСКУ-ГРЕКУЛ

grekulКонстантін Ісопескул-Грекул належав до однієї з найстаріших і шанованих родин Буковини. Він народився 2 лютого 1871 року в Чернівцях. Син директора учительського інституту Деметра Ісопеску, він закінчив Чернівецьку гімназію, після чого вступив до Чернівецького університету на правничий факультет. Потім вчився у Віденському, Лейпцізькому та Берлінському університетах. У 1897 р. пройшов процедуру промоції, після цього присвятив себе правничій кар’єрі.

Спочатку К. Ісопескул-Грекул працював суддею у м. Сторожинець (містечко під Чернівцями), а пізніше – в самих Чернівцях, мав ранг радника крайового суду й був самим молодшим серед них. Вже в 1906 році він стає приват-доцентом австрійського карного права в Чернівецькому універистеті, а з 1909-го – ординарним професором карного права і карного процесу. Професор Константін Ісопеску-Грекул – співавтор реформи австрійського карного законодавства.

Із молодих років він зайнявся політикою і був обраний як представник Сторожинецького повіту до Буковинського ландтагу та парламенту Австро-Угорщиги (1907–1918 рр.), в якому він був головою парламентського румунського клубу і віце-президентом австрійської палати депутатів. Із 1910 року займався адвокатською практикою.

Після розпаду Австро-Угорської монархії Константін Ісо-песку-Грекул став президентом румунської ліквідаційної комісії в ранзі Надзвичайного посла і уповноваженого міністра, а також був призначений першим дипломатичним послом Румунії до Чехії та Австрії. Ця діяльність Константіна Ісопеску-Грекула тривала до 1922 року. Після повернення до Чернівців він поновив викладацьку діяльність в університеті. Обирався деканом, у 1930–1933 навчальних роках був ректором університету.

Помер професор Константін Ісопеску-Грекул 29 березня 1938 року в Чернівцях (похований там же.

ФРАНЦ ЕКСНЕР

eksnerЧотири роки свого життя Франц Екснер віддав юридичному факультету Чернівецького університету (1912–1916 рр.).

Франц Екснер народився

9 серпня 1881 року у Відні. Походив із сім’ї вчених. Його батько Адольф Екснер – австрійський юрист та професор права (Adolf Exner 1841–1894 рр.). Його дід Франц Серафін Екснер був австрійським філософом дядько Франц Серафін Екснер – всесвітньо відомим австрійським фізиком. У цьому ряду можна згадати також двоюрідного брата Карла фон Фріша – австрійського етолога, лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1973 рік (спільно з Конрадом Лоренцом Ніколасом Тінбергеном).

Вищу юридичну освіту Франц Екснер здобував у Відні та Гайдельберзі. 28 травня 1910 року у Відні захистив докторську дисертацію на тему «Сутність необережності: кримінально-правове дослідження». Того ж року розпочав свою академічну кар’єру на посаді приват-доцента Віденського університету. А 19 квітня 1912 р. Франц Екснер був призначений екстраординарним професором до університету Франца Йозефа в Чернівцях. Саме в Чернівцях він написав свою другу видатну працю – «Теорія додаткових мір покарання» (1914 р.). Франц Екснер – учений, відомий як спеціаліст у галузі кримінології. В числі його найпомітніших праць можна назвати: «Війна і злочинність» (1926 р.), «Війна і злочинність в Австрії» (1927 р.), «Кримінальна біологія» (1939, 1944, 1949 рр.).

Після роботи в університеті Франца Йозефа в Чернівцях Франц Екснер працював в університетах Праги (1916 р.), Тюбінгена (1919 р.) та Лейпцига (1921 р.), а з 1 квітня 1933 року розпочав роботу на посаді професора карного права, процесу та кримінології в університеті Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, де й помер 1 жовт-ня 1947 року.

P.S. Поданий до уваги читача матеріал містить лише невелику «краплю» інформації про кримінологів університету Франца Йозефа в Чернівцях. Однак подібна публікація на теренах України є однією з перших і покликана збагатити існуючий запас знань про кримінологію України. Сподіваємося, що так і буде.

Євген СКУЛИШ,
головний науковий співробітник НДІ інформатики і права НАПрНУ,
доктор юридичних наук, професор

Сергій НЕЖУРБІДА,
помічник ректора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича,
доктор юридичних наук, доцент

Рейтинг публікації

Written by admin

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Loading…

0

Фінансова поліція: чи є модель для України?

Україна знову серед лідерів по справах у ЄСПЛ