Нафтогаз програв «Чернівцігаз збуту» справу на 17 мільйонів гривень

14 січня 2019 року Господарський суд Чернівецької області ухвалив рішення за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до газопостачального підприємства ТОВ «Чернівцігаз збут» про стягнення 17 мільйонів гривень за несвоєчасну оплату газу, поставленого для потреб пільгових категорій споживачів. Це був перший у новому році вердикт по справі даної категорії і ухвалений він був із цілком очікуваним результатом, тобто не на користь позивача.

Спірні відносини між сторонами охоплювали період з квітня 2017 р. по березень 2018 р., протягом якого Нафтогаз передав «Чернівцігаз збуту» газ вартістю 290 млн грн, весь обсяг якого був призначений виключно для побутових споживачів. Оскільки значна частина останнього належала для пільгових категорій населення, якому державою виділялися субсидії на придбання цього виду палива, то оплата за нього здійснювалася двома способами.

Перший полягав у тому, що побутові споживачі щомісячно платили за газ газзбуту, який у даному випадку виступав у ролі роздрібного продавця, після чого газзбут цими ж розраховувався з Нафтогазом як з оптовим продавцем.

Другий же спосіб мав ту відмінність, що за певну частину спожитого пільговиками газу платила держава і  гроші при цьому щомісячно надходили до газзбуту не безпосередньо від споживачів, а з державного бюджету, а вже потім газзбут цими ж грошима розраховувався з Нафтогазом.

Причина конфлікту полягала в тому, що держава в особі Міністерства фінансів не дуже дисципліновано виділяла асигнування для фінансування субсидій, а тому газопостачальні підприємства несвоєчасно отримували кошти на компенсацію пільгових поставок і в свою чергу з певною затримкою розраховувалися з Нафтогазом.

Після того, як «Чернівцігаз збут» повністю розрахувався за весь період, що тривав з квітня 2017 р. по березень 2018 р., економісти Нафтогазу склали разом кількість днів затримок проведення щомісячних платежів і порахували, що передбачена законом неустойка у вигляді пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат складає суму 17 мільйонів гривень, після чого в серпні 2019 року звернулися до суду з позовом про її стягнення.

Проте суд прогнозовано відмовив у задоволенні позову, вказавши на те, що причиною затримки оплати коштів цим газзбутом було несвоєчасне отримання ним коштів з держбюджету, а відтак відповідач не має нести господарсько-правову відповідальність за те, що було вчинено не з його вини.

До цього слід додати, що протягом останніх років справами аналогічного змісту було сформовано доволі об’ємний обсяг судової практики. Так, протягом 2019 року лише у Верховному Суді було розглянуто 19 господарських справ за позовами Нафтогазу до газопостачальних підприємств про стягнення неустойки за затримку з оплатою «субсидіальних» коштів. Загальна сума претензій по цим справам перевищила вісімсот мільйонів гривень, проте в жодній із них остаточне рішення не було ухвалене на користь позивача.

Такий стан речей спричинив ту обставину, що тексти судових вердиктів на дану тему стали надзвичайно шаблонними – судді, заздалегідь знаючи результат спору, вже не обтяжують себе викладенням у них детальної інформації про те, яку саме суму із затримкою на який саме строк було сплачено відповідачем позивачу. Зате величезну частину цих текстів займають витяги з відповідних постанов Кабінету міністрів про порядок руху коштів, з аналізу яких, на думку суддів, випливає висновок про те, що в даному випадку конкретний газзбут ні в чому не винен.

У цій ситуації найбільше дивує позиція керівництва Нафтогазу, яке мало би усвідомити безперспективність справ даної категорії й припинити викидати кошти компанії на оплату величезних судових зборів при поданні позовних заяв. Але для її топ-менеджерів, судячи з усього, набагато важливішим є забезпечення «добрим заробком» своїх адвокатів.

Юрій Котнюк