Оборонно-промисловий комплекс: найсуворіший вирок за корупцію було ухвалено на виборчих дільницях

Тринадцятого вересня Солом’янський районний суд Києва шляхом затвердження угоди про визнання винуватості ухвалив обвинувальний вирок двом бізнесменам – Андрію Рогозі та Віталію Жукову, імена яких стали відомі широкому загалу в зв’язку з тим, що вони разом із колишнім першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони Олегом Гладковським, його сином Ігорем та низкою директорів заводів зі складу Державного концерну «Укроборонпром» займалися масштабним розкраданням бюджетних коштів. За ухилення від сплати податків і відмивання коштів ці двоє засуджені до п’яти років умовного позбавлення волі, й такий скромний фінал цієї гучної справи свідчить про те, що команда нинішнього глави держави ще чотири роки тому не мала наміру ламати військово-корупційні схеми, натомість прагнучи якомога швидше їх осідлати. Й цю тезу переконливо підтверджують події, пов’язані з відставкою міністра оборони Олексія Резнікова.

Резонансний злив компромату

У 2015–2019 роках в РНБО, в сфері управління якого перебував ДК «Укроборонпром», спостерігалося щось на кшталт двовладдя: секретарем Ради був Олександр Турчинов, делегований на цю посаду партією «Народний фронт», а його першим заступником – один із найближчих бізнес-партнерів Петра Порошенка Олег Гладковський. Такий перехресний контроль за діяльністю підприємств концерну сприяв якщо не обмеженню обсягів корупції, то, принаймні, широкому оприлюдненню її фактів у засобах масової інформації. Так, починаючи з 2017 року туди було злито чимало компрометуючих матеріалів про те, як Гладковський виділяє додаткові бюджетні кошти певним керівникам заводів лише за умови, що ті купуватимуть товари за явно завищеною ціною й лише в тих комерційних структур, на які їм укажуть. Однією з них було ТОВ «Оптимумспецдеталь», фактичними керівниками якої виступили Жуков і Рогоза, а «зв’язковою ланкою» між ними й першим заступником секретаря РНБО – його син Ігор.

Проте всі ці публікації лишалися майже непоміченими широкому загалу, аж поки в лютому – березні 2019 року в телевізійному ефірі не вийшов трисерійний фільм, підготовлений журналістами інформаційного агентства «Наші гроші» Денисом Бігусом і Лесею Івановою, в якому були не лише сухі документи, а й живе емоційне телефонне листування вищеназваних осіб, смачно здобрене експресивною лексикою. Такий матеріал не могли отримати співробітники концерну, невдоволені діями керівництва, – це було під силу тільки працівниками оперативно-розшукових органів та й то за дуже неординарних обставин. Такою обставиною було те, що один з указаних вище бізнесменів – Андрій Рогоза – в лютому 2017 року попався на шахрайстві, й ця історія варта того, аби про неї хоча би стисло розповісти.

У червні 2016 року органами військової прокуратури був затриманий колишній заступник міністра економіки часів Януковича Олександр Сухомлин, підозрюваний у багатомільярдних махінаціях із перепродажем комерційним структурам скрапленого газу, призначеного для реалізації певним категоріям населення за пільговою ціною. Голосіївський районний суд Києва обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю вийти під заставу в сумі 100 мільйонів гривень, після чого дружина ув’язненого звернулася до Рогози з проханням знайти людей, які зможуть витягти чоловіка з в’язниці. Той порадившись із двома знайомими працівниками СБУ, вирішив, що в цій ситуації він нічим не допоможе Сухомлину, але може витягти з його дружини чимало грошей. Всього зловмисники витягли з жінки суму, еквіваленту 20 мільйонам гривень, але врешті-решт і самі були затримані за шахрайство працівниками військової прокуратури, а під час обшуків останніми були вилучені мобільні телефони, при чому не тільки Рогози, а й Жукова, який за примхою долі опинився не в тому місці й не в той час.

На цьому достовірно відома частина історії закінчується й починаються здогадки та версії, найбільш ймовірну з яких ми й пропонуємо увазі читача. Як відомо, працівники військової прокуратури для виконання оперативно-технічних завдань зазвичай залучали відповідні підрозділи СБУ, але оскільки в даній ситуації зловмисниками виявилися теж чекісти, протоколювання інформації, що містилася у вилучених телефонах доручили працівникам МВС. Люди з відомства Авакова, на той час міністра внутрішніх справ, добросовісно виконали поставлене завдання, але при цьому залишили собі на пам’ять електронні копії всіх файлів – документів, фотографій, листування, які представляли собою справжній архів корупційних оборудок – готовий матеріал для кримінальної справи. Дана суміш тихо лежала два роки, аж поки їй не прийшов час вибухнути за місяць до президентських виборів.

Як закривалися справи

Щоб зрозуміти значення цього вибуху варто розрізняти, що міг знати широкий загал до того, а про що він дізнався після. Отже, до того в ЗМІ публікувалися матеріали про те, що військова прокуратура відкрила чимало кримінальних проваджень про розкрадання державних коштів військовими заводами шляхом закупівель товарів за завищеними цінами в ТОВ «Оптимумспецдеталь» – за ознаками ст. 191 КК України, але через деякий час виявлялося, що факт розкрадання не підтверджувався й ця стаття випадала, а лишалася тільки ст. 212 ККУ – ухилення від сплати податків посадовими особами зазначеного товариства. По цьому справа передавалася для подальшого розслідування за підслідністю до органів Державної фіскальної служби, слідчі якої, попри очевидну наявність складу злочину, не поспішали пред’являти підозру цим самим посадовим особам. А от із листування між Рогозою та Жуковим можна було дізнатися, за скільки тисяч доларів США їм обходилося вирішення питання про закриття справ з військовою прокуратурою та зупинення розслідування з ДФС.

Після демонстрації фільму розгорілася дискусія з приводу того, чи можна довести в суді факт закупівлі за завищеними цінами деталей до військової техніки. Справа в тому, що майже вся вона була радянською за походженням, а окремі її елементи виготовлялися лише в росії, звідки різними правдами й неправдами доставлялися в Україну. Ринкову ціну таких виробів навряд чи зможе встановити судова експертиза, адже російські прапорщики, в яких наші розвідники героїчно купують крадені ними деталі, не мають звички оприлюднювати прейскурант на свої послуги. Проте виявилося, що в телефоні Рогози можна знайти доказову базу якщо не всіх оборудок, то принаймні значної частини з них. Так бухгалтерка ТОВ «Оптимумспецдеталь» регулярно надсилала шефу розрахунки того, що й за скільки було придбано в продавців, а потім перепродано підприємствам «Укроборонпрому», і який виходив «навар». Був кумедний випадок, коли директор Державної компанії «Укрспецекспорт» Павло Букін, розлючений тим, що йому не поставили в обумовлений термін прилади для літаків, написав Рогозі купу матюків, а той, щоб його заспокоїти, прислав фотокопії документів, які свідчили про те, що товар уже закуплений у росіян і доставлений до Об’єднаних Арабських Еміратів, звідки не сьогодні-завтра вилетить у Київ. З цих документів можна дізнатися, що прилади були закуплені у виробника за 2,3 мільйона гривень, а «Укрспецекспорту» продані за 13,38 млн грн. А от дані листування свідчать про те, що з цього «навару» 30 тисяч доларів дісталося на долю Олега Гладковського, 10 тисяч – Букіна, а близько 47 тисяч – Жукова й меншого Гладковського.

Найбільш прикре враження в цій історії справляв той факт, що, як виявилося, й на сонці НАБУ теж були свої плями. Так, детективи цього відомства розслідували закупівлю деталей Харківським бронетанковим заводом, в ході якого явно навмисне провалили проведення якісної судово-технічної експертизи. Максимум, що вони тоді зробили корисного – це направили керівництву «Укроборонпрому» листа з переліком підприємств з ознаками фіктивності, з якими не варто мати справу. Було в ньому й ТОВ «Оптимумспецдеталь», але через деякий час із НАБУ за підписом заступника директора бюро Гізо Углави на ту ж адресу надійшов лист із деталізованим переліком, у якому зазначеного товариства вже не було. З листування ж Рогози із Жуковим можна дізнатися, що обидва питання – як про гальмування розслідування по Харківському БТЗ, так і про деталізацію переліку, первісний варіант якого ледь не зірвав усі проплати на адресу їхньої фірми, були також вирішені за гроші.

Засудили за несплату податків

За таких обставин цілком логічним виглядало припущення, що фільм Бігуса–Іванової було підготовлено для оприлюднення завдяки допомозі з боку МВС, очільник якого (Арсен Аваков) був делегований туди з «Народного фронту», адже в картині не було жодної критики на адресу цього відомства чи представників вказаної політичної сили. Проте першою на неї відреагувала Юлія Тимошенко, яка наступного після трансляції дня – 26 лютого 2019 року – виступила з трибуни Верховної Ради з полум’яною промовою, в якій назвала все показане державною зрадою й закликала до імпічменту Порошенка. Здавалося навіть, що репетирувати свій виступу вона почала задовго до того, як перша серія фільму вийшла на широкий екран. Реакція ж правоохоронних органів – Генпрокуратури й НАБУ – нагадувала безпорадну метушню, тож головний наслідок цього скандалу намалювався в політичній площині. Більшість виборців однаково критично ставилися до обох претендентів, які вийшли в другий тур президентських виборів, але під враженням побаченого значна їх частина зробила для себе висновок, що в цій ситуації меншим злом слід вважати Володимира Зеленського.

Проте й при новому главі держави та новому Генпрокуророві цим справам не дали очікуваного ходу. Так, були повідомлення про підозри в розтратах державних коштів обом Гладковським та низці директорів військових заводів, але до вироку їм діло так і не дійшло й у в’язниці жоден із них не сидить. Старшого ж Гладковського недавно помітили у Варшаві на виході з п’ятизіркового готелю, куди він їздив з офіційного дозволу слідчого як представник волонтерського руху для отримання й супроводження гуманітарної допомоги. Тож станом на цей час засуджені лише четверо – Андрій Рогоза, Віталій Жуков, і ще двоє осіб, імена яких нічого не скажуть широкому загалу: один із них підставний директор ТОВ «Оптимумспецдеталь», інший підставний його засновник – аналогічний як у мотивувальній, так і в резолютивній частині  вирок їм було ухвалено тим же Солом’янським районним судом Києва ще 6 жовтня 2020 року. Згідно офіційного обвинувачення, керована зловмисниками «Оптимумспецдеталь» поставила на підприємства Укроборонпрому товари на суму 165 мільйонів гривень, з яких не сплатила податок на додану вартість у сумі 25 млн грн і податок на прибуток 20 млн. Оскільки в тексті вироку зазначено, що потерпілі в даному кримінальному провадженні відсутні, можна здогадатися, що ці кошти все ж таки до бюджету надійшли.