Шахрайське «сузір’я» Цефея

Боротьба з газовим паразитами в господарських судах

Шістнадцятого листопада Вищий господарський суд України завершив на користь державного Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» справу про розірвання договору про спільну діяльність із ТОВ «Цефей», розгляд якої тривав майже два роки. Цей договір було укладено ще в серпні 2004-го, коли Укргазовидобування було дочірньою компанією НАК «Нафтогаз України», причому директором першої був Євген Бакулін, другої — Юрій Бойко, нині народні депутати України від Опозиційного блоку.

Спадщина втікача

За його умовами держкомпанія ставила на кін вісім свердловин Чутівського й Більського нафтогазоконденсатних родовищ, оцінених аж у 12 мільйонів гривень, а «Цефей» — 20 мільйонів на рахунок спільної діяльності в банку. За ці кошти мало здійснюватися видобування вуглеводнів, а прибуток ділився навпіл. На перший погляд це для держави було, начебто, й вигідно, але ті, хто давав добро на укладення такого договору, чудово розуміли, що приватна фірма, ставши оператором спільної діяльності, буде закуповувати втридорога необхідні для видобування товари й послуги, а продавати видобутий газ навпаки втридешево. Таким чином, ТОВ «Цефей» було такою собі годівничкою, яка в різний надавалася в користування особам, наближеним до «імператора».

Останнім таким користувачем був колишній народний депутат від Партії Регіонів Олександр Онищенко (справжнє прізвище Кадиров). Революція Гідності аніскілечки не вплинула на його доступ до корита, хіба що змусила змінити партійне забарвлення. Зате в 2015 році він чимсь проштрафився перед господарями життя, за що ті й віддали на розтерзання новоспеченому Національному антикорупційному бюро України, яке й перетворило «придворного олігарха» в «князя-ізгоя». За таких умов, згідно неписаних правил олігархічної держави, князівський уділ вигнанця в особі ТОВ «Цефей» мало бути передано в «годування» комусь із інших осіб, наближених до «імператора». Але далися взнаки нові віяння, і оновлене керівництво Укргазвидобування, проводячи політику звільнення державної компанії від фірм-«присосок», вирішило розірвати невигідний для неї договір про спільну діяльність у судовому порядку. На це, нагадаємо, довелося витратити майже два роки.

Пункти претензій

Позов про розірвання договору про спільну діяльність було подано до Господарського суду Харківської області в лютому 2016 року. Претензії Укргазвидобування до свого партнера можна вкласти в три основні пункти. Перший — продаж газу за заниженими цінами, тобто за цінами, які були встановлені рішенням комітету управління спільною діяльністю. Другий — несплата податків, зокрема рентної плати за користування надрами, внаслідок чого постановами адміністративних судів за позовами Державної фіскальної служби з Укргазвидобування були стягнуті багатомільйонні штрафні санкції. Третій — ненадання «Цефеєм», як оператором спільної діяльності інформації про вартість бурових і ремонтних робіт на свердловинах, тобто про собівартість видобутої продукції. А ще документів про бюджет на 2015-й і звіт про його виконання, а також про бюджет на 2016-й роки. Все це, на думку позивача, було істотним порушенням договору другою стороною, що стало підставою для розірвання договору в судовому порядку, як це передбачено статтею 651 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача і контраргументи із суду по всім трьом питанням є доволі повчальними для аналогічних судових процесів про розірвання таких договорів, тож у певному плані цю справу можна вважати еталонною. Отже, з приводу першого пункту, а саме продажу газу за зниженою ціною. Відповідно до рішення комітету управління спільною діяльністю (КУСД) її оператор, тобто ТОВ «Цефей», повинен був продавати їх через товарні біржі на аукціонах по максимальній ціні, що склалася на даний товар, із подальшим наданням підтверджуючих документів у вигляду протоколів біржових торгів й аукціонних свідоцтв. Це була перша вимога КУСД, яку махінатори легко обійшли, у зв’язку з чим представник «Цефея» запевняв суд, ніби фірма здійснювала реалізацію газу за максимальними цінами, що склалася на відповідний день торгів, про що свідчать усі передбачені договором документи.

Як згодом з’ясувалося, плутяги домовилися з генеральним директором товарної біржі «Львівська універсальна» Василем Пігуляком, який на замовлення шахраїв облаштовував на папері фіктивні аукціони з фіктивними брокерами й учасниками торгів, а потім видавав підроблені протоколи і свідоцтва. В подальшому цей чоловік визнав свою вину й за службове підроблення та зловживання повноваженнями був засуджений до двох років умовного позбавлення волі вироком Шевченківського районного суду Львова від 19 липня 2016 р. Але в рішенні КУСД містилася ще одна вимога: товар має продаватися з урахуванням граничного рівня ціни, встановленого Національною комісією регулювання енергетики й комунальних послуг для промислових споживачів. А в цій постанові було названо межу ціни, продавати нижче якої означало продавати нижче планки рентної плати за користування надрами, тобто набагато нижче собівартості. Врахувавши дану обставину, суд визнав наявність порушень умов договору про спільну діяльність з боку «Цефея», що призвело до недоотримання прибутку Укргазвидобуванням.

По наступному пункту, пов’язаному з податковими органами, ситуація вийшла не менш цікавою. У відповідь на закиди про невиконання своїх обов’язків оператора спільної діяльності по своєчасній та повній сплаті податків, «Цефей» відповів, що винуватий не він, а Верховна Рада України, яка в «бюджетну ніч» з 28 на 29 грудня 2014 р. ухвалила поправки до Податкового кодексу України, якими збільшила рентні платежі за видобуток газу з 28 до 70 відсотків. Такі новації, мовляв, суперечать Конституції України й Бюджетному кодексу, а тому їх слід вважати форс-мажорною обставиною, яка звільняє «Цефей», як одну зі сторін договору про спільну діяльність, від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов’язань. Господарський суд не став забирати хліб у Конституційного Суду й оцінювати конституційність чи неконституційність поправок до Податкового кодексу, зате в доступній формі розтлумачив, що таке форс-мажорні обставини і з чим їх їдять.

Зокрема, суд пояснив, що, відповідно до ст. 141¹ «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорні обставини, тобто обставини непереборної сили, мають бути засвідчені центральною або уповноваженими нею регіональними ТПП, які протягом семи днів із дня звернення суб’єкта господарські діяльності видають сертифікат про такі обставини. Причому замовлення такого роду виконуються палатами за собівартістю, для суб’єктів малого підприємництва взагалі безкоштовно. Однак у матеріалах справи відсутня інформація, яка б належним чином підтверджувала існування форс-мажорних обставин, що призвели до об’єктивної неможливості належного виконання «Цефеєм» умов договору про спільну діяльність в частині сплати податків. Тож по другому пункту суд також погодився з Укргазвидобуванням.

Кримінальна бік справи

Третій пункт претензій останнього до свого партнера, нагадаємо, був пов’язаний із приховуванням інформації про фінансові операції, що, на думку позивача, суперечило вимогам ст. 1136 Цивільного кодексу України, згідно якої кожен учасник договору має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ.  «Цефей» і тут спробував викрутитися, заявивши, що всі названі вище документи були вилучені в ході обшуку, проведеного 17 грудня 2015 року працівниками правоохоронних органів. На цьому моменті слід зупинитися окремо. Справа в тому, що в той день директору «Цефея» було пред’явлено обвинувачення в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 ч. 3 Кримінального кодексу України). За версією слідства зловмисник пустив по вітру три мільйони гривень, замовивши фіктивній фірмі по завищеній ціні роботи, пов’язані з геологічними дослідженнями. Ще через два дні, 19 грудня, Київський районний суд Харкова обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 609 тис. грн. Проте в ході досудового слідства стаття 191 ККУ випала з букету обвинувачень і залишилася лише ст. 367 ККУ — службова недбалість, а 28 грудня 2016 р. Дергачівський районний суд Харківської області, за відсутності заперечень з боку прокурора, ухвалив звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку з дієвим каяттям. Однак, як бачимо, офіційне визнання своєї вини в завданні збитків своєму партнеру — Укргазвидобуванню, не завадило зловмисникові продовжувати в господарському суді боротьбу проти розірвання договору з ним.

Але повернімося до обшуку, проведеного 17 грудня 2015 р., який, нібито, став причиною ненадання «Цефеєм» інформації фінансового характеру. Суд з цього приводу зазначив, що відповідно до положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, вилучений у ході слідчої дії документ зберігається в сторони обвинувачення кримінального провадження. Але за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор чи суддя можуть видати його копії, а за необхідності й сам оригінал, долучивши натомість до матеріалів провадження завірені копії. Отже, «Цефей» не був позбавлений права та можливості в разі вилучення в нього потрібних для Укргазвидобування документів звернутися до правоохоронних органів з клопотання про отримання оригіналів документів або їх копій. Таким чином, третій пункт претензій також був визнаний судом обґрунтованим і він своїм рішенням від 16 січня 2017 р. задовольнив позов про розірвання договору.

Не погодившись із таким вердиктом, «Цефей» подав апеляційну скаргу, а разом із ним і клопотання про проведення комплексної судово-економічної товарознавчої експертизи, в якій просив з’ясувати, по-перше,  яка вартість внесеного вкладу ТОВ «Цефей» у спільну діяльність з Укргазвидобуванням за весь період дії договору з вересня 2004-го по березень 2016-го років, по-друге, яка вартість користування вісьмома свердловинами Чутівського й Більського родовищ, що перебували в його розпорядженні протягом цього часу. Очевидно, таким чином «Цефей» хотів одержати докази того, що протягом 11 років спільної діяльності він «убухав» у ці свердловини силу силенну грошей, сума яких значно перевищує ту суму, яку Укргазвидобування теоретично могло отримати, якби віддало їх в оренду кому-небудь іншому. Дізнавшись про це, суд, на його думку, напевне рішуче відмовив би державній компанії, якій здуру заманулося розірвати стосунки з таким «золотим» партнером. Але Харківський апеляційний господарський суд вирішив інакше й після того, як у проведенні експертизи «Цефею» було відмовлено, своєю постановою від 1 серпня залишив у силі рішення суду першої інстанції. Бо й справді, раз ти вважаєш себе таким безцінним компаньйоном, пошукай собі кого-небудь іншого: в країні, окрім державних, налічується ще зо три десятки приватних газовидобувних компаній — спробуй сісти на шию кому-небудь із них.

Вищий господарський суд України погодився з тим, що питання, вказані в клопотанні про проведення експертизи, не мають значення для предмету доказування в процесі за позовом Укргазвидобування про розірвання договору з «Цефеєм», і своєю постановою від 16 листопада залишив у силі вердикти судів попередніх інстанцій.

Юрій Котнюк, ЮВУ

Джерело: ЮВУ