Ковальський Віктор
25 жовтня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув справу про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором.
Господарський суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, скаргу позивача задовольнив. Визнано неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів примусового виконання наказу господарського суду.
Колегія суддів КГС ВС зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що обставини, передбачені ч. 2 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Отже, рішення суду повинно виконуватися лише за фактом спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто після закінчення цього строку.
(Постанова КГС ВС від 25 жовтня 2021 року у справі № 905/1532/17)
26 жовтня Касаційний адміністративний суд у складі ВС розглянув справу, у якій громадяни оскаржили рішення Миколаївської сільради Петропавлівського району Дніпропетровської області про відмову в затвердженні проєктів землеустрою та відведенні земельних ділянок через відсутність погодження із сільрадою.
Суди попередніх інстанцій задовольнили позов, а КАС ВС залишив їхні рішення без змін.
Спірні правовідносини виникли у зв’язку з проведенням земельної реформи. Для розв’язання спору Суд проаналізував, зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Про питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад» та Указ Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин».
Колегія суддів звернула увагу на те, що повноваження сільради в частині затвердження погодженого відповідно до ст. 186-1 ЗК України проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є дискреційними, оскільки підставою для відмови в погодженні такого проєкту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих згідно з ними нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Суд також вказав, що позивачі обґрунтовано розраховували на позитивне рішення у питанні передачі земельних ділянок у власність з огляду на дотримання ними визначених законодавством процедур. Отже, відмовляючи в затвердженні проєктів землеустрою, відповідач порушив справедливий баланс інтересів сторін.
(Постанова КАС ВС від 26 жовтня 2021 року у справі № 160/5982/19)
27 жовтня Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу щодо права на оскарження рішення про затвердження мирової угоди третьою стороною, що є кредитором одного з учасників мирової угоди – боржника.
Районний суд затвердив мирову угоду про застосування реституції, внаслідок чого повернув у власність позивачів будинок і земельну ділянку.
ТОВ оскаржило це рішення в апеляційному порядку, оскільки відповідач є його боржником згідно з рішенням суду, що набрало законної сили.
Апеляційний суд закрив провадження у справі, вказавши про відсутність у ТОВ порушеного суб’єктивного права чи майнового інтересу. КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд зазначив, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Приватноправовий інструментарій, зокрема затвердження мирової угоди, не повинен використовуватися для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.
Апеляційний суд не звернув уваги, що у разі використання мирової угоди для уникнення сплати боргу судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора.
(Постанова КЦС ВС від 27 жовтня 2021 року у справі № 346/6034/13-ц)
Коментарі
Loading…