Спосіб захисту має бути ефективним, а форма провадження – сприяти розгляду справи в розумні строки

Про це говорили судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Андрій Грушицький і Наталія Сакара на лекціях для суддів місцевих загальних судів.

Андрій Грушицький розповів про застосування ефективного способу захисту порушеного права.

Із прийняттям 23 лютого 2006 року Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди почали активно застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Доповідач зауважив, що в українському перекладі ст. 13 Конвенції гарантує «право на ефективний засіб юридичного захисту». В англійському варіанті йдеться про «ефективний засіб» (effective remedy), натомість у німецькому – про «подання ефективної скарги» (wirksame Be­schwerde zu erheben). Тому, на думку Андрія Грушицького, в останньому випадку акцентовано, що сам позивач має формулювати вимоги таким чином, щоб захист його права був ефективним.

В чинній редакції ЦПК України (ст. 2) вказано, що завданням цивільного судочинства є розгляд справ з метою ефективного захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Андрій Грушицький зауважив, що відповідно до ст. 5 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту права, свободи чи інтересу, суд може визначити спосіб захисту, який не суперечить закону. Однак відповідна вимога має бути заявлена в позові.

Суддя коротко зупинився на способах захисту цивільних прав та інтересів, визначених у ч. 2 ст. 16 ЦПК України, зокрема акцентував, що п. 10 цієї частини передбачає можливість визнання незаконними рішень органів державної влади або місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Лектор зауважив, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення – це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. «Один спір – один процес» – це правило, якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати його через ухвалені правові висновки щодо юрисдикційності спорів», – сказав Андрій Грушицький.

Наталія Сакара прочитала лекцію «Диференціація процесуальної форми щодо проваджень і процедур: проблемні питання», під час якої розповіла про поділ цивільної процесуальної форми на провадження, стадії та процедури.

В межах цивільного судочинства існує три форми проваджень: наказне, позовне та окреме.

Базовим є позовне провадження, що поділяється на загальне і спрощене. Диференціація в більшості випадків пов’язана із запровадженням категорії малозначних справ. Вони є двох видів: імперативно визначені такими законом та справи, які можуть бути визнані малозначними судом.

Стосовно першого виду доповідачка акцентувала, що навіть якщо суд не зазначив про малозначність справи в ухвалі про відкриття провадження, вона все одно малозначна. Зокрема, суддя зазначила, що справи про аліменти є малозначними незалежно від розміру заявлених вимог.

Щодо другого виду малозначних справ Наталія Сакара звернула увагу на ч. 4 ст. 274 ЦПК України, яка визначає справи, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження (тобто бути малозначними). Зокрема, це справи у спорах, що виникають із сімейних відносин (крім спорів про стягнення аліментів), щодо спадкування та інші, а також спори, в яких ціна позову перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доповідачка сказала про критерії, які мають враховуватися при визначенні «незначної складності» справи для визнання її малозначною. Національне законодавство не вмістить таких критеріїв, але їх можна сформулювати виходячи з практики ЄСПЛ. У презентації Наталія Сакара навела справи, які через незначну складність Верховний Суд визнавав малозначними.

Крім того, Наталія Сакара розповіла про стадії цивільного процесу: відкриття провадження; підготовче провадження; розгляд справи по суті; апеляційне провадження; касаційне провадження; перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами; вирішення процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), та здійснення судового контролю. Вона навела судову практику щодо питань, які виникають на кожній із цих стадій (див. презентацію).

Більш докладно за посиланням – https://cutt.ly/TVsS1ED.

Презентація Андрія Грушицького – https://cutt.ly/AVsSttg.

Презентація Наталії Сакари – https://cutt.ly/VVsSa7r.