Суд виправдав військовозобов’язаного за відмову від служби за релігійними переконаннями

За матеріалами справи, у червні 2023 року чоловік успішно пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його здоровим та придатним до служби. Через тиждень свідок Єгови мав відправитися до 184-го навчального центру ЗСУ, але проігнорував виклик. Це стало причиною відкриття кримінального провадження.

У суді обвинувачений вини не визнав. Повідомив, що з кінця 1998 року є присвяченим охрещеним служителем релігійного об’єднання «Свідків Єгови в Україні». Його релігійні переконання не допускають користування зброєю, а також участі у війні та військових навчаннях. Тому він заявив, що хотів скористатися конституційним правом як громадянин України на невійськову службу, що передбачено статею 35 Конституції.

Додав, що звертався до Бориспільської територіальної громади з відповідними заявами щодо заміни військової служби за призовом на альтернативну цивільну/невійськову службу.

Дослідивши всі докази, суд дійшов несподіваних висновків. Спочатку зацитував статтю 65 Конституції, яка гласить:  «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України».

Потім згадав про статтю 35 Конституції, де сказано, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Зокрема, частина 4 статті 35 Конституції передбачає: «Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою».

Водночас Феміда звернула увагу, що під час воєнного стану допускається обмеження права і свобод громадян України, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції. Натомість, як наголосив суд, стаття 35 Конституції не входить до переліку обмежень.

«На думку суду, (обвинувачений – «Главком») має право на заміну альтернативною невійськовою службою відповідного військового обов’язку, в тому числі, військової служби за призовом під час мобілізації, оскільки належить до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю», – наголосив суд.

Крім цього, суд визнав: у законодавстві є прогалинами щодо застосування альтернативної невійськової служби для осіб, що призвані за мобілізацією під час воєнного стану. Адже заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період чи в умовах воєнного стану на альтернативну (невійськову) службу Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» не визначена. Відповідна заміна стосується строкової військової служби.

Окремо Бориспільський міськрайонний суд звернув увагу на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2015 року. Зокрема, у ній йшлося, що відсутність механізму проходження альтернативної (невійськової служби) служби в період мобілізації не може бути підставою для притягнення обвинуваченого до відповідальності за статті 336 Кримінального кодексу («Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації»).

«Відсутність такого механізму в умовах воєнного стану, аналогічно, на думку суду, є підставою для виправдання особи, у випадку встановлення судом відсутності у такої особи умислу на ухилення від військової служби за призовом під час мобілізації. Відповідні права громадян України і передбачені в статті 35 Конституції України, на час воєнного стану обмежені не були, і станом на момент ухвалення судом вироку, продовжують діяти без виключення», – заявив Бориспільський суд.

Також суд зауважив: Конституція України має найвищу юридичну силу в державі Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  і повинні відповідати їй.

«Судом не встановлено, а державним обвинуваченням не доведено, що особа мала умисел на ухилення від військової служби під час мобілізації в умовах воєнного стану… Єдиною метою такої поведінки (обвинуваченого – «Главком») було його віросповідання, яка не дає йому права на використання зброї та проходження військової служби, в тому числі в умовах воєнного стану та для захисту Батьківщини», – сказано у виправдувальному вироку.

Разом із тим Феміда зазначила, що «ухилення від захисту Батьківщини в період воєнного стану під час військової агресії ворога свідчить про підвищену суспільну небезпечність такого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану, є неприпустимим». Проте факту ухилення від мобілізації конкретного обвинуваченого Феміда не зафіксувала.