in , ,

1 листопада КСУ ухвалив рішення, яким визнав закон про внесення змін до Конституції щодо недоторканності народних депутатів конституційним

1 листопада КСУ ухвалив рішення, яким визнав закон про внесення змін до Конституції щодо недоторканності народних депутатів конституційним

А я кажу вам, пишіть побільше, завжди більше.
Не можна відхилятися від мети ніколи!
Просто спробуйте заплутати людей;
Їм же важко догодити…
А що на думці в вас? Біль чи насолода? 

Ґете “Фауст”

У театральному пролозі трагедії “Фауст” Йоганна Вольфганга Ґете Директор театру, Поет і Комік сперечаються щодо того, як потрібно писати пʼєсу. Директор переконує Поета, що глядач нудний, грубий, не має власної думки, і взагалі багато хто спочатку йде до театру, а потім наніч до повій! Навіщо для нього писати щось якісне? Можна накидати все на купу – і пʼєса готова, навіть якщо вона не представляє якоїсь цілісної історії. А Комік при цьому вставляє свої “5 копійок”, що до пʼєси обовʼязково треба додати трохи дурниць та баловства.

Мені здається, що при ухваленні рішення КСУ від 1 листопада 2022 року № 2-р/2022 між суддями розігралася така ж драма: оскільки наш читач невдячний і не може нічого оцінити, то навіщо старатися? Можна ж просто зробити посередній продукт – і хай собі зачитуються! Все одно ж зарплата жодним чином не залежить від якості написаного тексту, чи не так?

Не буду розповідати передісторію цієї справи (це окрема політична тема), а лише наведу декілька прикладів з цього рішення, як КСУ заплутався (а, може, просто удає, що заплутався) у своїх думках:

1) КСУ згадує всі свої попередні позиції з питань конституційного контролю – рішення від 9 червня 1998 року № 8-рп/98, від 26 червня 2008 року № 13-рп/2008, від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 (те, яке дало Януковичу можливість узурпувати владу!), ухвалу від 5 лютого 2008 року № 6-у/2008 –  але жодна із тих доктрин, які намагався розробити КСУ у цих документам, не була тут доведена до кінця, обґрунтована чи пояснена.

2) КСУ 7 разів згадує термін “конституційна поправка”, однак ніде не пояснює, що він має на увазі, а також, якою є правова природа закону про внесення змін до Конституції України і як він юридично співвідноситься з юридичним тілом Конституції.

3) КСУ наголошує, що зі статті 159 Конституції України випливає обов’язковість передувального (ще й такий термін придумали!) конституційного контролю (контроль a priori). Однак, потім КСУ раптом виявив, що він все одно може здійснювати подальший конституційний контроль щодо конституційних поправок після набрання ними чинності (контроль а posteriori), хоч Конституція цього прямо не передбачає.

4)  КСУ пише, що подальший (а posteriori) конституційний контроль щодо конституційних поправок після набрання ними чинності може мати місце, тому що ухвалення таких поправок може мати наслідком обмеження чи скасування прав і свобод людини і громадянина, ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності або зміну конституційного ладу у спосіб, не передбачений Конституцією України. Однак, оцінюючи конституційність процедури ухвалення закону, який оспорювався у цій справі (Закон України № 27-IX), КСУ не сказав ні слова про це.

5) КСУ наголосив, що оцінюючи питання конституційності він аналізує виключно відповідність оспорюваного закону Конституції України, а не іншим актам, і цього не потрібно робити взагалі, однак з 17 сторінок тексту рішення 4 сторінки було присвячено чомусь аналізу Регламенту ВРУ.

6) У КСУ дивна математика. Спочатку він визначив, що перша сесія Верховної Ради України нового скликання є черговою сесією (черговою за якою сесією, якщо вона перша?), а потім доповнив цю думку, що вона є черговою сесією щодо останньої сесії Верховної Ради України попереднього скликання. Такі махлювання з термінами можуть призвести до ще гірших наслідків, ніж неоковирне тлумачення поняття “наступна чергова сесія” у рішенні № 1-рп/2016.

7) КСУ визнав, що у приписах Конституції не визначено, на якій сесії Верховної Ради України має відбуватися попереднє схвалення законопроєкту про внесення змін до Конституції України, однак у тому ж рішенні № 1-рп/2016 він наголошував, що і попереднє схвалення, і остаточне ухвалення закону має відбуватися виключно на чергових сесіях.

8) КСУ нібито і не помітив махлювання з ухваленням Закону України № 27-IX: типу “перша сесія”, яка тривала трохи більше доби (закон попередньо схвалили  вночі 30 серпня 2019 року) і наступна чергова сесія, яка почалася 3 вересня 2019 року (закон ухвалити 3 вересня), хоча все одно наголосив на потребі реального розведення в часі двох голосувань Верховною Радою України за законопроєкт, і зазначив, що він неодноразово зазначав про це.

9) КСУ зазначив, що він сам у 2018 році висловив ряд застережень щодо законопроєкту, який був ухвалений як Закон України № 27-IX, і ВРУ їм не розглянула, але тут нічого страшного.

10) І на десерт – КСУ наголошує на потребі забезпечення послідовності своєї судової практики, юридичної визначеності й конституційної стабільності, але сам же не дотримується таких підходів.

Люблю повторювати, що, на жаль, ми більше памʼятаємо “погані”, ніж “хороші” рішення КСУ (останніх значно більше насправді). Однак, саме через такі рішення як №2-р/2022 не тільки страждає репутація КСУ, а й підривається конституційний порядок в державі. Суперечлива позиція КСУ щодо таких важливих питань, як порядок внесення змін до Конституції України, лише надає політичним акторам все більше простору для маневрів в конституційному процесі.

Олександр Марусяк, експерт Центру політико-правових реформ,

Рейтинг публікації

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Loading…

0

Відбулися дві вагомі європейські події, що спрямовані у протидії російській агресії

АРМА розшукало активи псевдоволонтерів, які торгували гуманітарною допомогою